WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Ефективність модифікованого способу пневматичної дислокації в лікуванні субмакулярних крововиливів (автореферат) - Реферат

Ефективність модифікованого способу пневматичної дислокації в лікуванні субмакулярних крововиливів (автореферат) - Реферат

Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова

АМН України

АСЛАНОВА ВЕРОНІКА СЕРГІЇВНА

УДК 617.736-003.215-085

Ефективність модифікованого способу пневматичної дислокації в лікуванні субмакулярних крововиливів

(клініко-експериментальне дослідження)

14.01.18 – Офтальмологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Родін Станіслав Станіславович,

Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова АМН України, керівник відділу вітреоретинальної і лазерної хірургії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Савко Валентин Владиславович,

Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова АМН України, керівник відділу увеїтів і лікування їх наслідків

доктор медичних наук, професор

Петруня Андрій Михайлович, Луганський державний медичний університет МОЗ України,

професор кафедри офтальмології

Провідна установа: Харківський державний медичний університет МОЗ

України, кафедра офтальмології, м. Харків.

Захист відбудеться "__24__"__березня_2006р. о _12____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова АМН України за адресою: 65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар 49/51.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова АМН України (65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар 49/51).

Автореферат розісланий "_22__" _лютого ____2006р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професорПономарчук В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Субретинальні крововиливи (СРК) представляють собою накопичення крові, яка вийшлa з судин хоріоїдеі або сітківки, між нейросенсорною ретиною та пігментним епітелієм сітківки (ПЕС) [Duke-Elder S., 1966; Hochman M. et al, 1997]. СРК найчастіше всього ускладнюють ексудативну макулодистрофію [el Baba F., Michels R., 1986; Klein M., 1991; Seddon J., 2004; Zawinka C., 2005], травматичні пошкодження очного яблука [Гундорова Р.А.,1986, Aguilar J., 1984; Gass J., 1987; Holland D., 2004], міопію високого ступеня [Fried M., Meyer-Schwikerath G., 1981, Rabb M., La Franco F., 1981], деякi хірургічнi втручання (екстрасклеральне пломбування з приводу відшарування сітківки, лазерний кератомільоз за методикою LASIK) [Шевалев В.Е., Бабанина Ю.Д., 1965; Wilkinson C., 1984; Hilton G. et al. 1986; Luna J., 1999; Chen S., 2001], розриви ретинальних макроаневризм [Perry H., 1977; Humayun M, 1998], друзи диску зорового нерву [Henkind P. et al.,1972; Harris M. et al., 1981], оклюзію центральної вени сітківки [Shilling J. et al., 1976], деякі захворювання крові (серповидно-клітинна анемія та ін.) [Cohen S. et al., 1986; Kozlowski I., 1987]. Також є повідомлення про СРК внаслідок цитомегаловірусної інфекції [Beck A. et al., 2004], після проведення фотодинамічної терапії з застосуванням вертепорфіну [Do D. et al., 2004; Gelisken F. et al., 2004; Schurrbusch U. et al., 2005] та транспупілярної термотерапії неоваскулярної мембрани [Pathengay A. et al., 2005].

СРК, утворюючи механічний барґєр між ПЕС та сітківкою, перешкоджають здійсненню в ній нормальних метаболічних процесів. Крім того, іони заліза, що звільнюються при розпаді гемоглобіну, мають токсичний вплив на зовнішні сегменти фоторецепторів, а контракція згустку крові викликає їх механічне пошкодження [Glatt H., Machemer R., 1982; Lewis H., Resnick S., 1991; Toth C. et al., 1991].

Анатомо-фізіологічні особливості центральної зони сітківки обумовлюють її надзвичайно високу чутливість до процесів, що відбуваються при локалізації крововиливу в субмакулярній області [Tasman W., 1996]. СМК, які неліковані, або ліковані з застосуванням традиційної консервативної терапії, як правило, не мають позитивного результату в плані відновлення зорових функцій [Avery R., 1996; Berrocal M., 1996; Seddon J., 2004] та призводять до значного та незворотнього зниження центрального зору [Bennett S. et al., 1990; Hayаsaka S. et al., 1990; Leibowitz H., 1983; Avery R. et al., 1996; Scupola A. et al., 1999; Berdeaux G., 2005].

З розвитком вітреоретинальної хірургії зґявились повідомлення про її застосування у хворих із СМК [Hanscom T., Diddie K.,1987; de Juan E., Machemer R., 1988; Han D. et al., 1990; Wade E.et al., 1990; Vander J. et al., 1991; Mandelcorn M., Menezes A., 1993; Machemer R., Steinhorst U., 1993; Rubsamen P. et al., 1994]. Однак, навіть при позитивному в анатомічному відношенні результаті (повній евакуації субретинальної крові з макулярної області) функціональні результати хірургічного лікування хворих із СМК

залишались низькими. Це було обумовлено травмою сітківки поблизу заднього полюсу ока під час субретинальних маніпуляцій, необхідністю виконання, як правило, кількох ретинотомій та блокуючої їх ендолазеркоагуляції [Hanscom T., Diddie K., 1987; Wade E. et al., 1990; Vander J. et al., 1991; Lim J., 1995; Kamei M. et al., 1996]. Крім того, під час вітректомії спостерігались такі серйозні інтра- та післяопераційні ускладнення, як виникнення нових субретинальних крововиливів, утворення макулярного розриву, відшарування сітківки, розвиток масивного субретинального фіброзу та проліферативної вітреоретинопатії [Wade E., 1990; Vander J., 1991; Lewis H., 1994]. Завдяки застосуванню рекомбінантного тканинного активатору плазміногена (ТАП) можливості хірургічного лікування хворих із СМК дещо розширились. Введення ТАП безпосередньо в згусток субретинальної крові під час вітректомії сприяє лізису фібрину, зниженню адгезії кров'яного згустку до прилежних тканин, що полегшує його видалення і зменшує травматичність оперативного втручання [Peyman G. et al.,1991]. Однак, поряд із зазначеними перевагами вітректомії з застосуванням ТАП, деякі автори відзначають і ряд таких недоліків, як істотне подовження часу оперативного втручання [Terasaki H.et al., 1997; Hesse L.et al., 1997], збільшення ризику появи нових внутрішньоочних крововиливів, імовірність токсичної дії ТАП на сітківку, небезпека ушкодження ПЕС чи зовнішніх шарів сітківки при введенні ТАП поверх чи під згусток СМК [Kamei M., 1996; Lewis H., 1994; Lim., 1995].

Як альтернатива комплексному вітреоретинальному втручанню при СМК з метою його дислокації з макулярної області було запропоновано інтравітреальне введення ТАП і перфлюорокарбонового газу [Heriot W., 1997]. Це дозволило зменшити травматичность втручання, знизити ризик розвитку ускладнень, пов'язаних з виконанням вітректомії. Однак, доза ТАП що застосовувалася (100 мкг/0,1мл), мала токсичний вплив на сітківку, аж до розвитку в ній некротичних дефектів. Крім того, через високий ризик повторних крововиливів, інтравітреальне введення ТАП можливе не раніше, ніж через три доби з моменту крововиливу [Williams D. et al., 1990]. Однак, і при зменшенні дози і дотриманні необхідних термінів введення ТАП було відзначено, що його використання в ряді випадків супроводжувалося розвитком гемофтальму [Hassan A. et al., 1999; Kokame G., 2000; Hattenbach L.et al., 2001; Tsai S., 2003; Ratanasukon M., 2004], токсичним впливом на сітківку [Chen S. et al., 2003], розвитком ендофтальміту [Vote B. et al., 2004]. Також досить часто спостерігався зсув СМК у зону папіло-макулярного пучка з наступним розвитком дистрофічних і атрофічних змін у макулярній області; у деяких випадках ефект дислокації СМК зовсім був відсутній [Ohji M.et al., 1998; Hassan A.et al., 1999].

Перспективним напрямком у лікуванні хворих із СМК є інтравітреальне введення перфторпропану без застосування ТАП. З цього приводу в літературі маються поодинокі повідомлення про застосування його в невеликої кількості хворих [Ohji M.et al., 1998].

Однак, досі немає єдиної думки щодо оптимального способу дислокації крові з субмакулярної області, оптимальних обґєму газу в склоподібному тілі (СТ) і положення голови хворого в післяопераційному періоді, які забезпечують найбільш ефективний вплив газового міхура на СМК з метою його дислокації у ніжні відділи очного дна. У вітчизняній літературі повідомлення на цю тему відсутні. У літературі також немає даних про структурні зміни сітківки в зоні первинної локалізації крові після її дислокації та у зоні дислокації СРК при його експериментальному моделюванні.

Loading...

 
 

Цікаве