WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Корекція гомеостазу, профілактика та удосконалення комплексної терапії ускладнень черезвезікальної простатектомії у хворих на доброякісну гіперп-лазію - Реферат

Корекція гомеостазу, профілактика та удосконалення комплексної терапії ускладнень черезвезікальної простатектомії у хворих на доброякісну гіперп-лазію - Реферат

Під час аналізу одержаних даних у хворих помічено, що на видільну функцію нирок впливали два фактори. Один з них – розмір гіперплазії, другий -віковий. Перший мав перевагу.

Так, при об'ємі залози 50 см3 та більше у 22 хворих з хронічною затримкою сечі рівень креатинину у плазмі крові становив 150,532,75 мкмоль/л, у віці 61-74 років – він дорівнював 180,543,3 мкмоль/л, а у старіших за 75 років показник дорівнював 178,334,6 мкмоль/л (р<0,05).

Більш виражені зміни мали місце у хворих з гострою затримкою сечі. Так, у групі за віком 61-74 років – рівень кратинину складав 140,522,5 мкмоль/л, у групі хворих 75 років і старіших – 183,636,5 мкмоль/л. Достовірне збільшення сечовини плазми крові спостерігалося у групі хворих 75 років, особиво з гострою затримкою сечі (8,80,45 мкмоль/л), що теж пояснюється нетривалістю захворювання до госпіталізації. Водно-сольовий обмін змінювався теж в залежності від тривалості захворювання. Зокрема, у осіб молодших 60 років при нетривалому періоді захворювання вони були відсутні. Так, рівень іонів калію у плазмі крові дорівнював 4,170,31 мкмоль/л (при коливанні від 5,0 - до 5,2 ммоль/л). Кількість іонів натрію у плазмі крові дорівнювала 133,61,16 ммоль/л. Не мали суттєвого відхилення хлориди, величина показників коливалась від 981,4 до 100 3,1 ммоль/л. У хворих віком 61-74 роки ці показники відповідно дорівнювали від 4,90,82 до 5,4 0,61 ммоль/л, при цьому у трьох хворих він не перевищував 3,3 – 3,85 ммоль/л. Для чоловіків старіших за 75 років характерною ознакою була помітна гіпокаліємія у 80% хворих з гострою затримкою сечі. Величини не перебільшували 3,7 – 3, 85 ммоль/л. Рівень іонів натрію також не перевищував значення 130 – 132 ммоль/л. У хворих молодших 60 років з хронічною затримкою сечі рівень іонів калію у плазмі крові в середньому дорівнював 4,140,127 ммоль/л при коливанні від 3,85 ммоль/л до 4,87 ммоль/л. В інших вікових групах він становив в середньому 4,350,06 ммоль/л (61-74 роки) та 4,050,07 ммоль/л (75 років і старіші). Рівень іонів натрію у плазмі крові у всіх групах хворих в середньому коливався від 1261,3 ммоль/л до 135,86,66 ммоль/л. Тенденція до гіпохлоридемії відмічена у 12 осіб (96-98 ммоль/л).

Особливу увагу приділяли гемостатичним показникам. Гемокоагуляційні зміни полягали у перевазі зсідної над антизсідною системою.

Підтвердженням цього є той факт, що на фоні нормальних показників першої фази зсідання крові (котра майже не порушена) константа тромбіну була скорочена до 1'33" – 1'55". Це свідчить про наявність значної кількості фібріногену у сироватці крові. В той самий час тромботест у ряда чоловіків був в межах IV –V ступеню. Рівень фібріногену коливався у межах 5,6 – 6,2 г/л, а рівень фібрінолітичної активності був не більше 4,4 – 4,8 відсотка.

Таким чином, у всіх хворих були значні зміни показників функції органів та систем. В зв'язку з цим в післяопераційному періоді проводилась інтенсивна терапія спрямована на корецію показників гомеостазу та відновлення функції органів та систем. Вона була спрямована на регідратацію, боротьбу з ацидозом, тромбоемболією судин та інші. Відновлення водно-сольового обміну проводили під контролем рівнів креатинину, та іонів калію і натрію. Звертали увагу на ступінь обезводнення організму. Виходячи з цього, призначали фізіологічний розчин в більшій чи в меншій кількості. При гіпокаліємії з успіхом застосовували панангін чи аспаркам по схемі 2 драже тричі на добу, або введення внутрішньовенно 3% розчин хлориду калія (здебільшого в перші три доби). Для боротьби з ацидозом використовували розчин гідрокарбонату натрію у кількості необхідній для досягннення мети. Одночасно вводили серцеві препарати та проводили профілактику ускладнень легеневої системи.

Усі видалені препарати (залоза, її капсула та стінка сечового міхура пофарбовані гемаксилін-еозином) підлягали гістологічному дослідженню. Встановлено, що у хворих з тривалістю захворювання 1-2 років у капсулі спостерігалися крупні гладкі м'язові волокінця поділені окремою досить щільною з'єднувальною тканиною. Судини розширені та повнокровні з периваскулярним діапедезним крововиливом. М'язова тканина привалює над з'єднувальною, в окремих волоконцях мають місце ознаки парціальних колікваційних некрозів цитоплазми з коагуляційними змінами ядер. Порушень мікроциркуляції не було. У стінках сечового міхура простежувались м'язові вилокінця, що не мають ознаків фрагментації та мають велику еозинофільну цитоплазму. В м'язових волокінцях привалюють звичайні паличко-подібні ядра з 1-2 ядришками і дрібнозернистим хроматином, діфузно розподіленим по ядру, каріолема тонка, чітка. Ядра з ознаками каріопікнозу та каріорексісу малозначні і розподілені мозаїчно. Між окремими волокінцями визначаються широкі поля щільної неоформленної з'єднувальної тканини з вогнищами крупних адіпоцитів, що є ознакою мезенхімальної жирової дістрофії. Превалює м'язова тканина. Загальна площа стінки сечового міхура (замір проведено за допомогою компьютерної морфометричної програми КС-200) дорівнювала 28,6 млн мкм2 з яких на долю м'язової оболонки припадало 18,9 млн мкм2, а на з'єднувальну тканину - 9,71,2 млн мкм2. При цьому з'єднувальні тканини, котрі прошаровують м'язові волокінця помірно васкуляризовані.

В препаратах видалених у осіб зі "стажем" захворювання чотири-п'ять років спостерігалися найбільш значні зміни. Так, при гістологічних дослідженнях м'язової оболонки сечового міхура виявились в інтерстиції переважно крупні артерії з стовщеними стінками за рахунок значного склерозу. Усі великі судини пусті. М'язові волокінця майже повністю заміщені щільною сполучною тканиною і формують невеличкі островки. Вздовж більшості судин між м'язовою інтерстицію у всіх відділах оболонки мають місце лімфоцитарні інфільтрації, що свідчить про наявність хронічного циститу. В окремих випадках при вивченні м'язової оболонки сечового міхура(7776 точок) на з'єднувальну тканину припадало 7055 точок, тобто 90,72%, а на м'язову тканину - 721 точок, що становило 9,27%. При цьому сполучно тканинні прошарування васкуляризовані тільки на 29,02%.

Таким чином, були причини для виникнення запального процесу в сечовому міхурі та сповільненого відновлення сечовипускання.

З метою попередження виникнення гнійно-запальних процесів призначали сучасні антибіотики (третього, четвертого покоління). Критерієм вибору застосування антибіотиків були бактеріологічні посіви сечі або із рани. У 48 хворих застосували препарат монурал за схемою: 3 грама за 24 години до операції та не пізніше, ніж через 24-36 годин після неї. Враховуючи, що з віком імунологічна система стає пригніченою, 52 хворим призначався вітчзняний препарат тіотриазолін, як стимулючий діяльність імунної системи, гепато– та ренопротектор. Схема прийому тіотриазоліна була наступною: 2 мл –1% розчину вводили внутрішньом'язово протягом 5 діб, потім призначали його у таблетках (0,1), протягом 25-30 діб, тобто вже в реабілітаційний період. Не дивлячись на значну інтенсивну терапію, у 27 (18,4%) хворих виникли ускладнення, структура яких відображена в таблиці 6.

Таблиця 6

Структура кількості та характеру ускладнень

Найменування

Загальна к-ть ускладнень

Кількість хворих

Група I

Група II

Група III

К-ть усклад.

Вилікувано

Померло

К-ть ускладнень

Вилікувано

Померло

К-ть Ускладнень

Вилікувано

Померло

1

Серцево-судинна система:

- тромбоемболія

- гострий інфаркт міокарда

2

1

1

1

-

-

1

1

-

-

-

-

-

-

1

-

-

-

1

-

2

Рання кровотеча

4

3

3

-

1

1

-

1

1

-

3

Нетримання сечі

6

2

2

-

2

2

-

2

2

-

4

Склероз

5

3

3

-

1

1

-

-

-

-

5

Епідидимоорхит

6

5

5

-

1

1

-

-

-

-

6

Цистіт

3

2

2

-

1

1

-

-

-

-

РАЗОМ

27

17

15

2

6

6

-

4

3

1

Loading...

 
 

Цікаве