WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Корекція гомеостазу, профілактика та удосконалення комплексної терапії ускладнень черезвезікальної простатектомії у хворих на доброякісну гіперп-лазію - Реферат

Корекція гомеостазу, профілактика та удосконалення комплексної терапії ускладнень черезвезікальної простатектомії у хворих на доброякісну гіперп-лазію - Реферат

Таблиця 4

Характер супутніх захворювань

Найменування

Кількість (%)

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Серцево-судинна система:

- інфаркт міокарда

- атеросклеротичний кардіосклероз

- серцева недостатність

- гіпертонічна хвороба

- хронічний тромбофлебіт

Дихальна система:

- хронічна пневмонія

Захворювання шлунково-кишкового тракту

Цукровий діабет

Інсульт

Сечокам'яна хвороба

8 (6%)

41 (30%)

34 (25%)

18 (13%)

3 (2%)

9 (7%)

8 (6%)

4 (3%)

2 (1%)

10 (7%)

Гостра затримка сечі спостерігалась раніше у 23 чоловік. Сечовипускання за допомогою катетера Фолі неодноразово було у 17 чоловік. Катетер ademer по декілька діб (до 7-8 ) перебував у 12 чоловік.

Пієлонефрит спостерігався у 102 чоловіка (69,3%). Серед них в стані активної його фази було 37 чоловік, латентної - 23 чоловіка, стадії ремісії - 42 чоловіка. Інфекція сечостатевої системи мала місце у 45 чоловік. При цьому епідідеміт одного яєчка був у 17 чоловік. Епідідіміт обох яєчок – у 13 чоловік. Гідроцеле спостерігалося у 21 чоловіка (з них у 9 – з обох сторін).

При ректальному дослідженні значно збільшена простата спостерігалася у 103 чоловік, особливо при підміхуровому рості. У 42 чоловік передміхурова залоза не визначалась збільшеною, так як вростала в сечовий міхур. Болі при обстеженні відмічали 38 чоловік, у яких в подальшому був діагностований хронічний простатит, підтверджений гістологічним дослідженням.

При госпіталізації з гострою затримкою сечі обов'язковий об'єм обстеження включав: загальні аналізи крові та сечі, виявлення рівнів білірубіна (й прямого теж), електролітів натрію та калію, креатинину, рівнів АлТ та АсТ у плазмі крові. Обов'язковими було також проведення ЕКГ, рентгенологічне обстеження нирок та визначали рівень глюкози у плазмі крові.

Все це дозволяло через три- чотири години мати об'єктивні дані про стан здоров'я чоловіка, і прийняти остаточне рішення щодо вибору об'єму оперативного втручання. В результаті були виконані такі оперативні втручання: 1) цистостомія у 20 чоловік, 2) черезміхурова простатектомія з видаленням гіперплазованої передміхурової залози, накладанням з'ємних швів на шійку сечового міхура з капсулою та глухим ушиванням передньої його стінки виконані у 127 осіб.

Хворим, що госпіталізовані з хронічною затримкою сечі теж проводили всебічне обстеження. Однак, на відміну від представленого вище переліку їм робили посів сечи для визначення характеру інфекції та її чутливості до антибіотиків. Окрім того, проводили спеціальні обстеження нирок за допомогою УЗД та радіоізотопних методів (при можливості).

На разі наявності цистостомічних нориць оперативне втручання включало виділення сечового міхура від рубців, пальцеве вилущення гіперплазованої передміхурової залози, з ушиванням шийки за допомогою з'ємних кетгутових швів та глухе ушивання сечового міхура. Починаючи з перших хвилин післяопераційного періоду постійно струйно, а потім капельно промивали сечовий міхур одним із розчинів (здебільшого фурациліну). Дренажні трубки видаляли на 6-7 день.

Використовували загально-клінічні дослідження крові та сечі у всіх хворих з визначенням: дослідження концентрації гемоглобіну, підрахунок числа еритроцитів у 1 мл крові, обчислення колірного показника, підрахунок числа лейкоцитів у 1 мл крові, дослідження лейкоцитарної формули і визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) у міліметрах за 1 г. Концентрацію гемоглобіну визначали уніфікованим гемоглобінцианідним методом. З цією метою застосовувався калібрований розчин гемоглобінцианіду і фотоелектроколориметр КФК-2.

Колірний показник (відносне утримання гемоглобіну в еритроцитах) обчисляли за допомогою номограми по Мазону.

Дослідження ШОЕ проводили уніфікованим мікрометодом Панченкова.

З біохімічних показників крові досліджувався загальний білок, що визначався уніфікованим методом по біуретовій реакції з застосуванням фотоелектроколориметра КФК-2 мп.

Функціональний стан печінки оцінювався по показниках загального білірубіна, що виявлявся за методом Ендрасика-Клегорна-Грофа по диазореакції при акселираторі. Результат визначався за допомогою КФК-2мп. Тимолову пробу досліджували за методом Хуергота-Папера (1972р.), а активність аспартатамінотрансферази (АсАТ) і аланінамінотрансферази (АлАТ) по оптимізированому оптичному тесту.

Функціональний стан нирок вивчали за даними креатиніну крові, сечовини, та електролітів крові. Креатинін визначали по кольоровій реакції Яффі методом Попера, що заснований на реакції креатиніна з пікріновою кислотою в лужному середовищі з утворенням пофарбованих з'єднань. Сечовина виявлялась урезним методом (фенолгіпохлоридна реакція) "Lachema" Прага. Електроліти крові визначалися методом полум'яної фотометрії.

Ехографічне дослідження виконувалось на ультразвуковому сканері "Аlloka" після попередньої підготовки хворих з очищенням кишечнику.

Аналізу піддавались також дані екскреторної урографії і радіоізотопної ренографії.

Внутришньосекреторна функція підшлункової залози оцінювалася за допомогою визначення цукру крові за методом Хагидора-Йєнсена.

Стан коагуляційного гемостазу і фібрінолітичної системи крові оцінювали здебільшого за даними коагулограмм, які характеризують загальну згортальну здатність крові, першу, другу і третю фази згортання, а також фібринолітичну активність.

Активний час рекальцифікації плазми оцінювали по У. Бергергоф і Л. Рок, толерантність плазми до гепарину за Сигом, протромбіновий час за методом Квіка. Визначення кількості фібриногену проводили за методом Р.А. Рутберга, а фібриногену "Б" з К.А. Костом.

Динаміку наростання та інактивації тромбопластин – тромбінової активності визначали за допомогою аутокоагуляційного тесту за Беркардом.

Активність запального процесу сечових шляхів визначалась за допомогою вивчення мікроскопії осаду сечі (мікроскопія нативного препарату і визначення кількості формених елементів у 1 мл сечі за методом Нечипоренка). Зверталася увага на наявність у сечі активних лейкоцитів і клітин Штернгаймера – Мальбіна. Їх присутність свідчить про інтенсивність запального процесу незалежно від його локалізації. Збудників інфекції в крові, сечі виявляли методом секторальних посівів, ступінь бактеріурії визначали з урахуванням наказу № 535 від 22 квітня 1985 року "Про уніфікацію мікробіологічних (бактеріологічних) методів дослідження в клініко-діагностичних лабораторіях лікувально - профілактичних установ". Наявність у сечі кишкової палички, протея, синьогнійної палички і кліпсієли незалежно від ступеня бактеріурії вважалась патологічною.Слід підкреслити, що оперативне втручання по видаленню гіперплазії у осіб, які на попередньому етапі приймали один із препаратів (особливо ά1-адреноблокаторів) супроводжувалось значно більшою кровотечею, ніж у хворих котрі їх не приймали. Це пояснюється, на нашу думку, негативним впливом препаратів на передміхурову залозу, що виражався в перетворенні капсули в з'єднувальні рубці і виникав склероз тканин.

Для надійної блокади стресових реакцій, операції здебільшого проводили під спиномозковою анастезією у 104 чоловік (70,6%). Для чого застосовували: 2% лідокаін 1 мг/кг маси тіла, з седативним фоном застосовували сибазон 10 мг внутрішньовенно. З метою промедикації використовували дропередол та седуксен.

За допомогою ендотрахеального наркозу оперовано 20 чоловік. Це були здебільшого хворі, котрі в анамнезі мали інсульт, або інфаркт міокарду з ознаками незначної серцевої недостатності.

Отримані результати статистично оброблені на персональному комп'ютері. Імовірність безпомилкового прогнозу (р) визначали за допомогою критерію Стюдента з визначенням показників: M, m ,б, t, p. Наявність достовірності або її відутність між одержаними показниками підтверджувалася за критеріем згоди х2 за пропозицією Пірсона.

Результати власних досліджень: Аналіз отриманих даних свідчить, що у всіх групах хворих були зміни функціонального стану печінки (білковоутворюючої та дезінтоксикаційної). Так, показники загального білку з хронічною затримкою сечі у хворих віком за 75 років була в середньому 66,02,0 г/л. Не мав суттевих змін рівень його і в інших групах. Гіпопротеінурія була незначно виражена, що пояснюється нетривалістю часу впродовж захворювання. У контрольній групі загальний білірубін становив 19,42,3 мкмоль/л, прямий - 1,00,5. У хворих віком 61-74 роки з хронічною затримкою сечі загальний білірубін в середньому дорівнював 22,02,0 мкмоль/л, прямий 1,00,5 мкмоль/л. У віковій групі 75 років і старіші рівень загального білірубіну склав 25,53,3 мкмоль/л, прямого 9,51,75 мкмоль/л. Таким чином, у хворих старіших за віком (61-77 років) вже в доопераційному періоді спостерігаються зміни функції печінки. Звертає увагу на себе той факт, що при гострій затримці сечі явища інтоксикації носили більш виражений характер. У всіх хворих без винятку (навіть молодших за 60 років) загальний білірубін коливався у межах від 267,75 мкмоль/л до 28,26,54 мкмоль/л, при цьому рівень прямого білірубіну дорівнював у середньому 11,52,25 мкмоль/л.

Loading...

 
 

Цікаве