WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю при наданні платних медичних послуг (автореферат) - Реферат

Цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю при наданні платних медичних послуг (автореферат) - Реферат

Автор вважає, що у визначенні "немайнова (моральна) шкода здоров'ю" слід окремо розрізняти моральні переживання та психічні (нервові) страждання потерпілої особи. Для найбільш справедливої компенсації страждань (як нервових процесів у організмі) і психічних переживань доцільно визначати розмір кожної із цих складових окремо. Обґрунтовується, що для кожного виду ушкодження здоров'я розмір відшкодування повинен бути різним. Пропонується законодавчо затвердити перелік видів ушкодження органів та їх систем чи окремих функцій організму тощо з визначенням мінімального розміру відшкодування у кількості мінімальних розмірів заробітної плати (так звану тарифну систему відшкодування). При визначенні розміру відшкодування потрібно заздалегідь враховувати повну чи часткову втрату органу (функції), а також вік потерпілого.

У Висновках містяться загальні підсумки результатів, одержаних у процесі дисертаційного дослідження. Основні з них такі:

1. Застосування норм цивільного права є найбільш адекватним не тільки для регламентації відносин між особами, що надають медичні послуги, та їх пацієнтами чи встановлення порядку надання медичних послуг (допомоги), а ще й для забезпечення реалізації та захисту немайнових і майнових прав і благ громадян. Надання платних медичних послуг належить до сфери регулювання цивільного права відповідно до положень глав 63 та 82 ЦК України.

2. Об'єктом правовідносин з надання платних медичних послуг є сама медична послуга (тобто дії з її надання), яка включає в себе застосування спеціальних медичних заходів стосовно здоров'я, результатом яких є поліпшення загального стану чи функціонування окремих органів або систем організму людини, а також (або) досягнення певних естетичних змін зовнішності. Медична послуга не має речового результату, споживається під час її надання, а її корисний ефект не може бути гарантований послугодавцем.

3. Головною метою медичної послуги є поліпшення чи підтримання стану здоров'я людини. При наданні медичної послуги може досягатися не тільки лікувальний (відновлювальний) результат, а ще й додатковий естетичний ефект.

4. Здоров'я неподільно пов'язане з об'єктом у натурі – людським тілом. Незважаючи на те, що право на охорону здоров'я не може передаватися, у медичній діяльності стосовно здоров'я можливе укладання договорів, вчинення угод, предметом яких є вплив на здоров'я.

5. Правовідносини з надання платних медичних послуг мають складну структуру. Їх суб'єкти – надавач (виконавець) медичних послуг і пацієнт (споживач, замовник) наділені цілою низкою прав і обов'язків. Фактично кожному праву пацієнта відповідає похідний обов'язок особи, яка надає медичні послуги (допомогу). Причому обсяг обов'язків останнього значно більший, ніж у пацієнта.

6. Інформована згода, яка є однією з важливих умов медичного втручання, може розглядатися як підстава виникнення правовідносин між медичним закладом і пацієнтом.

7. На особливість цивільно-правової відповідальності осіб, що надають платні медичні послуги, впливають загальні принципи юридичної відповідальності та власні функції цього виду відповідальності. Особистий характер втрат потерпілих від негативних наслідків медичної послуги особливо позиціонує майнову (компенсаційну) ознаку такої відповідальності.

8. За цивільним правом України відповідальність медичних закладів чи медичних працівників (приватних підприємців) за заподіяння шкоди здоров'ю пацієнта має переважно деліктний характер, однак до правопорушників можливе застосування і додаткової договірної відповідальності. При розмежуванні деліктної та договірної відповідальності у медичній сфері основна увага приділяється встановленню шкоди абсолютно захищеному благу особистості – здоров'ю, за наявності якої, умови укладеного з пацієнтом договору не можуть зменшувати відповідальність медичного закладу (лікаря, що займається приватною практикою). В іншому випадку неналежне виконання послугодавцем своїх обов'язків можна розглядати лише як порушення договірних зобов'язань.

9. До джерел підвищеної небезпеки у сфері медичної діяльності слід відносити: рентгенівські установки, радонові ванни, кобальтові гармати, ядерні водії ритму серця, лазерні апарати, прибори з використанням ультразвуку, отрутні, наркотичні, сильнодіючі лікарські препарати, вибухо- та вогненебезпечні лікарські засоби (ефір та інші), використання електричних токів; великих швидкостей борів стоматологічних установок; діяльність спеціалістів з біоенергетики; вакцинацію.

10. З метою справедливої та адекватної компенсації за немайнову моральну шкоду, завдану здоров'ю або життю громадян, доцільно було б закріпити в окремій постанові Кабінету Міністрів України, а також в ч. 3 ст. 23 ЦК України мінімальний розмір відшкодування для кожного виду ушкодження за тарифною системою. Для спрощення процедури відшкодування такої шкоди потерпілим потрібно створити спеціальний страховий Фонд відшкодування шкоди здоров'ю, заподіяної наданням платних медичних послуг.

На підставі найбільш важливих теоретичних та практичних результатів, одержаних у дисертації, можна сформулювати такі конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства:

- доповнити ст. 23 ЦК України таким пунктом: "Грошове відшкодування моральної шкоди у вигляді фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається залежно від тяжкості фізичного болю та страждань, в розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України";

- змінити частину 4 ст. 281 ЦК України, виклавши її в такій редакції: "Задоволення прохання невиліковно хворого пацієнта про припинення її життя можливе тільки у передбаченому спеціальним законом порядку та на підставі окремого договору, який укладається між пацієнтом і медичною організацією";

- внести зміни до частини 3 ст. 52 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров'я", виклавши її в такій редакції: "Здійснення медичними працівниками евтаназії – навмисного припинення штучного підтримання життя невиліковно хворого, що страждає від постійного болю, або припинення його життя шляхом застосування спеціальних безболісних методів можливе у передбаченому чинним законодавством порядку та відповідно до оформленої згоди хворого чи його представників";

- доповнити ст. 3 чинного Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я " (шляхом внесення до тексту статті), а також проекти Закону "Про захист прав пацієнтів" та Медичного кодексу України запропонованими автором визначеннями понять: "медична допомога", "медична послуга", "пацієнт", "інформована згода на медичне втручання","медична помилка".

5. Внести зміни до ст. 39 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" та викласти її в такій редакції: "...в особливих випадках, коли повна інформація може завдати шкоди здоров'ю пацієнта, лікар може її обмежити із зазначенням причин таких дій у медичній документації".

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1. Антонов С.В. Лікарська помилка як особливий критерій при встановленні вини медичних працівників у цивільно-правовому делікті //Держава і право: Збірник наукових праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 18. – С. 224–229.

  2. Антонов С.В. Розмежування договірної та деліктної відповідальності за шкоду здоров'ю, заподіяну за договором про надання медичної допомоги //Держава і право: Збірник наукових праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2004. – Вип. 23. – С. 331–336.

  3. Антонов С.В. Інформована згода пацієнта як необхідна умова надання медичної допомоги //Держава і право: Збірник наукових праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2004. – Вип. 25. – С. 349–355.

  4. Антонов С.В. Цивільно-правові наслідки заподіяння шкоди здоров'ю пацієнта внаслідок надання неналежної медичної допомоги // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – №6. – С. 72–83.

  5. Антонов С.В. Інформована згода пацієнта як необхідна умова надання медичної допомоги // Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. – Запоріжжя: Запорізький державний університет. – 2004. – №1. – С. 117–120.

  6. Антонов С.В. Цивільно-правовий захист прав пацієнтів при наданні медичної допомоги в Україні та за кордоном // Матеріали науково-практичної конференції "Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України". – К.: Київський юридичний інститут МВС України. – 2004. – С. 74–77.

Loading...

 
 

Цікаве