WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Експертна оцінка ускладнень оперативних втручань на органах травлення на етапах медичної реабілітації (автореферат) - Реферат

Експертна оцінка ускладнень оперативних втручань на органах травлення на етапах медичної реабілітації (автореферат) - Реферат

Хронічна імунна недостатність з алергічним компонентом

Регіонарний дисбаланс оксидантно-антиоксидантної і протеолітично-антипротеолітичної систем

Зовнішньосекреторна дисфункція

підшлункової залози

Хвороби оперованого шлунка

Післяопераційні грижі

Хронічний

панкреатит

Спайкова хвороба

Порушення травлення і всмоктування

Функціональна недостатність передньої черевної стінки

Моторно-евакуаторні

порушення

Рис. 4. Основні патогенетично обумовлені функціональні порушення, характерні для післяопераційної патології

Серед клініко-функціональних обстежень були визначені методи діагностики, які дозволяють об'єктивізувати типові для усіх нозологічних форм інвалідизуючі морфо-функціональні порушення, а також специфічні для кожної інвалідизуючої патології (рис. 5).

Проведений системний аналіз дозволив визначити основні медико-соціальні фактори, що суттєво впливають на процес і результати медичної реабілітації хворих.

y = 0,22 х15 + 0,21 х14 + 0,18 х5 + 0,11 х1 + 0,08 х7 + 0,07 х2 + 0,06 х3 +

+ 0,06 х4 + 0,06 х12 + 0,05 х6 + 0,03 х11

За допомогою "вперед покрокового" багатофакторного регресійного аналізу розроблена математична модель факторів ризику інвалідизації хворих з ускладненнями оперативних втручань на органах травлення (р<0,05).

Хронічний

панкреатит

Хвороби оперованого шлунка

Спайкова

хвороба

Післяопераційні

грижі передньої

черевної стінки

  1. РХПГ через 3 місяці після гострого панкреатиту

  2. Зондове дослідження стимульованої секреції підшлункової залози з визначенням регіонарних показників протеолітично-антипротеолітичної та оксидантно-антиоксидантної систем

  3. Дослідження імунного статусу

Стандартний комплекс

обстежень

Визначення функціональ-ного стану передньої черевної стінки

Радіонуклідна діагностика зовнішньосекреторної функції підшлункової залози і всмоктувальної функції кишечнику

Психологічне

обстеження

Рис. 5. Рекомендоване клініко-функціональне обстеження хворих та інвалідів з післяопераційною патологією органів травлення

Як свідчать отримані дані, на інвалідизацію хворих в післяопераційному періоді зовсім не впливають терміновість, обсяг, кількість проведених оперативних втручань, а також проведення відновлювального хірургічного лікування. Найбільш вагомими факторами ризику інвалідизації цієї категорії пацієнтів є психологічна дезадаптація – як результат неефективної медичної реабілітації та втрати місця роботи.

Для розробки математичної моделі прогнозування інвалідності хворих з вищезазначеною патологією був проведений "назад покроковий" багатофакторний регресійний аналіз визначених факторів ризику (р<0,05).

y = 0,34 x15 + 0,22 x5 + 0,11 x1 + 0,06 x2

Розроблена модель дозволяє достовірно прогнозувати інвалідизацію хворих з післярезекційними і післяваготомічними синдромами, ХП, СХ, ПГПЧС: якщо у чоловіка віком від 31 до 50 років, який за умов розвитку в післяопераційному періоді вищезазначеної патології втратив місце роботи, спостерігається виражена психологічна дезадаптація, то з 95% вірогідністю він може стати інвалідом, а основним видом обмеження життєдіяльності цього пацієнта стає неможливість виконувати свої професійні обов'язки.

Розроблені моделі факторів ризику та прогнозування інвалідності хворих, оперованих на органах ШКТ, дозволили визначити шляхи поліпшення віддалених результатів хірургічного лікування хворих з патологією органів травлення, на основі чого була обґрунтована й розроблена концептуальна модель медичної реабілітації цієї категорії пацієнтів – базова програма медичної реабілітації (БПМР) (рис. 6).

Слід зазначити, що запропонована концептуальна БПМР хворих та інвалідів з ускладненнями оперативних втручань на органах травлення слугувала уніфікованим алгоритмом щодо розробки індивідуальної програми реабілітації для кожного пацієнта.

На основі аналізу результатів відновлювального хірургічного лікування хворих та інвалідів була визначена реабілітаційна ефективність реконструктивних оперативних втручань (рис. 7).

Основною складовою медичної реабілітації 251 (49,8%) пацієнта було консервативне відновлювальне лікування, направлене, головним чином, на максимальну компенсацію функції травлення та психологічну реадаптацію. Водночас, консервативні реабілітаційні заходи відігравали досить суттєву роль і у відновлювальному лікуванні пацієнтів, у яких основною складовою медичної реабілітації були реконструктивні оперативні втручання.

Особливо це стосується пацієнтів з хронічним панкреатитом, у патогенезі якого, як було встановлено за результатами дослідження, відіграє значну роль дисбаланс зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, протеолітично-антипротеолітичної та оксидантно-антиоксидантної систем. Цим хворим проводилася раціональна ферментотерапія, імунокорекція, застосовувалися антиоксиданти та інгібітори протеолітичних ферментів.

Аналіз динаміки показників інвалідності в пацієнтів обох груп спостережень довів більшу ефективність розробленої реабілітаційної технології, ніж загальноприйнятої медичної реабілітації інвалідів унаслідок ускладнень оперативних втручань на органах травлення. Серед інвалідів першої групи спостережень повністю реабілітовано лише 19,9%, тоді як у другій групі аналогічний реабілітаційний ефект досягнуто в значно більшій кількості випадків – 37,8%. Частково реабілітовано серед пацієнтів першої групи – 18,2% осіб (при повторному огляді в МСЕК зниження групи інвалідності), тоді як у другій групі частково реабілітовано – 25,9% хворих. Сумарний позитивний реабілітаційний ефект у першій групі склав 38,1%, у другій групі – 63,7% (р<0,01).

Клініко-реабілітаційна діагностика

Визначення клініко-реабілітаційної групи

Медична реабілітація (відновлювальне лікування)

  1. Заходи по відновленню травлення

  2. Боротьба з болем

  3. Відновлення цілісності черевної стінки

  4. Заходи з психологічної реабілітації

Клініко-реабілітаційна діагностика з метою контролю ефективності реабілітаційних заходів

Рис. 6. Концептуальна модель базової програми медичної реабілітації хворих та інвалідів з ускладненнями оперативних втручань на органах травлення

Пептичні виразки

Стенози вихідного

відділу шлунка

Стовбурова ваготомія з пілоропластикою

Післяопераційні грижі передньої черевної стінки

Синдром привідної петлі органічного

характеру

Реконструктивна резекція шлунка за

способом Ру

Стенозуючий папіліт

Ендоскопічна папілосфінктеротомія

Герніопластика сітчастими

експлантатами

Повздовжна панкреатоєюностомія

Внутрішнє дренування кіст

Кісти підшлункової залози

Сполучена органічна патологія органів травлення

Дистальна резекція підшлункової залози

Свищі підшлункової залози

Фістулопанкреатоєюностомія

Жовчно-кам'яна хвороба з патологією позапечінкових жовчних

шляхів

Ендоскопічна папілосфінктеротомія

Симультанні

оперативні

втручання

Внутрішнє дренування холедоха

Спайкова хвороба з моторно-евакуаторними порушеннями

Вісцероліз як симультанне

оперативне втручання

Рис. 7. Найбільш ефективні реконструктивні оперативні втручання

при інвалідизуючій післяопераційній патології органів травлення органічного характеру

Таким чином, застосування розробленої моделі медичної реабілітації у хворих з ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС за умов моніторингу реабілітаційних заходів дозволяє попередити довготривалу інвалідність цієї категорії пацієнтів. Терміни інвалідності хворих унаслідок ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС не повинні перевищувати два роки, а встановлення групи інвалідності повинно носити реабілітаційний, а не дезадаптаційний характер, і повинно бути мірою соціального захисту на період медичної реабілітації хворого, про що його необхідно попереджати при первинному огляді в МСЕК.

ВИСНОВКИ

  1. Найбільш поширеними нозологічними причинами інвалідизації хворих після оперативних втручань на органах травлення є ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС, чому у великій мірі сприяє неадекватна медична реабілітація та психологічна дезадаптація цих пацієнтів у післяопераційному періоді.

  2. У переважній більшості випадків інвалідизація хворих з ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС зумовлена тим, що при їхньому обстеженні й медичній реабілітації не враховуються інвалідизуючі патогенетичні, психологічні й медико-соціальні особливості вказаної патології, а діагностика й відновлювальне лікування проводиться за традиційними загальноприйнятими принципами.

  3. Основною патогенетично обумовленою клінічною особливістю ХОШ, ХП, СХ, яка може зумовлювати інвалідизацію хворих у пізньому післяопераційному періоді, є хронічна ентеральна недостатність, пов'язана з функціональними порушеннями травлення та всмоктування, а основним видом обмеження життєдіяльності є втрата працездатності.

  4. У зв'язку з психологічними особливостями хворих з інвалідизуючою післяопераційною патологією, суб'єктивні клінічні прояви й оцінка хворими свого стану не можуть слугувати об'єктивними критеріями важкості патології та обмеження життєдіяльності.

  5. Основним фактором обмеження життєдіяльності хворих з ПГПЧС є функціональна недостатність передньої черевної стінки, зумовлена наявністю її анатомічного дефекту – грижових воріт, її важкість може слугувати достовірним об'єктивним критерієм для визначення ступеня обмеження життєдіяльності пацієнтів.

  6. Для об'єктивізації інвалідизуючих морфофункціональних порушень, притаманних ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС при проведенні клініко-експертної та реабілітаційної діагностики у хворих та інвалідів поряд із стандартними загальноприйнятими методами необхідно застосовувати радіонуклідну діагностику травної та всмоктувальної функцій ШКТ. Рекомендовано проводити психологічне обстеження реабілітантів.

  7. У хворих та інвалідів унаслідок ХП, який розвивається або прогресує в післяопераційному періоді, спостерігаються найбільш важкі порушення загального й регіонарного гомеостазу – хронічна імунна недостатність з алергічним компонентом, регіонарний дисбаланс протеолітичної та антипротеолітичної, а також оксидантної та антиоксидантної систем, які відбуваються на субклінічному рівні незалежно від морфологічного характеру основної патології й обов'язково потребують об'єктивізації та корекції.

  8. Алгоритм клініко-експертної та реабілітаційної діагностики для хворих та інвалідів унаслідок ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС повинен уміщувати сучасні високоінформативні біохімічні, імуноферментні, інструментальні та променеві методи, які дозволяють достовірно об'єктивізувати весь спектр патогенетично обумовлених морфофункціональних порушень, адекватно оцінити реабілітаційний потенціал і прогноз та розробити ефективну індивідуальну програму медичної реабілітації.

  9. Інвалідизацію хворих з ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС у 46,5% випадків обумовлює органічна патологія шлунка та дванадцятипалої кишки, підшлункової залози та її протокової системи, кишечнику, передньої черевної стінки, а основною складовою їх медичної реабілітації є відновлювальне хірургічне лікування.

  10. Функціональні порушення та психологічна дезадаптація, які в переважній більшості випадків зумовлюють інвалідизацію хворих з ускладненнями оперативних втручань на органах травлення, не приводять до стійкого обмеження життєдіяльності, основною складовою медичної реабілітації цих хворих є психологічна реадаптація.

  11. При ХОШ функціонального характеру реконструктивні оперативні втручання малоефективні, відновлювальне лікування цієї патології повинно полягати в дієтотерапії та психологічній реадаптації. При пептичних виразках, стенозах вихідного відділу шлунка, синдромах привідної петлі найбільш ефективними реконструктивними втручаннями є двобічна стовбурова ваготомія з дренуючими операціями й резекція шлунка за способом Ру.

  12. При органічній патології підшлункової залози та її протокової системи у хворих з хронічним панкреатитом найбільш ефективними є ендоскопічна папілосфінктеротомія та внутрішнє дренування кіст і головної протоки підшлункової залози.

  13. Застосування герніопластики сітчастими експлантатами за способом onlay під регіонарною анестезією дозволяє суттєво підвищити ефективність хірургічного відновлювального лікування хворих та інвалідів унаслідок післяопераційних гриж передньої черевної стінки, у порівнянні з традиційними способами герніопластики.

  14. Медична реабілітація та відновлювальне хірургічне лікування хворих та інвалідів унаслідок ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС повинні розглядатися як два тісно пов'язаних етапи реабілітаційного процесу з урахуванням патогенетичних і клінічних особливостей цієї інвалідизуючої патології, що сприятиме профілактиці тривалої інвалідності цієї категорії пацієнтів.

  15. Медична реабілітація хворих з інвалідизуючими формами ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС повинна проводитися за індивідуальними програмами з чітко визначеними етапами, постійним моніторингом її ефективності на галузевому й регіональному рівнях та динамічною корекцією реабілітаційних заходів.

Loading...

 
 

Цікаве