WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Експертна оцінка ускладнень оперативних втручань на органах травлення на етапах медичної реабілітації (автореферат) - Реферат

Експертна оцінка ускладнень оперативних втручань на органах травлення на етапах медичної реабілітації (автореферат) - Реферат

Органічна патологія, що була виявлена у хворих на ХП, у 13 (86,7%) випадках супроводжувалася значним підвищенням рівня одного або двох прозапальних цитокінів. Разом із цим підвищення рівня в сироватці венозної крові Іл-8 у цих пацієнтів було виявлене значно частіше, ніж Іл-6 (р<0,05), а підвищення обох прозапальних цитокінів було більш специфічним проявом вираженої органічної патології, ніж ізольоване підвищення Іл-6 та Іл-8 (р<0,01). У хворих досліджуваної групи при наявності органічної патології були виявлені типові зміни балансу Іл-6, Іл-8 та ФНП-β: концентрації прозапальних цитокінів перевищували рівень протизапального цитокіну у 2,5-3 рази.

Застосування розроблених оригінальних способів радіонуклідної та біохімічної діагностики, а також технології психологічного обстеження в досліджуваній групі хворих та інвалідів дозволили визначити нові патогенетичні аспекти загальних і регіонарних порушень гомеостазу хворих на ХП, які необхідно обов'язково корегувати при проведенні медичної реабілітації цих пацієнтів. Оригінальна реабілітаційна технологія ґрунтувалася на результатах комплексного поглибленого обстеження досліджуваної підгрупи пацієнтів і включала загальні принципи й напрямки, а також диференційовані заходи відновлювального хірургічного й консервативного лікування. Медична реабілітація всіх хворих проводилася за ІПР, яка розроблялася на основі результатів комплексного обстеження хворих. Слід зазначити, що всі обстежені хворі мали високий реабілітаційний потенціал і хороший прогноз.

Усього в 48 (29,7%) хворих на ХП були виявлені органічні ускладнення з боку підшлункової залози та її протокової системи, а також інша поєднана патологія органів травлення та ПГПЧС, які потребували хірургічного лікування. Результати застосування різних хірургічних технологій у медичній реабілітації хворих та інвалідів унаслідок ХП показали значну різницю їх ефективності. Разом з первинними хірургічними втручаннями у 10 (20,8%) досліджуваних хворих були проведені зовнішні дренування кіст і вирізування панкреатичних свищів – після чого у 9 (90%) випадках виникли рецидиви: у 4 (40%) хворих утворилися свищі ПЗ, у 4 (40%) – кісти ПЗ, в 1 (10%) – стенозуючий папіліт (СП). Лише в 1 (10%) хворого зовнішнє дренування кісти виявилося ефективним. На відміну від цього значно більшою ефективністю відрізнялися такі радикальні оперативні втручання, як внутрішнє дренування кіст та дистальна резекція ПЗ з кістою. Після 10 виконаних таких оперативних втручань тільки у 2 (20%) випадках спостерігалися рецидиви органічної патології.

Високу ефективність у хірургічному лікуванні панкреатичних свищів показало застосування фістулопанкреатоєюностомії: після 4-х подібних оперативних втручань у жодному випадку не спостерігалося ніяких ускладнень.

Порівняльний аналіз результатів застосування поздовжньої панкреатоєюностомії (ППСТ) (6 хворих) та ендоскопічної папілосфінктеротомії (ЕПСТ) (12 хворих) з приводу СП і патології протокової системи ПЗ показав однакову ефективність обох оперативних втручань при цій патології – у жодному випадку рецидивів органічної патології протокової системи ПЗ не спостерігалося.

Разом із цим після ЕПСТ не спостерігалося ранніх післяопераційних ускладнень, а після ППЄС у 2 (33,3%) випадках у ранньому післяопераційному періоді виникли ускладнення – у 1 (16,65%) хворого розвинулася післяопераційна пневмонія, у 1 (16,65%) – нагноєння рани. Середній ліжкодень у хворих, яким проводилися ППЄС, склав 12,51,5 л/д, у хворих, яким проводилися ЕПСТ, – 41 л/д.

Особливої уваги заслуговує аналіз результатів хірургічного відновлювального лікування 5 (10,4%) пацієнтів, у яких одночасно спостерігалася органічна патологія протокової системи ПЗ і жовчовивідних протоків. У 3 (42,8%) випадках при цій патології були виконані малоінвазивні втручання: у двох (28,6%) – диференційована ЕПСТ гирла загальної жовчної й головної протоки ПЗ, в 1 (14,3%) – тільки загального сфінкрета Одді. У двох (28,6%) хворих були проведені "відкриті" симультанні оперативні втручання – цистоєюностомія з холедоходуоденоанастомозом. В усіх випадках проведення такого відновлювального лікування ускладнень і рецидивів органічної патології не спостерігалося.

Виявлені у 22 (44,0%) обстежених пацієнтів імунні порушення обумовили необхідність їх цілеспрямованої корекції. Як свідчать результати обстеження хворих на ХП, після імунокорекції у них були усунуті явища імунної недостатності клітинного імунітету й алергічних проявів за показниками IgE.

Цілеспрямована корекція регіонарних порушень гомеостазу у хворих на ХП була проведена 50 пацієнтам (62,5%). Основними складовими медикаментозної корекції у цих пацієнтів були інгібітори протеолітичних ферментів та антиоксиданти. Аналіз результатів дослідження показав, що проведене комплексне відновлювальне лікування хворих на ХП позитивно впливало на протеолітичну та антипротеолітичну системи й підвищило збалансованість їхнього функціонування, перш за все на регіонарному рівні. Водночас, отримані дані можуть свідчити про активізацію метаболізму на всіх рівнях обміну речовин.

Як показали результати медичної реабілітації хворих та інвалідів з ХП, при органічній інвалідизуючій патології ПЗ і у випадках, коли основною нозологічною формою був фіброзно-індуративний панкреатит, для досягнення позитивного ефекту реабілітації потрібні були різні терміни. Для хворих з органічною інвалідизуючою патологією потрібно було від 2-х до 3-х років (що пов'язано з хірургічним лікуванням), при дифузних ураженнях ПЗ – у середньому 1 рік. У переважній більшості випадків у ці терміни вдавалося повністю реалізувати ІПР і відновити працездатність хворих.

Проведення загальноприйнятої клінічної та біохімічної лабораторної діагностики у хворих та інвалідів унаслідок СХ виявилося дещо більш інформативним, ніж у пацієнтів з ХОШ та ХП. Динамічне рентгенологічне дослідження пасажу барієвої суміші не виявило будь-яких порушень моторно-евакуаторної функції ШКТ у 73% хворих досліджуваної групи. У 17% випадків були виявлені моторно-евакуаторні порушення, які були обумовлені анатомо-топографічними змінами кишечнику унаслідок спайкового процесу з утворенням „конгломератів" петель тонкого кишечнику, а також значного звуження просвіту кишки в одному чи декількох місцях. У цих випадках відмічалась значна затримка просування барієвої суміші по тонкій кишці (інколи до 24 годин), також були виявлені розширені й звужені ділянки й стійкі "депо" барієвої суміші.

Проведене радіоізотопне дослідження за розробленою технологією не виявило в обстежених порушень зовнішньосекреторної функції підшлункової залози. У всіх випадках лізис жирового носія був зафіксований до 2 годин від початку обстеження. Аналіз кількісних показників активності ізотопу, що були зареєстровані в ділянці кишечнику, показав, що у хворих на спайкову хворобу при наявності значних порушень усмоктування активність ізотопу в проекції кишечнику весь час була значно вищою, ніж в осіб контрольної групи та хворих, у яких не було порушень цієї функції (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка активності ізотопу в кишечнику обстежених

Водночас, показники активності ізотопу, що реєструвалися в проекції сечового міхура у хворих з порушеннями всмоктування були вірогідно нижчими, ніж в осіб контрольної групи та хворих без наявності порушень цієї функції (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка активності ізотопу у сечовому міхурі обстежених

Як показали результати дослідження психологічних особливостей обстежених інвалідів унаслідок СХ, у багатьох випадках основна патологія обумовлює їхню психологічну дезадаптацію, яка проявляється в послабленості особистості, зниженні рухливості нервової системи. У більшості обстежених інвалідів були виражені рентні установки та цілком сформований "комплекс інваліда".

Loading...

 
 

Цікаве