Публікації. За темою дисертації опубліковано 45 робіт, у тому числі – 1 монографія, 25 статей у журналах, рекомендованих ВАК України, з яких публікацій без співавторів – 20, 5 методичних рекомендацій, одержано 5 деклараційних патентів України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 290 сторінках машинопису. Складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, 6 розділів власних досліджень, розділу аналізу й узагальнення результатів, практичних рекомендацій, висновків, списку використаних джерел, додатків. Список літератури включає 429 джерел, у тому числі 242 робіт вітчизняних і 187 робіт зарубіжних авторів. Дисертаційна робота проілюстрована 57 таблицями та 32 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження: Усього обстежено 504 хворих та інвалідів унаслідок ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС. Усі обстежені хворі в залежності від характеру клінічного обстеження й надання реабілітаційної допомоги були розподілені на дві групи, які були співставимі за конституційними й медико-соціальними особливостями (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльна медико-соціальна характеристика обстежених груп

Пацієнти першої групи були обстежені за допомогою стандартного діагностичного комплексу; медична реабілітація їм проводилася із застосуванням традиційних технологій відновлювального лікування хворих з вищезазначеною патологією без урахування інвалідизуючих особливостей останньої. Пацієнтам другої групи проведене клінічне обстеження із застосуванням сучасних загальноприйнятих, а також оригінальних, розроблених за результатами дослідження функціональних, радіонуклідних, імуноферментних та інших способів діагностики. Медична реабілітація хворих та інвалідів другої групи проводилася із застосуванням сучасних реконструктивних втручань, імунокорекції, відновлення балансу оксидантно-антиоксидантної системи, стимуляції системи антипротеолізу, заходів з психологічної реадаптації за розробленою технологією. У пацієнтів першої групи не застосовувалися заходи щодо попередження інвалідизації хворих, на відміну від цього у 80 хворих другої групи реабілітаційні заходи були направлені на профілактику їхньої інвалідизації.

Контрольна група була представлена клінічно здоровими особами, які за конституційними властивостями були співставимі з пацієнтами другої групи спостережень.

Контрольна група була розподілена на 6 підгруп щодо характеру проведених обстежень: першу підгрупу склали 22 особи, яким проведені харчові демпінг провокуючі тести; до другої підгрупи ввійшло 10 осіб, яким проведено радіонуклідне дослідження зовнішньосекреторної функції ПЗ і всмоктувальної функції кишечнику; 15 особам третьої підгрупи проведене дослідження регіонарних показників оксидантно-антиоксидантної та протеолітично-антипротеолітичної систем при стимульованій секреції ПЗ і показників клітинної та гуморальної ланки імунітету; четверту підгрупу склали 20 осіб, у яких досліджено показники деяких прозапальних і протизапальних цитокінів; 13 особам п'ятої підгрупи досліджено фекальну еластазу-1; до шостої підгрупи ввійшли 33 особи, яким проведене психологічне обстеження.

Усім хворим з ХОШ, ХП, СХ проводилося рентгенконтрастне дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки, а також пасажу барієвої суміші щодо кишечника, а також загальноклінічні та біохімічні аналізи крові та сечі, дослідження рівня білірубіну, загального білка, трансаміназ, коагулограми сечовини та залишкового азоту, α-амілази крові та сечі за Каравєєм (В.Г. Колб, В.С. Камышников, 1982). Лабораторне дослідження виконувалося за 16 показниками. Також 220 пацієнтам з ХОШ, ХП, СХ були виконані ФЕГДС, УЗД, колоноскопія проводилася тільки за показаннями. З метою виявлення супутніх захворювань та ступеня порушення функцій серцево-судинної та дихальної систем виконувалися ЕКГ і спірографія (Т.П. Макаренко, Л.Г. Харитонов, А.В. Богданов, 1989). РХПГ проведена 40 хворим з ХП. Для інтегральної оцінки якісних порушень травлення хворим на ХОШ, ХП, СХ проводилося копроцитологічне дослідження. З метою уточнення патогенетичних аспектів розвитку демпінг-синдрому та удосконалення критеріїв обмеження життєдіяльності цих хворих були вивчені зміни гемодинамічних показників після стандартного вуглеводного навантаження та вживання звичайної їжі в практично здорових осіб і хворих з демпінг-синдромом.

Також був розроблений і впроваджений фізіологічний, достатньо дешевий, специфічний та інформативний метод радіоізотопного дослідження зовнішньосекреторної функції ПЗ та всмоктувальної функції кишечнику, який полягає у наступному: жировим носієм слугував шматочок твердого тваринного жиру (свиняче сало) об'ємом 1 см3, який мітився водорозчинним радіоактивним ізотопом технецію-99м, активністю 10 МБп. Слід зазначити, що носій, який був застосований у дослідженні, являв собою природну твердожирову "капсулу" для радіоактивної мітки, яка вводилася безпосередньо перед дослідженням в середину носія за допомогою інсулінового шприця.

Обстежувані перорально вживали мічений жировий носій (надалі умовно – "болюс") без попередньої механічної обробки у ротовій порожнині. Дослідження проводилося на гамма-камері ГКС-301-Т, збір інформації – на матриці 64х64. Моніторування проходження "болюсу" по шлунково-кишковому трактові проводилося в режимі реального часу. При відсутності лізису жирового носія радіоактивна мітка мала вигляд крапки. Початок процесу ліполізу визначався при наявності розмитої плями ізотопу у проекції панкреатодуоденальної зони чи інших відділах шлунково-кишкового тракту. Всмоктування та елімінація ізотопу крізь нирковий фільтр діагностувалися при визначенні ізотопу в проекції сечового міхура. Променеве навантаження на пацієнта складало на щитоподібну залозу – 0,92 мЗв, на стінку шлунка – 0,67 мЗв, на статеві залози – 0,46 мЗв.

• <<
Перша Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Наступна Остання
• >>