WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Варіабельність артеріального тиску та особливості ремоделювання міокарду лівого шлуночка у хворих з гіпертонічною хворобою (автореферат) - Реферат

Варіабельність артеріального тиску та особливості ремоделювання міокарду лівого шлуночка у хворих з гіпертонічною хворобою (автореферат) - Реферат

Основні параметри змін міокардіальної структури оцінювали за допомогою ехокардіографічного дослідження на апараті „Ультрамарк 9" НDI (Японія). Масу міокарда лівого шлуночка (ММЛШ) розраховували за допомогою формули, що була запропонована R.B. Devereux и А. Reitchek в 1977 році. Виміри проводили в М-режимі відповідно до „Пенсильванської угоди" (Pen Convention), що виключає з виміру товщину ендокарду, а ІММЛШ визначали як відношення ММЛШ до площі тіла Sт.

Для оцінки геометричної перебудови ЛШ у хворих з АГ обчислювали такі параметри, як індекс відносної товщини стінок(ВТС) та коефіцієнт асиметрії ЛШ. Типи геометрії ЛШ (нормальна геометрія, концентричне ремоделювання, ексцентрична гіпертрофія, концентрична гіпертрофія) визначали по співвідношенню ІММЛШ та (ВТС). Оцінка діастолічної функції ЛШ проводилася за даними дослідження трансмитрального кровотоку в режимі імпульсного та постійного допплера з верхівкової 4-камерної позиції.

Отримані результати обробляли методами варіаційної та непараметричної статистики медико-біологічного профілю за допомогою пакета оригінальних прикладних статистичних програм "Microsoft Excel" та "Prophet" для "Windows" на ЕОМ. Розраховували наступні параметри: середні арифметичні значення (М), середні квадратичні відхилення (), стандартні помилки середніх (m) і коефіцієнт кореляції (r). Вірогідність розходжень визначали за допомогою критерію t-Стьюдента, а також U-Вілкоксона-Манна-Уітні.

Результати дослідження та їх обговорення. Відповідно до поставлених задач серед хворих АГ II стадії виділили 3 групи пацієнтів. Хворі з нормальною варіабельністю АТ склали I групу з 10 чоловік (11,1%), у II групу ввійшли 32 пацієнта (35,6%) із граничним рівнем варіабельності, а III групу склали 48 пацієнтів (53,3%), у яких рівень варіабельності перевищував граничні значення.

У пацієнтів I групи коливання варіабельності в спеціальний період мали тенденцію до підвищення стосовно здорових осіб у середньому на 0,5 мм рт.ст. При розгляді коливань варіабельності АТ усередині групи спостерігалося підвищення варіабельності систолічного АТ в спец. період на 5,2 мм рт.ст. стосовно нічного рівня і на 3,1 мм рт.ст. по відношенню до денних показань. Варіабельність по диастолічному та пульсовому АТ в спец. період в I групі так само вірогідно підвищувалася стосовно нічних показань (на 4,3 і 5 мм рт.ст.), а стосовно денних показань – на 2,4 і 2,9 мм рт.ст. відповідно.

У пацієнтів із граничними значеннями варіабельності АТ спостерігалося підвищення варіабельності в основному за рахунок коливань систолічного АТ вдень і вночі та діастолічного в нічний період. У порівнянні з варіабельністю по систолічному та діастолічному АТ вдень коливання АТ в спец. період були вище на 1,8 і 2,5 мм рт.ст. відповідно.

Варіабельність АТ в III групі так само мала пік у ранній ранковий період, так по систолічному АТ різниця з нічним періодом склала 3,4 мм рт.ст. У порівнянні з групою контролю аналіз показав, що підвищення варіабельності АТ в хворих АГ відбувається в основному за рахунок систолічного АТ, де різниця склала 5,4 мм рт.ст. вдень, 4,7 мм рт.ст. вночі і 4,1 мм рт.ст. у спец. період. При порівнянні варіабельності з II групою відзначалося найбільше зростання по систолічному, діастолічному та пульсовому АТ в денний період.

Показання "чистого індексу варіабельності" виявилися трохи вище стандартного відхилення, однак визначалася та ж закономірність зростання варіабельності АТ в ранковий період у всіх обстежених пацієнтів. Причому цей ступінь підвищення найбільш виражений по систолічному АТ у відношенні до нічного періоду.

Варіабельність АТ має тенденцію до збільшення з віком пацієнта і тривалістю хвороби. Проведений багатофакторний кореляційний аналіз дозволив установити пряму кореляційну залежність між варіабельністю систолічного АТ вдень, тривалість хвороби і віком пацієнта (r = 0,32; p < 0,05 і r = 0,28; p < 0,05) тільки серед пацієнтів III групи.

Абсолютні цифри АТ не відображають усієї картини патофізіологічних механізмів розвитку та прогресування АГ, тому був проведений аналіз залежності варіабельності від рівня АТ. У пацієнтів з нормальною варіабельністю АТ рівень систолічного АТ за всі аналізовані інтервали доби вірогідно менше в I групі. Простежується тенденція до зростання діастолічного АТ від I-ої до III-ої групи. Кореляційний аналіз встановив зворотну залежність в I-ій групі між варіабельністю систолічного АТ вночі і рівнем діастолічного АТ за добу, вночі й у спец. період (r = -0,60; r = -0,67; r = -0,70), а також систолічного АТ за добу та вночі (r = -0,60; r = -0,55). У пацієнтів II групи виявлена слабка залежність між "чистим індексом варіабельності" систолічного АТ вдень і рівнем денного пульсового АТ (r = 0,29); варіабельністю діастолічного АТ вдень і рівнем систолічного АТ уночі (r= 0,30) і в ранні ранкові години (r = 0,38). А В III групі денна варіабельність систолічного АТ була взаємозалежна з рівнем діастолічного АТ і середнім АТ тільки в ранкові години (r = 0,34; p < 0,01 та r = 0,30; p < 0,05 відповідно).

Аналіз "навантажувальних індексів" виявив тенденцію до збільшення часу підвищення систолічного та діастолічного АТ у пацієнтів II групи по відношенню до пацієнтів I групи в усі часові інтервали. У пацієнтів, в яких варіабельність перевищує граничні значення - III група відзначено достовірне збільшення значень цього індексу по діастолічному АТ в нічний період. "Індекс площі" прогресивно збільшувався в залежності від ступеня підвищення варіабельності АТ. Причому, темпи росту цього індексу виявилися більш виразними в нічний період.

Для виявлення зв'язків між показниками ДМАТ і ГЛШ був проведений багатофакторний кореляційний аналіз. В загальній групі обстежених значення ІММЛШ мали зв'язок насамперед із середньодобовими, середньоденними, середньонічними значеннями систолічного АТ та діастолічного АТ. Причому, зв'язок ІММЛШ із систолічним АТ був більш виражений за діастолічний АТ. Визначене значення мала і варіабельність систолічного АТ у нічний час і чистий індекс варіабельності систолічного АТ уночі. Серед показників "навантаження тиском" велику значимість мав індекс площі. Вплив систолічного АТ в різні періоди доби (сон і пильнування) на ІММЛШ свідчить про трохи більше значення рівня систолічного АТ, індексу часу систолічного АТ та індекс площі систолічного АТ у нічні години. Це підтверджує думку Mancia G. про те, що саме дані ДМАТ дозволяють виявити тісну кореляцію гіпертензії з ММЛШ.

З метою виявлення особливостей показників ДМАТ в залежності від структурно-функціонального стану міокарда ЛШ, пацієнти основної групи були розподілені на підгрупи по ступеню ГЛШ. ІММЛШ не перевищував нормальних значень у 24 обстежених (26,66%), ГЛШ була виявлена в 66 пацієнтів (73,34%). Серед пацієнтів із ГЛШ переважали хворі з "помірним" ступенем ГЛШ (54,44%), "значна" ГЛШ спостерігалася у 17 пацієнтів (18,9%).

ММЛШ та ІММЛШ вірогідно розрізнялися в залежності від ступеня ГЛШ. Враховуючи нормальні внутрісерцеві розміри (кінцевий систолічний та діастолічний розміри) у пацієнтів з різним ступенем ГЛШ можна зробити висновок про те, що зростання ММЛШ було обумовлено переважно збільшенням товщини стінок ЛШ. Виявлено достовірну пряму залежність між ІММЛШ та товщиною задньої стінки ЛШ (r = 0,61 p = 0,0004 у підгрупі без ГЛШ; r = 0,33 p = 0,008 при помірної ГЛШ і r = 0,46 p = 0,02 при значної ГЛШ), ІММЛШ та товщиною міжшлуночкової перетинки при значної ГЛШ (r = 0,46 p = 0,02).

При аналізі рівня АТ та інших показників ДМАТ в залежності від ступеня ГЛШ виявлено, що рівень систолічного АТ за всі тимчасові інтервали не відрізнявся вірогідно в хворих без ГЛШ і хворих з помірної ГЛШ, але був вірогідно більш високим у пацієнтів зі значною ГЛШ (r = 0,64 p = 0,001; r = 0,63 p=0,002; r = 0,60 p = 0,003 і r = 0,54 p = 0,008 за добу, день, ніч та спеціальний період відповідно).

Рівень індексу часу гіпертензії по систолічному АТ був підвищений у всіх аналізованих підгрупах, його рівень зростав паралельно зростанню ступеня ГЛШ, однак індекс часу систолічного АТ вірогідно був більшим за всі періоди доби тільки у пацієнтів зі значною ГЛШ.

Індекс площі гіпертензії по систолічному АТ та діастолічному АТ демонстрував динаміку, подібну з індексом часу по систолічному АТ та діастолічному АТ. Кореляційний взаємозв'язок у пацієнтів без ГЛШ було встановлено лише між ІММЛШ та індексом площі по діастолічному АТ за добу і вдень (r = 0,41 p = 0,02 і r = 0,41 p = 0,02 відповідно), у підгрупі помірної ГЛШ ІММЛШ був слабко зв'язаний тільки з індексом площі по систолічному АТ у спец. період (r = 0,25 p = 0,04). При значній ГЛШ виявлено високий достовірний кореляційний зв'язок ІММЛШ із індексом площі по систолічному АТ та індексом площі по діастолічному АТ за добу, день, ніч і ранні ранкові години. Це свідчить на користь думки про те, що не тільки сам рівень насамперед систолічного АТ, а потім діастолічного АТ, але і час підвищеного тиску і площа над кривою нормального рівня тиску (показники навантаження тиском) мають значення в прогресуванні ГЛШ.

Loading...

 
 

Цікаве