WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Неспецифічна реактивнiсть бронхів на фоні медикаментозного лікування дітей з бронхіальною астмою (автореферат) - Реферат

Неспецифічна реактивнiсть бронхів на фоні медикаментозного лікування дітей з бронхіальною астмою (автореферат) - Реферат

Аналіз ДЗВ показав, що в середньому в обстежених хворих вона склала (7,040,4) ум.од. У кожної другої дитини спостерігалася виражена ДЗВ (більше 10 умов.од.) на інгаляції гістаміну, і тільки у 1/3 пацієнтів вона становила менше 5 ум.од.

Середня величина ДЗК у популяції обстежених дітей склала 8,97 ум.од. (мінімальне значення 0,07 ум.од., максимальне – 145,6 ум.од.). Тільки у 28,3% дітей спостерігалася виражена гіперреактивна відповідь на інгаляції гістаміну.

Оскільки між показниками ДЗВ та ДЗК спостерігався міцний корелятивний зв'язок (R=0,8, P<0,01) при частих розбіжностях в абсолютних величинах, можна припустити, що ці показники відображують різні механізми порушення прохідності бронхів, і тому при аналізі результатів РС20Н їх доцільно використовувати разом. При цьому ДЗВ відображує схильність до швидкого наростання обструкції бронхів від моменту її виникнення, а ДЗК – ступінь цієї обструкції. Між гіперсприйнятливістю бронхів до гістаміну (РС20Н) та їх гіперреактивністю існував міцний негативний вірогідний зв'язок (R=-0,98, P<0,01).

Аналіз значень ПЛБ, який склав у середньому (22,91,6)% (95% ДІ 19,7-26,1%), показав, що низька лабільність дихальних шляхів (менше 15%) відмічалася у 36% дітей, а висока (більше 30%) – у 22,6% спостережень. Чутливість даного тесту у виявленні хворих на бронхіальну астму становила 64%, що було суттєво нижче за пробу РС20Н, де вона дорівнювала 98%.

Якісний аналіз кривої „потік-об'єм" показав, що найбільші показники лабільності бронхів спостерігалися на рівні дрібних дихальних шляхів та на ділянці кривої максимальної об′ємної швидкості (МОШ)25-75. Це дало підстави припустити, що чутливість бронхів до гістаміну та фізичного навантаження має різні механізми та топіку виникнення бронхоспазму, а тому при обстеженні хворих їх доцільно використовувати в комплексі.

Аналіз індексів бронхоспазму (ІБС) та бронходиляції (ІБД), які, в цілому, визначають ПЛБ, дав підстави вважати, що в більшості випадків їх використання, як діагностичного тесту, супроводжується широкою зоною сумнівних та негативних результатів. Так, негативні величини ІБС, що відображувало розширення бронхів після фізичного навантаження, спостерігалися в 2,7% випадків, а сумнівні результати тесту визначалися в 62,2% спостережень. При оцінці ІБД відмічено, що в 15,3% після інгаляції сальбутамолу спостерігалося погіршення бронхіальної прохідності, а у 64% дітей результати тесту були сумнівними. Це дало підстави для припущення, що оцінка ІБД та ІБС володіє низькою чутливістю, що склало відповідно 36% та 37,8%.

Одержані результати оцінки реактивності бронхів у обстежених хворих дають підстави вважати, що РС20Н є більш чутливим у хворих на бронхіальну астму, ніж тест з фізичним навантаженням. Оскільки ці тести відображають різні механізми виникнення бронхоспазму, їх слід використовувати в комплексі, даючи оцінку з клінічної точки зору.

Результати загальноклінічного дослідження в когорті хворих на бронхіальну астму дали підстави вважати, що найбільш характерною особливістю аналізу периферійної крові є підвищений вміст еозинофілів та лімфоцитів. Аналіз показників клітинного імунітету показав підвищення вмісту в крові субпопуляцій Т-лімфоцитів, функція яких асоціювала з хелперною. Така тенденція зберігалася як при використанні тесту розеткоутворення, так і моноклональних антитіл. При різних абсолютних показниках ці тести, в цілому, відображували вказану вище закономірність.

Відмічено, що в частини хворих відбувалася стимуляція та виснаження киснезалежного резерву еозинофільних або нейтрофільних лейкоцитів крові. Це давало підстави припустити різні механізми запалення в дихальних шляхах у обстежених хворих. Про це непрямо свідчило зниження індексу стимуляції нейтрофільних гранулоцитів крові у середньому до 1,6 умов.од. у обстежених дітей при його середній величині в популяції здорових дітей 2,5 умов.од. Індекс стимуляції еозинофілів у обстежених хворих в середньому склав 1,16 умов.од., а в популяції здорових дітей – 1,8 умов.од. Між показниками киснезалежного метаболізму нейтрофільних та еозинофільних гранулоцитів крові існував слабкий вірогідний зв'язок (R=0,3, P=0,03), що передбачало їх різну дольову участь у розвиткові бронхіальної астми.

При оцінці ступеня атопії, що визначалася за результатами позитивних шкірних проб з небактеріальними алергенами, відмічено, що високий рівень атопічно зміненої реактивності виявлений у 65,5% дітей, а слабка виразність ступеня атопії - тільки у 22,4% пацієнтів. В жодного з обстежених хворих не виявлено негативних шкірних проб з небактеріальними алергенами.

Такий високий ступінь атопії в обстежених дітей передбачав підвищення в сироватці крові вмісту загального IgE, що в середньому склав 585,7 МО/мл (при популяційній нормі за даними виробника 120 МО/мл). Рівень загального IgE у сироватці крові нижче популяційної норми відмічений лише в 19,7% спостережень, а чотириразове її перевищення – у 69% випадків. Встановлений помірний кореляційний зв'язок (R=0,5, P=0,003) результатів шкірних проб з рівнем даного імуноглобуліну в сироватці крові. Цікаво відмітити, що при високому рівні вмісту загального IgE в сироватці крові та шкірної чутливості до небактеріальних алергенів, концентрація ІЛ-4 в сироватці крові склала в середньому 24,9 пкг/мл при віковій нормі 20 пкг/мл. Це дало підстави вважати, що синтез специфічних та загального IgE, мабуть, контролюється не тільки ІЛ-4, але й іншими, неврахованими механізмами.

Дослідження кореляційних зв'язків показників комплексного клініко-лабораторного та інструментального дослідження показало, що між показниками підвищеної реактивності бронхів, атопії, алергізації організму (за даними вмісту в крові загального IgE та ІЛ-4), метаболічною активністю нейтрофільних і еозинофільних лейкоцитів та станом гуморального імунітету не встановлено високого вірогідного кореляційного зв'язку. Це передбачало, що в загальному патологічному процесі вони діють у вигляді єдиної „мережі" зі зміною тих її „чарунок", які є найбільш задіяними в патогенезі бронхіальної астми.

Це послужило підґрунтям для створення математичної моделі тяжкості бронхіальної астми та приступу, а також підвищеної чутливості дихальних шляхів до гістаміну. У цілому, компоненти цих моделей підтвердили наведене вище припущення та дали підстави вважати, що для складання індивідуалізованих лікувально-профілактичних заходів необхідно використовувати весь комплекс проведених досліджень, розглядаючи їх як додатковий стосовно клініки.

Порівнюючи три клінічні групи хворих, що сформовані хворими з легким, середньотяжким та тяжким перебігом захворювання, відмічено, що з посиленням тяжкості захворювання підвищується вірогідність успадкування атопії за родоводом батька та клінічних проявів атопічного дерматиту в ранньому віці, особливо за відсутності природного вигодовування. У цих дітей відмічалася зростаюча чутливість до гістаміну за даними тесту РС20Н та збільшення лабільності бронхів, з урахуванням їх індексу лабільності. Так, при легкому ступені захворювання середні значення РС20Н склали 4,5 мг/мл, середньотяжкій – 1,2 мг/мл та тяжкій – 0,4 мг/мл (І:ІІ:ІІІ<0,05). При легкому ступені персистування бронхіальної астми ПЛБ становив 17,3% в середньому, а при тяжкій персистуючій астмі - 29,0% (P<0,05).

Особливо чіткі дискримінантні величини різних ступенів тяжкості бронхіальної астми виявлені при аналізі ДЗВ та ДЗК. Так, при легкому перебігу персистуючої бронхіальної астми ДЗВ склала 5,05 ум.од, а ДЗК – 1,16 ум.од. При середньотяжкій персистуючій астмі ці показники відповідно становили 6,1 ум.од. та 3,6 ум.од., а при тяжкій – 9,1 ум.од. та 19,7 ум.од. (РІ:ІІ:ІІІ<0,05).

Імунологічні показники не мали вірогідної чіткої відмінності у хворих із різним ступенем тяжкості бронхіальної астми. Все ж отримані результати давали підстави вважати, що в дітей з тяжким перебігом бронхіальної астми спостерігалося підвищення вмісту Т-хелперної субпопуляції Т-лімфоцитів та виснаження киснезалежного метаболізму еозинофільних гранулоцитів крові.

Комплексне обстеження дітей у періоді стійкої ремісії не дозволило виявити суттєвих відмінностей за показниками підвищеної реактивності бронхів. Це передбачало або відсутність ефективного протизапального контролю в процесі диспансерного нагляду, або переважання загальних механізмів гіперреактивності як в періоді ремісії, так і загострення. Побудова математичної моделі підвищеної чутливості бронхів до гістаміну в періоді ремісії та в післянападному періоді частково підтвердила це припущення. Аналіз структури цієї моделі дозволив вважати, що в періоді стійкої ремісії гіперчутливість бронхів переважно визначається активацією еозинофільних лейкоцитів крові, а в періоді загострення – як нейтрофільних, так і еозинофільних гранулоцитів.

У цілому аналіз результатів комплексного обстеження дозволив припустити, що їх можна використати для вирішення прикладних клінічних задач при медичному обслуговуванні хворих на бронхіальну астму дітей. Зокрема, нами визначена діагностична цінність та показники ризику виявлення легкої та тяжкої персистуючої бронхіальної астми як варіантів, що потребують мінімального та максимального використання контролюючої терапії. Діагностична цінність показників РС20Н у верифікації тяжкості захворювання представлена у таблиці 1.

Таблиця 1

Діагностична цінність результатів РС20Н

для виявленні легкої та тяжкої персистуючої бронхіальної астми

Показники

Діагностична цінність, %

Чутливість

Специфічність

ППЦ

НПЦ

Легка (РС20Н>5 мг/мл)

32

98

94

59

Тяжка (РС20Н<0,5мг/мл)

71

75

74

72

Loading...

 
 

Цікаве