WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Неспецифічна реактивнiсть бронхів на фоні медикаментозного лікування дітей з бронхіальною астмою (автореферат) - Реферат

Неспецифічна реактивнiсть бронхів на фоні медикаментозного лікування дітей з бронхіальною астмою (автореферат) - Реферат

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць, з них 5 статей (у тому числі 4 одноосібні) у фахових журналах та збірниках, рекомендованих ВАК України,

6 тез доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій, конгресів та з'їздів різного рівня, отримано 1 деклараційний патент на винахід, оформлено 1 нововведення до галузевого реєстру нововведень.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 183 сторінках машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів і висновків, списку використаної літератури, який містить 282 джерела на 25 сторінках. Робота ілюстрована 30 таблицями і 10 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених задач обстежено 111 хворих шкільного віку з верифікованою у процесі диспансерного нагляду бронхіальною астмою. Серед пацієнтів було 85,6% хлопчиків і тільки 14,4% - дівчаток. Середній вік обстежених хворих становив 12,4 роки (95% ДІ 11,9-13,0). Середня тривалість хвороби склала 6,3 роки (95% ДІ 5,6-7,0). У вибраній когорті дітей 75 (67,6%) хворих обстежувалися в стаціонарі, у зв'язку із загостренням захворювання, а 36 (32,4%) знаходилися в стадії стійкої ремісії.

Відмічено, що 38 хворих (34,2%) у процесі диспансерного нагляду отримували глюкокортикостероїдну терапію або у вигляді інгаляційних препаратів з метою профілактики нападів, або як компонент дезобструктивної терапії в періоді загострення. 73 дитини, тобто 65,8% пацієнтів, не одержували глюкокортикостероїдів системної дії в періоді загострення, або вони використовувалися виключно ситуаційно (упродовж 2-3 тижнів) в періоді ремісії.

Серед обстежених хворих із персистуючою астмою легка форма захворювання верифікована у 19 хворих (17,1%), середньотяжка – у 51 хворого (45,9%), а тяжке персистуюче захворювання відмічене в 41 дитини (37%).

Дизайн дослідження передбачав загальний аналіз результатів комплексного клініко-інструментального дослідження у всій когорті обраних хворих, проведення його у клінічних групах порівняння, сформованих із урахуванням періоду захворювання та його тяжкості, з наступним вивченням взаємозв'язку одержаних результатів та побудови математичної моделі тяжкості захворювання та гіперсприйнятливості бронхів до гістаміну. Основні компоненти даного аналізу в подальшому використовувалися як для визначення тяжкості бронхіальної астми, так і для обґрунтування індивідуалізованих лікувально-профілактичних заходів.

Неспецифічна гіперреактивність бронхів визначалася за допомогою фармакологічної інгаляційної провокаційної проби з гістаміном (РС20Н) (Juniper E.F., Cockcroft D.W.,1994) та реакції бронхів на фізичне навантаження з урахуванням максимального їх розширення після інгаляції сальбутамолу (Haby M.M., 1994) з обчисленням показника лабільності бронхів (ПЛБ). При аналізі одержаних результатів вказаних провокаційних проб здійснювалася якісна оцінка кривої „потік-об'єм", а також визначався характер дозозалежної відповіді на гістамін (ДЗВ) та дозозалежної кривої (ДЗК), що, в цілому, непрямо відображували гіперреактивність бронхів. Поряд із цим, при оцінці тяжкості бронхіальної астми, проведена порівняльна оцінка діагностичної цінності запропонованого нами індексу тяжкості (ІТ) з індексом тяжкості астми (ІТА), що, згідно з даними літератури, володіє високою чутливістю у виявленні групи хворих на „тяжку" астму [Lee P., 2001].

У жодного з обстежених хворих не виникало побічної реакції, яка потребувала би медикаментозної терапії чи погіршила би стан пацієнта.

Для оцінки показників імунітету та метаболічної активності еозинофілів і нейтрофілів гранулоцитів крові, нами використаний каскад тестів, що включав визначення кількісного складу Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій (як методом розеткоутворення, так і з використанням моноклональних антитіл – CD), проведення гістохімічних реакцій з нітросинім тетразолієм нейтрофільних та еозинофільних лейкоцитів крові, визначення фагоцитарної активності вказаних лейкоцитів та фагоцитарного числа, оцінку вмісту в сироватці крові загального імуноглобуліну Е методом ІФА та інтерлейкіну-4, активність загального комплементу за 50%-вим гемолізом та вміст циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові методом преципітації в ПЕГ-6000. Імуноглобуліни класів A,G,M визначалися методом радіальної імунодифузії за Mancini G. et al. (1965).

Всі дослідження проводилися в сертифікованих лабораторіях із використанням реактивів, що мали сертифікати фірм-виробників або дозвіл Державного фармакологічного комітету України. Вся апаратура, задіяна в комплексному обстеженні, пройшла своєчасний метрологічний контроль.

Отримані результати аналізувалися з використанням параметричних і непараметричних методів обчислення, а також з позицій клінічної епідеміології з урахуванням їх діагностичної цінності та показників ризику [Greenberg R.S., 1995]. Математичний „образ" тяжкості захворювання, представлений у вигляді констеляційної діагностичної таблиці, створеної з використанням інформативних та діагностичних коефіцієнтів за Кульбаком [Гублер Е.В.,1978]. Усі дослідження проводилися з урахуванням біоетики та основних положень GCP ICH.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз клініко-анамнестичних даних у загальній групі хворих дозволив виявити певні особливості перебігу бронхіальної астми. Так, серед пацієнтів переважали діти, що були першими в родині (55,8%), та тільки 8 з них (7,2%) були третіми чи четвертими в сім'ї (P<0,01). Серед них діти з низькою масою тіла (менше 2500 г) склали лише 2,3%, а хворі з масою тіла більше 3500 г – 38,7% (P<0,01). Це пояснювали тим, що перші діти в родинах рідше стикаються з інфекціями, і тому в них не відбувається перемикання імуновідповіді Т-хелперів ІІ порядку та Т-хелпери І порядку.

На штучному вигодовуванні знаходилося тільки 13 хворих (17,8%), а 54,8% пацієнтів отримували природне вигодовування. Більше ніж у половини дітей (63,5%) у ранньому віці спостерігалися клінічні прояви ексудативно-катарального діатезу, що можна було розглядати як початок „атопічного маршу". Цьому, можливо, сприяло і те, що 69 дітей (62,2%) народилися в квітні-жовтні, коли в повітрі спостерігається підвищена кількість рослинного пилку.

Ці індивідуальні особливості поряд із впливом зазначених факторів зовнішнього середовища, вірогідно, призвели до того, що в дітей зі спадковою схильністю до алергійних захворювань, що спостерігалася в 46% випадків, формувалася бронхіальна астма. Особливо часто атопічні захворювання успадковувалися за родоводом матері (60,8%), і тільки у 16 хворих (31,4%) дітей зі спадковою схильністю атопія успадковувалася за родоводом батька.

Тригерними факторами загострення бронхіальної астми в 52,2% випадків виступали специфічні стимули зовнішнього середовища самостійно, або в комбінації з неспецифічними факторами. Тільки у 24,3% дітей напади провокувалися неспецифічними факторами (P<0,01).

У всіх хворих напад бронхіальної астми перебігав за класичним типом, без підвищення температури тіла. У клінічній картині приступу переважали прояви дифузної бронхіальної обструкції (76% дітей), і тільки у 18 хворих (24%) спостерігалися зміни, що визначалися як „інтоксикаційний синдром".

При аналізі результатів провокаційної інгаляційної проби з гістаміном відмічено, що майже в половини дітей (47,7%) виявлено високу чутливість до цього фармакологічного препарату (РС20Н менше 0,5 мг/мл). Помірна чутливість до гістаміну (РС20Н 0,5-2,0 мг/мл) реєструвалася в 28% спостережень, а чутливість до інгаляцій розчину гістаміну в концентрації більше 2,0 мг/мл - лише у 24,3% дітей. Тільки у 2 хворих вдихання розчину гістаміну в концентрації, що перевищувала дискримінаційну дозу (10 мг/мл), що відрізняє їх від здорових дітей, не викликала падіння ФОВ1 на 20% та більше.

Якісний аналіз кривої „потік-об'єм" при проведенні інгаляційної провокаційної проби з гістаміном дав підстави вважати, що цей доволі трудомісткий процес, з клінічної точки зору, не володіє додатковою інформацією стосовно результатів, встановлених за ФОВ1. Тому при проведенні популяційних досліджень щодо оцінки гіперреактивності дихальних шляхів слід орієнтуватися на результати ФОВ1. Одержані результати, засновані на оцінці кореляційного зв'язку чутливості до гістаміну бронхів різного калібру, свідчили, що найбільша бронхоконстрикція відбувається на рівні крупних бронхів та найменшого калібру, що слід використовувати при проведенні інгаляційної терапії бронхорозширюючими препаратами.

Loading...

 
 

Цікаве