WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Патоморфологія пухлини вільмса (нефробластоми) (автореферат) - Реферат

Патоморфологія пухлини вільмса (нефробластоми) (автореферат) - Реферат

Результати вивчення порівняння типів неепітеліального компонента нефробластом різного ступеня диференціювання з наявністю інвазії свідчать про те, що у високодиференційованих міобластних структурах неепітеліального компонента виявлялися приблизно з однаковою частотою випадки без судинної інвазії і з інвазією в кровоносні та лімфатичні судини. При наростанні ступеня катаплазії (G2 для лейо- і рабдоміобластного варіантів) збільшувалася частота зустрічання нефробластом, в яких питомі об'єми лімфатичних і кровоносних судин з ознаками інвазії були приблизно однаковими. При низькому ступені диференціювання ліпобластного і G3, G4 лейо- і рабдоміобластного варіантів у всіх випадках нефробластом виявлялася пухлинна інвазія з переважанням ураження кровоносних судин.

Аналіз співвідношення компонентів нефробластоми і наявністю судинної інвазії показав, що всі типи та види епітеліального і неепітеліального компонентів різного ступеня диференціювання здатні до пухлинної інвазії в кровоносні і лімфатичні судини, тобто метастазувати лімфогенним та гематогенним шляхами. Разом з тим, при наростанні ступеня катаплазії структурних елементів збільшується їхня здатність до судинної інвазії, що підсилює ступінь злоякісності нефробластоми і значно погіршує прогноз. В одному із наших спостережень встановлено, що при II і III стадіях захворювання у тканині нефробластоми присутня судинна інвазія пухлинними клітинами. Це пояснює той факт, що після нефректомії розвиваються регіонарні і віддалені метастази, які не визначалися при оперативному втручанні з широким операційним доступом. З вищесказаного випливає, що пухлинна судинна інвазія є достовірною, об'єктивною морфологічною ознакою, що свідчить про злоякісний перебіг нефробластоми і високу ймовірність несприятливого результату.

Для вирішення питання про найчастіші шляхи лімфогенного і гематогенного метастазування ми проаналізували 95 випадків операційного та 15 – секційного матеріалу. В усіх спостререженнях секційного матеріалу було виявлене метастатичне ураження як лімфовузлів, так і внутрішніх органів, а у 13 (86,7%) відзначалося їхнє поєднання. У 26,4% випадків метастазів не виявлено, але цей відсоток не відображає дійсності, бо верифікація метастазів, особливо невеликих розмірів, при оперативному втручанні є надзвичайно важкою.

Отримані результати засвідчують, що найчастіше метастази виявлялися у лімфатичних вузлах (41,8%): у регіонарних – 23,6%, у віддалених – 18,2%. В 30,9% випадків метастази визначалися у печінці. В 10,0% випадків нефробластома метастазувала у легені, і вкрай рідко – у головний мозок і кістки (1,8% і 0,9% відповідно). Тобто 43,6% склали гематогенні метастази, що на 1,8% більше лімфогенних. У 26,4% спостережень (за рахунок операційного матеріалу, тому що в 100% секційних спостережень метастази виявлялися) метастазів не відзначено.

Аналіз результатів судинної інвазії і метастазування нефробластоми показав, що всі типи і види епітеліального і неепітеліального компонентів різного ступеня диференціювання здатні до судинної інвазії та метастазування, але при наростанні ступеня катаплазії ці показники різко збільшуються. Так, при зростанні мітотичного індексу понад 12,70,4‰ при епітеліальному компоненті, 18,82,4 ‰ і 20,34,6‰ - відповідно при лейо- і рабдоміобластному, а також при збільшенні відсотка патологічних форм мітозів понад 46,13,3 %, 38,23,4 % і 36,54,3% при епітеліальному, лейо- та рабдоміобластному компонентах відповідно у 100% нефробластом відзначається лімфогенне і/або гематогенне метастазування.

ВИСНОВКИ

  1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі - встановлення основних морфологічних характеристик епітеліального і неепітеліального компонентів нефробластом різного ступеня катаплазії для забезпечення вірогідності й об'єктивізації патогістологічного діагнозу та прогнозу.

  2. З'ясовано, що епітеліальний і неепітеліальний компоненти є облігатними структурами паренхіми нефробластоми, ступінь тканинного і клітинного диференціювання яких визначають її біологічні властивості і прогноз.

  3. Виявлено, що тканина нефробластоми в дітей у вікових групах до 3-х років, на відміну від старших пацієнтів, морфологічно характеризується низьким ступенем тканинного і клітинного диференціювання компонентів, інфільтративним ростом та деструкцією капсули, атиповим мікрогемоциркуляторним руслом з вираженими розладами кровообігу, високим питомим об'ємом вогнищ некрозу пухлинної тканини (понад 0,06840,0192), що відображає агресивність клінічного перебігу нефробластоми і є несприятливою прогностичною ознакою.

  4. Встановлено, що інформативними (р<0,05) показниками підвищення ступеня злоякісності нефробластом є наростання мітотичного індексу в епітеліальному, лейо- і рабдоміобластному компонентах відповідно з 7,20,51‰ до 15,10,96‰, з 15,41,3‰ до 23,62,3‰ і з 16,21,9‰ до 28,13,6‰, а також відсотка патологічних форм мітозів відповідно з 21,52,7% до 52,83,7%, з 25,13,7% до 56,34,9%, з 27,14,3% до 62,17,4%, що є прогностично несприятливим.

  5. Документовано, що високодиференційовані тубулярні, розеткоподібні, сосочкові (псевдоклубочкові) структури епітеліального компонента нефробластом, незважаючи на низьку проліферативну активність (мітотичний індекс до 12,70,4‰ і відсоток патологічних мітозів до 46,13,3), здатні в 76% випадків до судинної інвазії з розвитком регіонарних і віддалених метастазів.

  6. Показано, що солідні епітеліальні, низько- і недиференційовані міобластні структури, незалежно від їхнього питомого об'єму, у 100% випадків супроводжуються судинною інвазією пухлинними клітинами, що сприяє ранньому лімфогематогенному метастазуванню і визначає агресивність клінічного перебігу та несприятливий результат.

  7. Визначені характерні морфологічні ознаки епітеліального і неепітеліального компонентів нефробластом різного ступеня катаплазії інформативні для використання у практиці патологоанатомів педіатричного профілю, онкохірургічних педіатричних відділеннях (для оптимізації діагностики та з'ясування прогнозу), а також у педагогічному процесіна кафедрах патологічноїанатомії, онкології, неонатології і дитячої хірургії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮДИСЕРТАЦІЇ

  1. Абдуллін Р.Ф. Особливості гістоструктури епітеліального та мезенхімального компонентів нефробластоми (пухлина Вільмса) у дітей // Питання експериментальної та клінічної медицини. – 2006. – Вип.10, Т.1. – С.212-217.

  2. Абдуллін Р.Ф. Клініко-морфологічні критерії перебігу та прогнозу пухлини Вільмса // Вестник неотложной и восстановительной медицины. – 2006. – Т.7, №1. – С.121-125.

  3. Абдуллін Р.Ф. Морфологія нефроепітеліального компонента пухлини Вільмса // Вестник неотложной и восстановительной медицины. – 2006. –Т.7, №2. – С.236-239.

  4. Абдуллін Р.Ф. Імуноекспресія панцитокератинів як маркер ступеня епітеліального диференціювання пухлини Вільмса // Вісник наукових досліджень. – 2006. – №3 (44). – С.94-96.

  5. Абдуллін Р.Ф. Клініко-морфологічна характеристика нефробластом (пухлина Вільмса) у дітей //Медико-соціальні проблеми сім'ї. – 2006. – Т.11, №1. – С.69-74.

  6. Абдуллін Р.Ф., Шлопов В.Г. Морфологічна характеристика нефробластом (пухлина Вільмса) та інтраренальних нейробластом у дітей // Матеріали XI з'їзду онкологів України. – Судак, 2006. – С.203.

  7. Абдуллін Р.Ф. Імуноекспресія панцитокератинів як маркер ступеня епітеліального диференціювання пухлини Вільмса // Морфологічний стан тканин у нормі та при моделюванні патологічних процесів (Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю) – Тернопіль, 2006. – С.3-5.

Loading...

 
 

Цікаве