WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Патоморфологія пухлини вільмса (нефробластоми) (автореферат) - Реферат

Патоморфологія пухлини вільмса (нефробластоми) (автореферат) - Реферат

  • високодиференційований (G1);

  • помірнодиференційований (G2);

  • низькодиференційований (G3);

  • недиференційований (G4).

2. Ліпобластний (типу ембріональної ліпоми, гіберноми).

3. Хондробластний (остеобластичний).

4. Монокомпонентний мезенхімоїдний.

5. Нейроектодермальний.

При зіставленні величини питомого об'єму переважаючого компонента і розмірів нефробластоми відзначено, що максимальна кількість цих пухлин – 32 (32,6%) має розміри від 11 см до 15 см, де: нефробластоми з переважанням епітеліального компонента (НПЕК) – 16 (16,3%), нефробластоми з однаковим вмістом компонентів (НОВК) – 10 (10,2%), нефробластоми з переважанням неепітеліального компонента (НПНК) – 6 (6,1%) На 3 (3,1%) спостереження менше виявлено нефробластом з максимальним розміром до 5 см: 15 (15,3%) – НПНК, по 7 випадків (7,1%) – НПЕК і НОВК, а найменше число випадків – 6 (6,1%) – склала група пухлин з максимальним розміром понад 20 см: НПЕК – 2 (2,1%), НПНК – 3 (3,1%), НОВК – 1 (1,0%). 15 (15,4%) і 16 (16,3%) становили пухлини з максимальним розміром від 6 см до 10 см і від 16 см до 20 см відповідно. Тобто, нефробластоми невеликих розмірів (до 5 см) і великі пухлини Вільмса (понад 20 см) можуть бути представлені епітеліальним і неепітеліальним компонентами у різних пропорціях, і немає ні прямої, ні зворотної кореляційної залежності між розмірами пухлини та ступенем виразності компонентів. Також істотним фактором, що впливає на розподіл нефробластом за розміром в момент їх виявлення, можуть бути клінічні прояви.

При вивченні ймовірного впливу гістоструктури і ступеня диференціювання клітинних елементів епітеліального компонента нефробластоми на розміри пухлини встановлено, що в групах нефробластом з максимальними розмірами від 11 см до 15 см і від 16 см до 20 см відзначене найбільше число пухлин – 15 (39,5%) і 10 (26,3%) відповідно. Значить, 65,8% усіх нефробластом мали максимальні розміри від 11 см до 20 см, і в них усі гістологічні варіанти епітеліального компонента зустрічалися приблизно в однакових пропорціях. Найрідше, а саме у 3 випадках (7,9%), виявлено нефробластоми з максимальним розміром до 5 см. Тубулярні і сосочкові гістологічні структури були відзначені у пухлинах Вільмса практично всіх розмірів. Солідні комплекси, представлені анапластичними структурами, були присутні також у нефробластомах різної величини, але в нефробластомах розмірами понад 11 см ці комплекси виявлялися частіше. Саркоматоїдні епітеліальні структури верифіковані лише в пухлинах розмірами 16–20 см. Таким чином, у нефробластомах будь-якого розміру можна виявити епітеліальний компонент, різноманітний за гістоструктурою і ступенем диференціювання клітинних елементів, тобто між типом структур і розмірами нефробластоми немає достовірного кореляційного зв'язку.

Після дослідження ймовірного впливу виду і ступеня диференціювання неепітеліального компонента нефробластоми на розміри пухлини відзначено, що максимальне число пухлин Вільмса – 11 (32,35%) мали розміри від 11 см до 15 см. У цій групі виявлялися практично усі види неепітеліального компонента з різним ступенем диференціювання. У 47,1% випадків пухлини мали максимальні розміри 6 – 10 см і 16 – 20 см, тобто близько 85% нефробластом з переважанням неепітеліального компонента були розмірами від 6 до 20 см, і у них представлені практично усі види неепітеліального компонента. Виявлено тенденцію збільшення числа нефробластом розмірами понад 11 см при збільшенні в них питомого об'єму низькодиференційованих і катаплазованих структур. Тип G4, як лейо-, так і рабдоміобластного варіантів, зустрічався тільки в нефробластомах з розмірами понад 20 см.

Отож, при порівнянні виду і ступеня диференціювання компонентів нефробластоми з розмірами пухлини встановлено, що немає достовірного кореляційного зв'язку між цими показниками, і в нефробластомі будь-якого розміру можуть бути виявлені різні компоненти з різноманітними гістологічними структурами та ступенем диференціювання клітинних елементів. Водночас присутня тенденція до збільшення розмірів нефробластом понад 11 см при низькодиференційованих і катаплазованих структурах. Це може пояснюватися тим, що низькодиференційовані клітинні елементи володіють найвищою проліферативною активністю і максимальним мітотичним індексом, що спричиняє збільшення об'єму пухлинної тканини за короткий проміжок часу. Тобто, розміри нефробластоми не є достовірним критерієм при визначенні ступеня диференціювання гістологічних структур і злоякісності перебігу нефробластоми (р>0,05). При цьому, розміри пухлини Вільмса понад 11 см збільшують імовірність того, що в ній будуть присутні низькодиференційовані структури.

При вивченні співвідношення між типом мікроструктури епітеліального компонента нефробластом і стадією хвороби максимальна кількість нефробластом з переважанням епітеліального компонента виявлена при III і IV стадіях захворювання, відповідно 16 (42,1%) і 12 (31,6%) випадків. При I, II і V стадіях кількість нефробластом з переважанням епітеліального компонента склала, відповідно, 2 (5,3%), 7 (18,4%) і 1 (2,6%) випадки.

Після аналізу співвідношення між типом мікроструктури епітеліального компонента нефробластом і стадією захворювання нами встановлено відсутність кореляційного зв'язку між аналізованими показниками. При кожній стадії захворювання можна виявити мікроструктури високого і низького ступенів диференціювання - аж до анапластичних комплексів. У нефробластомах з переважанням епітеліального компонента документована тенденція, аналогічна такій у пухлинах Вільмса з переважанням неепітеліального компонента, що свідчить про збільшення числа низькодиференційованих і катаплазованих структур при пізніх стадіях захворювання.

Результати проведеного дослідження демонструють відсутність кореляційного зв'язку між компонентами нефробластоми різного ступеня диференціювання і стадією захворювання, тобто тканина нефробластоми при будь-якій стадії хвороби може містити в собі компоненти різного гістогенезу і різного ступеня диференціювання. Однак, з отриманих даних була відзначена тенденція до збільшення при пізніх стадіях захворювання в тканині нефробластоми питомого об'єму структур низького ступеня диференціювання.

З вищесказаного випливає, що стадія захворювання не відображає гістологічну структуру нефробластоми, але побічно може свідчити про питомий об'єм низькодиференційованих і катаплазованих структур, їй прямо пропорційний. Отже, стадія захворювання має більше клінічне значення, ніж морфологічне, тому що не враховує гістологічну структуру нефробластоми і, на наш погляд, не може об'єктивно відображати ступінь злоякісності перебігу і прогноз пухлини Вільмса.

У 86,7% нефробластом епітеліальний компонент досить добре виражений, займає питомий об'єм від 31% до 80% пухлини і може формувати наступні типи мікроструктур: тубулярний (з наявністю чи відсутністю просвіту), розеткоподібний, сосочковий, або псевдоклубочковий, і солідний, представлений анапластичними та саркоматоїдними епітеліальними структурами.

Тубулярні, розеткоподібні і сосочкові структури можуть бути побудовані з клітинних елементів різного ступеня диференціювання, а солідні комплекси формуються, в основному, з помірно- і низькодиференційованих клітин. При мікроскопічному дослідженні катаплазований нефротелій може нагадувати різні види клітин, але при імуногістохімічному типуванні виявляє позитивну реакцію з МАТ до панцитокератинів і ЕМА.

Мінімальний рівень мітотичного індексу (7,20,51‰) виявлений у тубулярних і розеткоподібних епітеліальних структурах, утворених високодиференційованим епітелієм, максимальне значення (15,10,96‰) - у низькодиференційованих епітеліальних структурах, що формують солідні комплекси. Сосочкові структури побудовані, в основному, з помірнодиференційованих клітин, копіюючи різні варіанти клубочків фетального типу, мали мітотичний індекс, рівний 12,70,4‰. З отриманих даних виходить, що рівень мітотичного індексу залежить від ступеня диференціювання клітинних елементів, які формують різні типи епітеліальних структур, і має місце прямий кореляційний зв'язок між характером гістологічних структур, що складають паренхіму нефробластоми, та мітотичним індексом. Значить, при наростанні ступеня катаплазії епітеліальних структур збільшується мітотичний індекс.

Таким чином, мітотичний індекс є достовірним об'єктивним критерієм при визначенні рівня диференціювання клітинних структур епітеліального компонента і може бути використаний як самостійний показник ступеня катаплазії.

Результати дослідження патологічних форм мітозів в епітеліальному компоненті показали їхній мінімальний відсоток у тубулярних і розеткоподібних структурах (21,52,7%), а максимальний (52,83,7%) – в епітеліальних структурах, що формують масивні комплекси з хаотично розташованими клітинами високого ступеня катаплазії. При наростанні ступеня катаплазії епітеліальних структур відзначається збільшення відсотка патологічних мітозів (46,13,3%) у сосочкових структурах, що копіюють різні варіанти клубочків фетального типу. Виявлено позитивну кореляцію між ступенем катаплазії гістологічних структур епітеліального компонента і питомою вагою патологічних мітозів щодо усіх фігур поділу, тобто питомий об'єм патологічних мітозів є об'єктивним морфометричним показником ступеня диференціювання епітеліальних структур.

Loading...

 
 

Цікаве