WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Патоморфологія пухлини вільмса (нефробластоми) (автореферат) - Реферат

Патоморфологія пухлини вільмса (нефробластоми) (автореферат) - Реферат

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлені й обговорені на ХІ з'їзді онкологів України (Київ-Судак, 2006), науково-практичній конференції з міжнародною участю "Морфологічний стан тканин й органів у нормі та при моделюванні патологічних процесів" (Тернопіль, 2006), засіданні Донецького обласного відділення асоціації патологів України (2006), засіданнях Донецького обласного відділення асоціації онкологів України (2005, 2006) і Донецького обласного відділення асоціації дитячих хірургів України (2006), а також на наукових семінарах відділу патоморфології ЦНДЛ при ДонГМУ ім. М. Горького (2005 - 2006) й засіданні РПК "Патологічна анатомія" МОЗ й АМН України (2005).

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 5 статтях фахових наукових журналів,рекомендованих ВАК України, у матеріалах та тезах з'їзду і наукової конференції (дві роботи).

Структура та обсяг дисертації: Результати дисертації викладено українською мовою на 172 сторінках принтерного тексту (обсяг тексту основної частини - 139 сторінок). Робота складається із вступу, огляду літератури, розділу "Матеріал та методи дослідження", двох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення даних, висновків, списку використаних джерел (всього 159 посилань). Робота ілюстрована 17 таблицями, 45 рисунками (з 99 фотографіями і 6 графіками).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Нами були проаналізовані клініко-морфологічні дані щодо 120 хворих дітей віком від 2 місяців до 14 років з клінічним і/або верифікованим морфологічним діагнозом "нефробластома" (пухлина Вільмса). У 105 спостереженнях це був операційний матеріал (дані історій хвороби та гістологічні препарати), у 15 – аутопсійний матеріал прозектури Обласної дитячої клінічної лікарні міста Донецька за період з 1975 по 2006 роки.

Загальна кількість гістологічно підтверджених пухлин Вільмса склала 110 випадків (95 спостережень – операційний та 15 - аутопсійний матеріал). Нефробластоми розподілялися за макроскопічним виглядом, стороною ураження і локалізацією в нирці. Пацієнти згруповані за статтю, віком і стадіями захворювання.

При дослідженні усіх 110 випадків нефробластом використовували оглядове забарвлення зрізів гематоксиліном та еозином за загальноприйнятою методикою. Для виявлення внутрішньоклітинних включень, колагенових волокон, міжклітинної субстанції, верифікації лейо- і рабдоміобластного компонентів у 24 операційних спостереження препарати селективно забарвлювали за Шабадашем, ван Гізоном, Массоном, Доменічі-Кедровським, муцикарміном Мейера; для виявлення сульфатованих і несульфатованих глікозаміногліканів препарати забарвлювали толуїдиновим синім при рН 2,6 і 5,3, глікопротеїдів - ставили ШИК-реакцію з обробкою контрольних зрізів амілазою. Окрім світлової, застосовувалася мікроскопія у поляризованому світлі.

Матеріалом для морфометричного дослідження епітеліального і неепітеліального компонентів слугували 98 спостережень нефробластом (83 випадки операційного та 15 випадків аутопсійного матеріалу). 83 випадки операційного матеріалу були відібрані із загального числа 95 таких спостережень. У 12 випадках ми не змогли провести морфометричний аналіз через недостатність об'єму і якості досліджуваної тканини (артефактів, невідповідної товщини зрізів, труднощі верифікації компонентів пухлини та ін.). Із них нефробластоми з переважанням епітеліального компонента склали 38 випадків (38,7%), із домінуванням неепітеліального компонента – 34 (34,8%), а пухлини Вільмса з однаковим вмістом епітеліального та неепітеліального компонентів – 26 спостережень (26,5%). На цих 98 спостереженнях формалізовано оцінювався питомий об'єм епітеліального компонента і м'язових структур (лейо- та рабдоміобластних) неепітеліального компонента нефробластом, з проведеним б priori ранжуванням по групах з інтервалами: 1%-10%, 11%-20%, 21%-30%, 31%-40%, 41%-50%, 51%-60%, 61%-70%, 71%-80%, 81%-90%, 91%-100%.

У 38 спостереженнях нефробластом з домінуванням епітеліального компонента (29 випадків операційного і 9 – секційного матеріалу) і 34 – з переважанням неепітеліального компонента (з них 28 випадків – операційний і 6 – секційний матеріал) морфометрично визначали показники проліферативної активності (мітотичний індекс, відсоток патологічних форм мітозів (К-мітози, порожні метафази, багатополюсні мітози) від всіх фігур поділу), питомий об'єм судин, коефіцієнт васкуляризації, питомий об'єм вогнищ некрозу, наявність інвазії у кровоносні і лімфатичні судини. Також в епітеліальному компоненті визначалось ядерно-цитоплазматичне співвідношення, а у міобластних структурах – щільність розподілу і питомий об'єм ядер, середня площа перетину ядер.

Аналіз зображення здійснювався на універсальному мікроскопі Hund H 500 із телевізійною системою, з'єднаною із персональним комп'ютером 486 DX4 120. Морфометричне вивчення у 11 нефробластом виконано за допомогою комп'ютерної програми "Cruiz", розробленої у Донецькому інституті штучного інтелекту. Статистична обробка одержаних даних виконувалась за допомогою програми Excel на комп'ютері ОЕМ IBM PC/АT Pentium.

Імуногістохімічне дослідження нами проведене в 11 спостереженнях (8 випадків операційного матеріалу і 3 – секційного) з метою встановлення гістогенезу клітинних компонентов нефробластом та виявлення судинного русла в комплексах недиференційованих клітин. Дослідження здійснено на депарафінованих і регідратованих зрізах. Після блокування неспецифічного зв'язування білків протеїновим блоком (DAKO) та ендогенної пероксидазної активності пероксидазним блоком (DAKO) проводили трьохетапну імуноферментну реакцію. На першому етапі наносили немічені первинні антитіла. Використовували мишачі моноклональні антитіла (МАТ) до панцитокератинів, епітеліального мембранного антигену (ЕМА), віментину, десміну, гладком'язового актину (SMA). На другому етапі додавали сполучні вторинні біотильовані мишачі антитіла, потім – стрептавідин, кон'югований з пероксидазою хрону. Кількість пероксидази, котра зв'язувалася з гістологічним препаратом, визначали за допомогою гістохімічної реакції, за субстрат використовували діамінобензидін DAB+ (DAKO). Візуалізацію первинних антитіл проводили за допомогою полімерної системи детекції DAKO EnVision+. Для візуалізації гістологічної структури зрізів тканини пухлини оброблені імуногістохімічні препарати дозабарвлювали гематоксиліном Майєра. Далі забарвлені зрізи заключали у напівсинтетичне середовище Permanent Mounting Medium (DAKO).

Морфологічні, морфометричні та імуногістохімічні дослідження виконані на базі відділу патоморфології Центральної науково-дослідної лабораторії Донецького державного медичного університету ім. М.Горького та відділу морфології лабораторії фундаментальних досліджень Інституту невідкладної та відновної хірургії ім. В.К.Гусака АМН України (завідувач – професор В.Г. Шлопов).

Результати дослідження та їх обговорення. Результати аналізу клінічних характеристик нефробластом показали відсутність достовірної різниці при розподілі пацієнтів за статтю. Нефробластоми на вивченому матеріалі найчастіше вперше діагностувалися у дітей віком групі 3,1 – 5 років (39,1%), дещо рідше - у віці від 1,1 до 3 років (29,1%). Найчастіше ці пухлини були вперше діагностовані у III і IV стадіях захворювання. Перша ж стадія нефробластоми була діагностована у 4 дітей (3,6%), II – у 18 дітей (16,4%), III стадія – 46 (41,8%), IV – 39 (35,5%) і V – 3 (2,7%).

Пухлина Вільмса у більшості досліджуваних випадків (56,8%) мала вигляд вузла в тонкій фіброзній капсулі, у 36,3% – порожнин, які були заповнені безструктурною, дряблою, жовто-сірою тканиною. Однак наявність капсули при нефробластомах не є ознакою її високого диференціювання і, головне, - доброякісності процесу. У всіх спостереженнях нефробластом при ретельному вивченні не менше 10-20 % обсягу пухлини, незважаючи на наявність капсули, в її тканині виявлені низькодиференційовані ділянки епітеліального і/або неепітеліального компонентів. З 95 випадків операційного матеріалу нижній полюс нирки був уражений нефробластомою у 41 випадку (43,2%), верхній – у 39 (41,0% ), центральна частина нирки – у 13 (13,7 %), в області воріт нирки нефробластома виявлена у 2 випадках (2,1%).

Виходячи з гістологічної будови і ранжуючи нефробластоми за ступенем диференціювання в межах одного з компонентів пухлини, ми виділили наступні характеристики мікроскопічних варіантів епітеліального і неепітеліального компонентів нефробластом.

I. Типи гістологічних структур епітеліального компонента:

  • тубулярний (з наявністю чи відсутністю просвіту) і розеткоподібний;

  • сосочковий або псевдоклубочковий;

  • солідний (анапластичний і саркоматоїдний).

II. Типи неепітеліального компонента:

1. Міоїдний :

А. Рабдо- і лейоміобластний:

Loading...

 
 

Цікаве