У осіб з відносно нетривалим періодом роботи трудова діяльність не супроводжувалася надмірною напругою, при цьому швидко формувалася фаза резистентності з розширенням сфери економії емоцій і редукцією обов'язків, що робило їх досить захищеними. У групі випробуваних зі значним стажем роботи в міліції високий рівень невротизації з фазою напруги, що сформувалася, свідчить про виражену емоційну збудливість з негативними переживаннями (тривожність, занепокоєння, дратівливість), що сприяло поступовій професійній особистісній деформації. З цього випливає, що зазначена категорія осіб має потребу в психологічній і психотерапевтичній допомозі.
Використані нами психотерапевтичні техніки (корекція професійних комунікативних навичок, метод дебрифінга) дозволили обґрунтувати доцільність їхнього застосування для купування ознак фізичного й емоційного виснаження.
Позитивна динаміка синдрому емоційного вигоряння (при повторному профогляді через рік) спостерігалася в 65,0% обстежених (у контрольній групі – 8,7%; р<0,001).
Таблиця 6
Середні показники за октантами методики ДМО в групах
з різним стажем роботи
Октанти | I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | ||
Групи | Стаж роботи 3-5 років | Рнс | 6,93 0,64 | 5,84 0,38 | 6,37 0,38 | 4,36 0,64 | 4,21 0,47 | 4,86 0,52 | 5,32 0,46 | 7,81 0,73 |
Иднс | 8,86 0,70 | 6,31 0,52 | 5,31 0,64 | 5,12 0,40 | 3,38 0,36 | 4,31 0,54 | 4,56 0,59 | 5,31 0,36 | ||
Стаж роботи 10-15 років | Рсс | 6,74 0,36 | 5,61 0,74 | 6,24 0,38 | 5,94 0,64 | 3,21 0,58 | 3,51 0,51 | 5,76 0,35 | 5,91 0,65 | |
Идсс | 6,21 0,63 | 5,26 0,34 | 6,41 0,56 | 6,23 0,39 | 2,96 0,46 | 3,64 0,36 | 5,28 0,52 | 6,38 0,57 | ||
Стаж роботи 20-25 років | Рбс | 5,94 0,51 | 7,86 0,43 | 8,47 0,64 | 8,86 0,54 | 4,86 0,37 | 6,96 0,54 | 5,41 0,73 | 4,84 0,34 | |
Идбс | 5,32 0,38 | 4,21 0,68 | 4,26 0,46 | 6,78 0,43 | 2,81 0,36 | 3,28 0,47 | 5,72 0,61 | 5,84 0,41 | ||
Р | Рнс/Иднс | 0,0007* | 0,396 | 0,713 | 0,816 | 0,326 | 0,631 | 0,584 | 0,005* | |
Рсс/Идсс | 0,356 | 0,564 | 0,514 | 0,726 | 0,416 | 0,654 | 0,354 | 0,456 | ||
Рбс/Идбс | 0,544 | 0,0003* | 0,009* | 0,008* | 0,835 | 0,005* | 0,729 | 0,611 | ||
Рнс/Рсс | 0,426 | 0,584 | 0,719 | 0,546 | 0,931 | 0,513 | 0,642 | 0,004* | ||
Рнс/Рбс | 0,519 | 0,006* | 0,005* | 0,0003* | 0,564 | 0,004* | 0,354 | 0,007* | ||
Рсс/Рбс | 0,639 | 0,814 | 0,004* | 0,394 | 0,514 | 0,386 | 0,423 | 0,312 |
Примітка: I – владний-лідируючий; II – незалежний-домінуючий; III – прямолінійно-агресивний; IV – недовірливий-скептичний; V – покірний-соромливий; VI – залежний-слухняний; VII – співпрацюючий-конвенціальний; VIII – відповідальний-великодушний; Рнс – реальне "Я" в осіб з невеликим стажем; Иднс – ідеальне "Я" в осіб з невеликим стажем; Рсс – реальне "Я" в осіб із середнім стажем; Идсс – ідеальне "Я" в осіб із середнім стажем; Рбс – реальне "Я" в осіб з великим стажем; Идбс – ідеальне "Я" в осіб з великим стажем.
У контексті оцінки ефективності сучасної системи психопрофілактичної допомоги і психолого-психіатричного добору було проведене вивчення впливу рівня виявлюваності психічних розладів на етапі огляду ВЛК кандидатів на службу в ОВС і навчання у вузи системи МВС на захворюваність психічними розладами співробітників міліції. Статистично значуща негативна кореляція була виявлена при порівнянні захворюваності співробітників ОВС і кандидатів на службу органічними психічними розладами (r=-0,55; p=0,02) і афективних розладів (r=-0,47; p=0,04). Це свідчить про ефективність первинних психопрофілактичних заходів при зазначеній патології. Однак по групах психічних розладів, класифікованих у діагностичних рубриках МКХ-10 F1 і F2, статистично значущої кореляції знайдено не було, а в рубриках F4 і F6 була виявлена статистично позитивна кореляція, що свідчить про відсутність впливу медичного психолого-психіатричного добору на захворюваність даними видами психічних розладів співробітників міліції. Крім того, установлено, що існуюча система медичного добору не дозволяє розглядати як критерії придатності-непридатності до служби ні предзахворювальні форми психічної патології, ні фактори, що впливають на стан психічного здоров'я (акцентуації характеру, вигоряння і т.д.), обмежуючи первинну психопрофілактику винятково відсіванням громадян, що страждають психічними захворюваннями.
Формально-логічний аналіз організаційних і соціально-правових проблем ВМЄ осіб із психічними розладами дозволив рекомендувати до розширення функцій ВЛК (обмежуваних рішенням питань профвідбору) за рахунок створення оптимальних умов для реалізації права співробітника міліції ( що перебуває в статусі пацієнта) на отримання адекватної психопрофілактичної, медико-психологічної і психіатричної допомоги. Обґрунтовано необхідність використання при проведенні профоглядів сучасних психодіагностичних комплексів, розробки науково обґрунтованих професіограм за основними видами професійної діяльності в системі МВС, що припускають можливість диференційованої оцінки відповідності психічного стану співробітника вимогам, що випливають з конкретних службових обов'язків, а також застосування багатогранного підходу до оцінки життєдіяльності пацієнта з психічним розладом, що дозволяє об'єктивізувати і гуманізувати лікувально-експертну тактику по відношенню до цього контингенту співробітників ОВС.
Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати й обґрунтувати основні напрямки істотного удосконалювання правового і соціального захисту співробітників ОВС, які перенесли психічні розлади.