WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Системно-структурний аналіз психічних розладів і особливості військово-медичної експертизи у спів-робітників правоохоронних органів (автореферат) - Реферат

Системно-структурний аналіз психічних розладів і особливості військово-медичної експертизи у спів-робітників правоохоронних органів (автореферат) - Реферат

Серед осіб, що вступають у навчальні заклади системи МВС, у 93 чоловік (53,1%) були діагностовані органічні (симптоматичні) неврозоподібні розлади, у 14 (8,0%) – розлади особистості й у 6 чоловік (3,5%) – розумова відсталість.

Подані контингенти з погляду частоти повторюваності різних діагностичних категорій істотно не відрізнялися. Переважна більшість (90,3% і 88,5% відповідно) склали особи з органічними неврозоподібними і невротичними, у т.ч. соматоформними розладами, що супроводжувалися високими показниками особистісної і, особливо, ситуативної тривожності. У 65,5% і 61,9% хворих переважала астенічна симптоматика, а тривожно-депресивні, істероформні і коморбідні розлади зустрічалися значно рідше.

Проведений клініко-психопатологічний аналіз дозволив виділити і згрупувати основні клінічні ознаки невротичних і неврозоподібних розладів:

  1. Загальноневротичні симптоми (100%).

  2. Акцентуації характеру і девіацій в поводженні (38,0%).

  3. Ознаки соматоформної вегетативної дисфункции без чіткої органної диференціації: серцебиття, пітливість, коливання ПЕКЛО, тремор, почервоніння, парестезії, що підсилюються в нестандартних ситуаціях (82%).

  4. Зниження когнітивної продуктивності з нерізко вираженими порушеннями пам'яті, труднощами у спілкуванні і зосередженні уваги (47,0%).

  5. Розсіяна неврологічна резидуально-органічна симптоматика (69,0%).

Розлад особистості в осіб, що надходять на роботу в ОВС, були представлені двома клінічними формами: емоційно хитливою (72,0%) і інфантильною (28,0%).

Структура психічних розладів, що виникають у період проходження служби в правоохоронних органах, відрізнялася великим поліморфізмом (табл. 1): органічні психічні розлади - 30,0% випадків, шизофренія і маревні розлади – 20,0%, невротичні і соматоформні розлади - 15,0%, хронічні зміни особистості -11,0%, гострі і транзиторні психотичні розлади – 10,0 %, афективні та інші розлади по 7,0% випадків. Захворювання, клінічна картина яких характеризувалася маревними і галюцинаторними розладами, найчастіше виникали в осіб зі стажем від 1 до 3 років. У той же час хронічні зміни особистості починали виявлятися тільки після 10 років роботи в ОВС, а невротичні розлади найчастіше виникали при стажі роботи 13-15 років і більше, що, очевидно, зв'язано з „накопиченням" негативних впливів професійної діяльності.

Серед факторів, що лежать в основі психічних розладів, що виникали в умовах напруженої і стресогенної професійної діяльності були виділені і типологізовані різні варіанти психологічних конфліктів: внутрішньоособистісний (29,1%), що визначається суб'єктивно нерозв'язною конфліктною ситуацією; міжособистісний (32,2%), зв'язаний з розходженням особистісних установок у середовищі спілкування; об'єктивний (службовий) конфлікт (16,1%), що формувався при зіткненні особистості з об'єктивно існуючими і значимими обставинами й асоціальний конфлікт (22,6%), зв'язаний з порушенням дисциплінарних і (або) правових норм. Нерідко мало місце сполучення різних типів психологічних конфліктів, що істотно збільшувало ризик розвитку невротичних розладів або декомпенсації особистісних порушень і ускладнювало проведення психотерапевтичної корекції.

Таблиця 1

Структура і питома вага психічних розладів у співробітників

правоохоронних органів, звільнених у запас у період з 1986 по 1998р.

Діагностичні

категорії

Кількість хворих

абсолютне число

%

органічні психічні розлади

37

30,0

шизофренія і маревні розлади

24

20,0

невротичні і соматоформні розлади

18

15,0

хронічні зміни особистості

13

11,0

гострі і транзиторні психотичні розлади

12

10,0

афективні розлади

8

7,0

інші

8

7,0

Тільки 40% співробітників ОВС, що занедужали психічними розладами, були вчасно, відповідно до діючих інструкцій, звільнені зі служби. В інших випадках цей процес здобував затяжний характер і розглядався в різних інстанціях протягом багатьох років. Найбільші проблеми при вирішенні експертних питань виникали при невротичних і особливо органічних психічних розладах.

У осіб, що звільняються з правоохоронних органів за вислугою років і роботи, що мають значний стаж, в умовах напруженої професійної діяльності, найбільш характерними порушеннями психічної сфери були невротичні розлади, у т.ч. неврастенічний синдром (30,2%) і розладу адаптації (36,2%), а також неврозоподібні розлади (33,6%).

У клінічній картині неврастенічного синдрому переважали астенічні прояви і загальноневротичні симптоми. Найбільш типовими були інсомнія, що включала всі форми порушення сну, дратівливість, емоційну напругу, головний біль та інші неприємні відчуття, надмірна чутливість до різних сенсорних стимулів, тремор, загальна фізична слабкість і втома, підвищена стомлюваність, зниження професійної продуктивності й ефективності в повсякденних справах, різноманітні вісцеро-вегетативні симптоми у вигляді серцево-судинних, шлунково-кишкових, дихальних і сексуальних порушень. У 60% хворих спостерігався затяжний плин неврастенічних розладів, а в 24% - поступове "поглинання" невротичних порушень соматичної і церебрально-судинною патологією.

Розлади адаптації в 14,8% випадків були представлені короткочасними депресивними реакціями, у 27,8% - пролонгованими депресивними й у 57,4% хворих – змішаними тривожно-депресивними реакціями. У 11,4% пацієнтів ці порушення сполучилися із соматоформними розладами, що, як правило, було відображенням найбільшої значимості проблем у їх соціальному і сімейному функціонуванні. Виникавший у цих випадках дистрес був зумовлений особистісною переробкою комплексу декомпенсуючих факторів:

- змушеним (у віці 45-55 років) відмовленням від звичної професійної діяльності (90,0% випадків);

- різкою зміною соціального оточення в його кількісному і якісному вираженні (75%);

- нечіткою перспективою подальшого працевлаштування (85,0%);

- зміною рольових позицій у родині (72,0%).

При дослідженні співробітників спецпідрозділів міліції, що працюють в умовах хронічного стресу, було виділено кілька типів стійких змін особистості (відхилень від загальнотипових стандартів): астенічний (35,0% випадків), тривожний (27% випадків), соматоформний (23% випадків) і дисфоричний тип (15% випадків). Перші ознаки дестабілізації звичної структури й особливостей реагування особистості з'являлися не раніше, ніж через 5 років роботи у спецпідрозділах міліції, у міру куммуляції переживань, обумовлених важкими життєвими ситуаціями. Ці переживання звичайно продовжувалися досить тривалий термін, що залежав від інтенсивності негативних (загрозливих) впливів і ступеня сприйнятливості конкретної людини до стресогенних ситуацій.

У 71,6% випадків прояву особистісної дисгармонії не виходили за рамки компенсаторного рівня і не супроводжувалися відчуттям суб'єктивного дискомфорту на тлі досить високого рівня стресостійкості (16111,4 бали). У 25,0% співробітників спецпідрозділів міліції зміни особистості досягали рівня хитливої компенсації (субкомпенсації). Вони характеризувалися змінними станами особистісної дестабілізації, ризик появи яких зростав пропорційно частоті і глибині діючих на них життєвих стресів, і спостерігалися головним чином в осіб із граничним рівнем стресостійкості (26114,6 бала). Найбільш нечисленною виявилася група пацієнтів із клінічно вираженими ознаками стійкої зміни особистості (3,4% випадків), що вимагають психіатричного втручання. У них відзначався найбільш низький рівень стресостійкості (330,517,5 балів).

У таблицях подані дані, що свідчать про залежності ступеня компенсації особистісних змін від тривалості роботи в екстремальних умовах і рівня стресостійкості співробітників міліції (табл. 2,3).

Дослідженням було встановлено, що в основі виникаючої на тлі стресогенних ситуацій несприятливої динаміки особистісних розладів лежать три механізми:

1) підвищена чутливість до обставин, що приводили до виникнення епізодів дистреса, при відсутності нейтралізуючої дії наступних позитивних життєвих подій;

2) відсутність у пацієнтів адекватної "стратегії подолання" (coping strategies) важких життєвих ситуацій з перевагою безсилля, покірності долі, ослабленням (виснаженням) внутрішніх ресурсів опору труднощам і проблемам;

Loading...

 
 

Цікаве