WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Фармакологічні властивості феназепаму при різних шляхах введення (автореферат) - Реферат

Фармакологічні властивості феназепаму при різних шляхах введення (автореферат) - Реферат

При внутрішньовенному введенні захист від максимального електрошоку починає проявляти себе вже через 10 хв після введення феназепаму, досягаючи свого максимуму через годину. При пероральному захист реєструється через 30 хв після введення, досягаючи свого максимуму до 3 год. Через 12 год захист знімається внаслідок переваги процесів елімінації препарату з організму тварин. При трансдермальному введенні препарату захист від електрошку спостерігається в інтервалі 3-48 год після аплікації ТТС, досягаючи свого максимуму через 24 год, завдяки безперервному надходженню феназепаму з аплікованої ТТС.

Вивчення міорелаксантної дії феназепаму залежно від шляху його введення проводилося за методом обертового стрижня. Дія оцінювалася по порушенню координації руху і рівноваги мишей на обертовому стрижні. Дані свідчать, що при внутрішньовенному введенні ефект міорелаксації реєструється в інтервалі від 10 хв до 17 год після введення, при пероральному - від 0,5 до 17 год, максимум при внутрішньовенному введенні досягається через 30 хв, при пероральному - через 1 год. При трансдермальному введенні лише через 24 год з моменту аплікування ТТС він спостерігався у 60% тварин, через 30 год – у 20%, в інший час ефект міорелаксації був відсутній.

Для вивчення динаміки седативної та анксіолітичної дії феназепаму залежно від способу введення, використовували метод відкритого полю, норкової камери та чорно-білу камеру. Реєструвалися вертикальні переміщення тварин, а також дослідницька активність. Було встановлено, що через 10 хв після внутрішньовенного та перорального введення феназепаму кількість вертикальних переміщень та дослідницька активність практично не реєструються, дані показники починають зростати через 17 год з моменту введення феназепаму внаслідок процесів елімінації препарату з організму тварин. При аплікуванні ТТС - кількість вертикальних

8

переміщень і дослідницька активність тварин знижуються стосовно контрольних значень; свого мінімального значення дані показники досягають через 24 год з моменту аплікування. До 30 год показники дослідницької активності тварин не виходять на рівень контрольних значень при збільшенні кількості вертикальних переміщень щодо контрольних значень, що пов'язано з перевагою процесів елімінації над процесами надходження препарату до організму.

Анксиолітична активність оцінювалася за загальним часом, який проведений твариною у світлому відсіку (рис. 3) та кількість виглядань із темного відсіку камери (рис. 4).

При внутрішньовенному введенні спостерігається різке збільшення часу перебування тварин у світлому відсіку камери, максимум спостерігається в інтервалі 10 хв – 4 год з моменту введення, для перорального в інтервалі 2–6 год, при трансдермальному в інтервалі 2–17 год (див. рис. 3).

Найменшу кількість виглядань зареєстровано через 10 хв після внутрішньовенного введення, у той самий час тварина знаходилась найдовше у світлому відсіку камери (див. рис. 4). Зі збільшенням виглядань у часі спостерігалося зменшення часу перебування у світлому відсіку і тварина переміщалася у темний відсік. При пероральному введенні через 2 год після введення виглядання були відсутні, тварина весь час провела у світлому відсіку, а до 48 год після введення для внутрішньовенного та перорального введення показник вийшов на рівень контрольних значень. Для трансдермального введення найменша кількість виглядань приходилася на період з 4 до 17 год спостерігання (див. рис. 4).

9

Дослідницька активність тварин проявляється у кількості переходів між двома відсіками чорно-білої камери (рис. 5).

В період від 10 хв до 17 год після введення при внутрішньовенному та пероральному способах спостерігається пригнічення дослідницької активності тварин, у той час, як при трансдермальному введенні дослідницька активність має більш високі показники.

Таким чином, можна дійти висновку, що феназепам при всіх шляхах введення проявляє високу протисудомну, седативну, анксіолітичну активності; зміна шляху введення препарату приводить до зміни часу прояву, ступеню виразності та тривалості зазначених фармакологічних властивостей феназепаму.

Вивчення розподілу препарату по органах та тканинах тварин є одним з важливих етапів дослідження нових способів уведення за допомогою нових лікарських форм тому, що на підставі отриманих даних можна оцінити, яким чином зміна способу введення відображається на вмісту препарату у різних органах, а також визначити величину біодоступності.

Реєстрацію вмісту 14С-матеріалу в печінці, нирках, серці та жировій тканині експериментальних тварин при внутрішньовенному і пероральному введенні феназепаму проводили протягом 48 год з моменту введення препарату в дозі 10 мг/кг, тобто протягом часу, що відповідає часу трансдермального введення.

При внутрішньовенному введенні максимальна кількість препарату в органах та тканинах реєструється вже через 30 хв після введення, при пероральному - через 5 год після введення, потім концентрація препарату знижується, особливо швидко при внутрішньовенному введенні. У випадку трансдермального введення концентрація препарату у біологічних матеріалах підтримується на стаціонарному

10

рівні в інтервалі 3-48 год з моменту аплікації ТТС, за рахунок постійної подачі феназепаму з аплікованої системи до організму

Підвищений вміст препарату у печінці обумовлюється функціями даного органу, однак при трансдермальному введенні вміст феназепаму у печінці на порядок нижче (~ у 23 рази), ніж при пероральному, тому що трансдермальне введення дозволяє уникнути метаболізму основної кількості препарату при його першому проходженні крізь печінку.

На підставі кінетики розподілу 14С-феназепаму були розраховані фармакокінетичні параметри (табл. 2).

Таблиця 2

Фармакокінетичні параметри вмісту феназепаму

у тест-об`єктах залежно від шляху введення

Фармакокінетичні параметри

Внутрішньовенний

Пероральний

Трансдермальний

1

2

3

4

Печінка

AUC0-∞, нггод/см3

187754,0 1210,0

131370,0 1530,0***

30529,0 730,0***

MRT, год

16,3 0,4

33,0 0,3*

70,0 0,4***

kel, год-1

0,06 0,001

-

-

kabs, год-1

-

0,06 0,0001

0,02 0,001

f

1,0

0,7 0,001

0,16 0,001

Жирова тканина

1

2

3

4

AUC0-∞, нггод/см3

40142,0 660,0

15619,0 470,0***

10818,0 310,0***

MRT, год

28,0 0,6

57,0 1,0*

62,0 0,6***

kel, год-1

0,04 0,001

kabs, год-1

-

0,03 0,001

0,03 0,001

f

1,0

0,39 0,013**

0,27 0,001***

Примітка: * - p < 0,05, ** - p < 0,01, *** - р < 0,001 відносно внутрішньовенного введення

При трансдермальному введенні ми спостерігаємо найнижчі значення площ під фармакокінетичними кривими, у порівнянні з внутрішньовенним і пероральним

11

введеннями феназепаму, що у свою чергу приводить до відносно невисокої величини біодоступності, однак, внаслідок стаціонарності і тривалості процесу надходження феназепаму до організму тварин і, виключення процесу первинного проходження препарату крізь печінку, досягається досить високий фармакологічний ефект, що було показано раніше. У зв'язку з цим, слід зазначити збільшення величини середнього часу утримання у випадку трансдермального введення феназепаму порівняно з внутрішньовенним введенням, що досягається за рахунок аплікованої ТТС.

Слід зазначити, що збільшення концентрації феназепаму у складі ТТС від 0,1 мг/см2 до 0,6 мг/см2 приводить до збільшення площ під відповідними фармакокінетичними кривими у 2 та 1,4 рази для головного мозку та крові відповідно, та до зменшення біодоступності у 3 та 3,5 рази відповідно, що пов'язано з бар'єрними властивостями шкіряного покриву.

Loading...

 
 

Цікаве