WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Роль ремоделювання серця і вегетативного статусу у розвитку хронічної серцевої недостатності у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з цукровим - Реферат

Роль ремоделювання серця і вегетативного статусу у розвитку хронічної серцевої недостатності у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з цукровим - Реферат

Також нами проведено обґрунтування диференційного медикаментозного лікування ХСН зі збереженою систолічною функцією ЛШ (ФВ>45%) і гіпертрофічним типом ДТМК у хворих на ІХС в поєднанні з ЦД ІІ типу. Призначення триметазидину в обстежених хворих є доцільним з метою посилення антиангінальної та кардіопротекторної дії антиангінальних засобів; покращення структурно-функціональних параметрів серця (зменшення КСО, КДО, МС та збільшення ФВ); сповільнення дезадаптивного ремоделювання ЛШ; посилення антиаритмічного ефекту антиаритмічних препаратів. Призначення ловастатину в обстежених хворих є доцільним при недостатньому контролі рівня глюкози в крові; у хворих на ІХС з периферичним атеросклерозом; для посилення антиангінального ефекту; при будь-якому варіанті дисліпідемії, яка не корегується дієтою і нормоглікемією.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведене узагальнення клініко-інструментального предикторів розвитку ХСН у хворих на ІХС у поєднанні з цукровим діабетом ІІ типу, виявлені особливості ремоделювання, порушень ритму серця, ішемії міокарда та стану вегетативної регуляції серцевого ритму, обґрунтування методів комплексного лікування.

  1. У хворих на ІХС в поєднанні з цукровим діабетом ІІ типу, ускладнених ХСН, визначались більш виражена гіпертрофія міокарда лівого шлуночка, значне порушення піддатливості стінок, збільшення міокардіального стресу (р0,05) у порівнянні з пацієнтами без цукрового діабету. Порушення діастолічної функції визначалось у 4,4 рази частіше, ніж у хворих без цукрового діабету. При гіпертрофічному типі діастолічного трансмітрального кровотоку визначалось достовірне зменшення активної релаксації та збільшення вкладу пізнього передсердного наповнення лівого шлуночка і підвищення жорсткісних характеристик міокарда (р0,05), в порівнянні з хворими контрольної групи.

  2. У хворих на ІХС в поєднанні з цукровим діабетом ІІ типу, ускладнених ХСН, переважали дезадаптивні типи ремоделювання серця (ексцентрична і концентрична гіпертрофії лівого шлуночка), відсоток яких збільшувався по мірі прогресування ХСН, при тривалості цукрового діабету 5 років і більше та у хворих з постінфарктним кардіосклерозом.

  3. У хворих на ІХС в поєднанні з цукровим діабетом ІІ типу, ускладнених ХСН в порівнянні з пацієнтами без цукрового діабету спостерігались достовірно частіше ригідність серцевого ритму та вегетативна нейропатія серця, збільшення кількості порушень серцевого ритму у вигляді надшлуночкових та парних і групових шлуночкових екстрасистол, пароксизмів фібриляції передсердь.

  4. У хворих на ІХС в поєднані з цукровим діабетом ІІ типу, ускладнених ХСН, відмічалось зниження загальної варіабельності серцевого ритму, підвищення тонусу як симпатичної, так і парасимпатичної нервової системи, зниження барорефлекторної регуляції та підвищення напруження регуляторних систем (р0,05). Для хворих на цукровий діабет з постінфарктним кардіосклерозом характерні зниження загальної варіабельності серцевого ритму, значне напруження регуляторних систем, зниження парасимпатичної та значне підвищення симпатичної активності.

  5. Встановлено, що чинниками, які сприяли виникненню ХСН у групі хворих на ІХС в поєднанні з цукровим діабетом ІІ типу, є: збільшення індексу кінцевого діастолічного розміру, відсотку вкладу лівого передсердя у наповнення лівого шлуночка, кінцевого діастолічного тиску, тривалості цукрового діабету і зменшення фракції викиду та швидкості раннього діастолічного наповнення.

  6. Доведено, що терапія еналаприлом і небівололом призвела до вираженого антиангінального, антиаритмічного ефектів, зменшення діабетичної дисліпідемії за рахунок зниження рівня тригліцеридів, частоти серцевих скорочень і ригідності серцевого ритму, покращення внутрішньосерцевої геодинаміки і діастолічної функції, сповільнення процесів ремоделювання лівого шлуночка, підвищення загальної варіабельності серцевого ритму та зменшення проявів вегетативної нейропатії серця (р0,05).

  7. Комбінована терапія еналаприлом, небівололом і триметазидином у порівнянні з лікуванням лише еналаприлом і небівололом сприяла достовірно кращому антиангінальному ефекту, покращенню структурно-геометричних параметрів серця, діастолічної функції, антиаритмічного ефекту та підвищенню загальної варіабельності серцевого ритму (р0,05).

  8. Лікування еналаприлом, небівололом і ловастатином у порівнянні з терапією лише еналаприлом і небівололом мало найкращий гіполіпідемічний ефект, значну антиангінальну і антиаритмічну дії, покращувало діастолічну функцію і загальну варіабельність серцевого ритму (р0,05).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

  1. Предикторами розвитку ХСН у хворих на ІХС в поєднанні з цукровим діабетом ІІ типу є: збільшення індексу кінцевого діастолічного розміру, сповільнення релаксації, збільшення перерозподілу трансмітрального кровотоку у бік систоли лівого передсердя, підвищення кінцевого діастолічного тиску, збільшення тривалості цукрового діабету та зменшення фракції викиду і швидкості раннього діастолічного наповнення, які необхідно визначати при комплексному обстеженні хворих.

  2. Для оптимізації лікування, обмеження і реверсії патологічного ремоделювання серця, покращення вегетативного стану необхідно застосовувати у хворих на ІХС в поєднанні з цукровим діабетом ІІ типу, ускладнених ХСН, довготривалу терапію бета-адреноблокатором небівололом у дозі 5-10 мг/доб у поєднанні з еналаприлом у дозі 10-20 мг/доб.

  3. Хворим на ІХС в поєднанні з цукровим діабетом ІІ типу, ускладнених ХСН, з порушенням внутрішньосерцевої гемодинаміки і діастолічної функції та для посилення антиангінальної, кардіопротекторної та антиаритмічної дії показано призначення триметазидину в дозі 60 мг/доб до терапії еналаприлом і небівололом.

  4. З метою зменшення ознак діабетичної дис- і гіперліпідемії, діастолічної дисфункції, посилення антиангінального ефекту, а також при недостатньому контролі рівня глюкози крові і у хворих з периферичним атеросклерозом доцільно використовувати поєднання еналаприлу, небівололу і ловастатину в дозі 20 мг/доб у хворих на ІХС в поєднанні з цукровим діабетом ІІ типу, ускладнених ХСН.

  5. Для припинення процесів ремоделювання серця і сповільнення прогресування ХСН у хворих на ІХС в поєднанні з цукровим діабетом ІІ типу необхідно досягти стійкої нормоглікемії.

СПИСОК наукових робіт, опублікованих за темою дисертації:

1. Афанасюк О.І. Особливості ремоделювання лівого шлуночка у хворих на ІХС в поєднанні з артеріальною гіпертензією та інсуліннезалежним цукровим діабетом // Галицький лікарський вісник. – 2003. – Т. 10, №1. – С. 19-20

2. Осядла Е.С., Афанасюк О.І., Коцута Г.І. Особливості холтерівського моніторування ЕКГ у хворих на ІХС в поєднанні з інсуліннезалежним цукровим діабетом // Вісник Вінницького державного медичного університету. – 2003. – Т. 7, №1/2. – С. 315-317. Здобувачу належить ідея статті, проведений підбір і обстеження хворих, статистична обробка отриманих даних. Співавтор доц. Е.С. Осядла відредагувала висновки. Співавтор доц. Г.І. Коцута допомагала в підборі хворих.

3. Денисюк В.І., Афанасюк О.І. Особливості лікування хронічної серцевої недостатності у хворих на ІХС у поєднанні з цукровим діабетом ІІ типу // Запорожский медицинский журнал. – 2003. – Т1, №6. – С. 26-27. Здобувачу належить ідея статті, проведений підбір, обстеження і лікування хворих, статистична обробка і науковий аналіз даних. Співавтор проф. В.І. Денисюк відредагував висновки.

4. Денисюк В.И., Осядлая Э.С., Думин П.В., Денисюк Е.В., Афанасюк О.И. Ишемическая болезнь сердца в сочетании с сахарным диабетом. В кн.: В.И. Денисюка. Болезни сердца и сосудов в сочетании с патологией других органов и систем. – Винница: ДП "Державна картографічна фабрика", 2002. – С. 206-235. Здобувач підбирав літературу, писав розділ у монографії. Співавтор проф. В.І. Денисюк відредагував висновки. Співавтори доц. Е.С. Осядла і доц. П.В. Думін надавали консультативну допомогу при написанні розділу монографії. Співавтор лікар Е.В. Денесюк підготувала матеріали до друку.

5. Афанасюк О.И. Особенности структурного ремоделирования сердца у больных ИБС в сочетании с сахарным диабетом // Вестник Российского государственного медицинского университета. – 2002. - №1 (22). – С. 5.

Loading...

 
 

Цікаве