WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Роль ремоделювання серця і вегетативного статусу у розвитку хронічної серцевої недостатності у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з цукровим - Реферат

Роль ремоделювання серця і вегетативного статусу у розвитку хронічної серцевої недостатності у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з цукровим - Реферат

Уперше вивчено особливості ВСР у хворих на ІХС в поєднанні з ЦД ІІ типу, ускладнених ХСН в залежності від стадії ХСН, перенесеного інфаркту міокарда в анамнезі і типу ремоделювання ЛШ. Доведено, що у цих хворих характерне значне зниження ВСР, підвищення активності як симпатичної, так і парасимпатичної нервової системи, значне напруження регуляторних систем, зниження барорефлекторної регуляції.

За допомогою інформаційно-математичного аналізу виявлені чинники, які сприяють виникненню та прогресуванню ХСН у хворих на ІХС в поєднанні з ЦД ІІ типу: збільшення індексу кінцевого діастолічного розміру (іКДР), відсотку вкладу лівого передсердя у наповнення ЛШ, КДТ, тривалості ЦД і зменшення фракції викиду (ФВ) та швидкості раннього діастолічного наповнення.

Уперше вивчено вплив довготривалого (протягом 12 місяців) комплексного лікування еналаприлом, небівололом і ловастатином на структурно-геометричні показники і функціональний стан міокарда ЛШ, діастолічну функцію, частоту і структуру ЧСС, порушень ритму серця, ішемію та ВСР. Виявлено високу антиангінальну і антиаритмічну ефективність такої комбінації та поліпшення діастолічної функції ЛШ і ВСР.

Практичне значення отриманих результатів. Визначено ЕхоКГ- предиктори розвитку ХСН у хворих на ІХС в поєднанні з ЦД ІІ типу: а) ранні: значна гіпертрофія ЛШ, дилатація лівого передсердя, порушення ДТМК (порушення активної релаксації, збільшення жорсткості міокарда); б) пізні: дилатація порожнини ЛШ, лівого передсердя, зниження ФВ. До предикторів виникнення ХСН відносяться також: зниження загальної ВСР, вегетативна нейропатія серця, наявність дезадаптивних типів ремоделювання ЛШ.

Доведена ефективність та безпечність довготривалого застосування небівололу у хворих на ІХС в поєднанні з ЦД ІІ типу, ускладнених ХСН в комбінації з еналаприлом, оскільки така комбінація мала виражену антиангінальну, антиаритмічну ефективність, не порушувала вуглеводний обмін, зменшувала ознаки діабетичної дисліпідемії, покращувала внутрішньосерцеву гемодинаміку, діастолічну функцію, ВСР і сприяла сповільненню дезадаптивного ремоделювання серця.

Обґрунтований довготривалий прийом еналаприлу, небівололу і триметазидину у хворих на ІХС в поєднанні з ЦД ІІ типу, ускладнених ХСН, у зв'язку з високою антиангінальною, антиаритмічною ефективністю, зменшенням дезадаптивного ремоделювання серця, покращенням діастолічної функції і ВСР.

Виявлено позитивний вплив на клінічну ефективність, ліпідний спектр, діастолічну функцію, антиаритмічний, антиангінальний ефекти, ВСР, обгрунтовано довготривале використання комплексного лікування еналаприлом, небівололом і ловастатином.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджені в лікувальний процес міських клінічних лікарень №1 і №3, обласної і центральної районної лікарень м. Вінниці і клінічного санаторію "Хмільник" м. Хмільника Вінницької області. Матеріали дослідження впровадженні в педагогічний процес кафедри госпітальної терапії №2 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено: патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури з обраної теми, визначення завдання, підбір та клінічне обстеження хворих із використанням загальноклінічних і інструментальних методик, здійснена статистична обробка та аналіз отриманих даних, оформлена дисертаційна робота, сформульовані висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів роботи. Матеріали дисертації були представлені і обговорені на міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених "Актуальні проблеми клінічної і теоретичної медицини" (м. Дніпропетровськ, 2001), VI науково-практичній конференції "Актуальні питання внутрішніх хвороб" (м. Вінниця, 2003), VII науково-практичній конференції "Актуальні питання терапії та санаторно-курортного лікування" (м. Хмільник, 2004), VII національному конгресі кардіологів України (м. Дніпропетровськ, 2004), VIIІ міжобласній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми внутрішніх хвороб" (м. Вінниця, 2005), VIII Пленумі правління Асоціації кардіологів України "Порушення ритму серця: сучасні підходи до лікування" (м. Київ, 2005), IV національному конгресі геронтологів і геріатрів України (м. Київ, 2005) та на науково-практичних конференціях молодих вчених у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова (м. Вінниця, 2002, 2003, 2004, 2005).

Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні кафедр терапевтичного профілю, ендокринології і курсу клінічної фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, лікарів кардіологічних відділень міської клінічної лікарні №1 м. Вінниці і клінічного санаторію "Хмільник" м. Хмільника 14 жовтня 2005 року.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 19 наукових робіт, з яких 3 статті в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 розділ у монографії, 15 публікацій у збірниках наукових конгресів, пленумів, конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 147 сторінках основного комп'ютерного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, трьох розділів результатів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків. Робота ілюстрована 64 таблицями і 14 рисунками. Список літератури містить 319 джерел, з них 134 - кирилицею та 185 - латиною.

Основний зміст роботи

Матеріал та методи дослідження. Обстежено 303 особи, із них хворих на ІХС в поєднанні з ЦД ІІ типу, ускладнених ХСН – 187 (основна група, жінок – 37, чоловіків – 150), віком від 45 до 74 років, середній вік яких склав 55,280,86 років. У контрольну групу увійшли 88 пацієнтів на ІХС, ускладнену ХСН без ЦД, (середній вік 56,660,51 років, жінок – 30, чоловіків – 58). Обстежено 28 практично здорових осіб, репрезентативних за віком і статтю до досліджуваних груп.

ХСН І стадії визначалась у 120 (64,17%) пацієнтів, ІІ-А стадії – у 67 (35,83%), ІІ функціональний клас (ФК) - у 120 (64,17%), ІІІ ФК - у 67 (35,83%). Для оцінки ФК ХСН хворим проводили тест з 6-хвилинною ходьбою. В основній і контрольній групах переважали особи зі стабільною стенокардією напруги ІІ і ІІІ ФК (32,62% і 53,48% відповідно). Серед обстежених основної групи легкий перебіг ЦД визначався у 39 (20,86%) пацієнтів, середній – у 148 (79,14%). Артеріальна гіпертензія з однаковою частотою спостерігалась у осіб обох груп, а перенесений ІМ достовірно частіше зустрічався у пацієнтів основної групи (р0,01).

Обстеження включало: 1) загально-клінічні методи; 2) визначення цукру в крові натще глюкозооксидазним методом на глюкометрі "EKSAN-G"; 3) визначення ліпідів ферментативним методом на біоаналізаторі "Bio Systems BTS-330"; 4) ЕКГ – дослідження в 12 загальноприйнятих відведеннях; 5) ХМ-ЕКГ за допомогою програмно-апаратного комплексу "Холтерівські системи моніторингу ЕКС "DiaCard", розроблений АТЗТ "Сольвейг"; 6) визначення ВСР за допомогою програми "КардіоБіоритм" АОЗТ "Сольвейг"; 7) ЕхоКГ в М- та В-режимах з імпульсною міокардіальною доплерографією на апараті "SIM-5000 plus". Для визначення характеру структурно-геометричного ремоделювання ЛШ у обстежених хворих застосовували розподіл за A. Ganau (1992). Діагностику діастолічної дисфункції ЛШ здійснювали на основі аналізу порушень ДТМК.

Пацієнти основної групи були розподілені на три підгрупи, у залежності від проведених терапевтичних заходів. Хворим ІІ-а підгрупи (20 пацієнтів) призначалась базисна терапія: еналаприла малеат (ренітек, фірми "Merck Sharpand and Dohme", США) у дозі 20 мг/доб і небіволол (небілет, фірми "Berlin-Chemie (Menarini Group)", Італія-Німеччина) у дозі 5 мг/доб. Обстеженим ІІ-б підгрупи (22 пацієнти) було запропоновано лікування базисною терапією в поєднанні з триметазидином (предуктал, фірми "Servier", Франція) у дозі 60 мг/доб. У наступній ІІ-в підгрупі (21 пацієнт) лікування здійснювали базисною терапією і ловастатином (ловастатин-КМП, фірми "Київмедпрепарат", Україна) у дозі 20 мг/доб. Усім пацієнтам призначались кишковорозчинні форми ацетилсаліцилової кислоти (асацил-А) у дозі 325 мг/доб, а також цукрознижуюча і симптоматична терапія.

Оцінка ефективності призначеного лікування проводилась за клінічними даними через 1 місяць від початку лікування. Терапія вважалась ефективною, якщо зникали або зменшувались симптоми ХСН, частота нападів стенокардії, потреба в сублінгвальному прийомі нітрогліцерину, підвищувалась толерантність до фізичного навантаження. При наявності клінічного ефекту та згоди хворого терапія призначалась упродовж 12 місяців.


 
 

Цікаве

Загрузка...