WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вульвовагініти у дівчат в різні вікові періоди статевого дозрівання ( етіологія, патогенез, діагностика, лікування та профілактика) (автореферат) - Реферат

Вульвовагініти у дівчат в різні вікові періоди статевого дозрівання ( етіологія, патогенез, діагностика, лікування та профілактика) (автореферат) - Реферат

Імуноцитохімічна реакція в епітелії вульви дівчаток нейтрального періоду виявила менш виражену експресію Аро-1, ніж у дослідженнях контрольної групи. Експресія bcl-2 була, в основному, більш виражена в порівнянні з контрольною групою, що вказувало на порушення запрограмованої клітинної смерті і переважання її шляхом некрозу. Експресія Аро-1 в епітелії вульви у дівчаток препубертатного періоду була помірно виражена (2-3 бали) в порівнянні з результатами у дівчаток нейтрального періоду, а експресія рецептора bcl-2 була помірно виражена (2 бали), в середньому 1,70,05 бали, що може бути пов'язано з початком дії гормонального фактору (естрогену), який являється індуктором апоптозу. В епітелії вульви дівчат пубертатного періоду з вульвовагінітами вогнищева експресія антигену CD95, Apo-1/Fas менш виражена, ніж у дівчат препубертатного періоду, і становила 1-2 бали, в середньому – 1,4+0,04%. Експресія Bcl-2 в цитоплазмі епітелію вульви була вираженою в поодиноких вогнищах до 3 балів, в середньому 1,7+0,05%.

Вивчення особливостей клінічного перебігу вульвовагінітів, спектру етіологічних чинників, мікробіоценозу піхви, показників гуморального та клітинного імунітету, локального імунного статусу, цитокінового профілю і цитологічних та імуноцитохімічних досліджень дозволило розробити схему патогенетичних механізмів розвитку вульвовагініту, основними ланками якого є зниження місцевого імунітету на тлі дисбалансу клітинної та гуморальної ланок імунітету, що призводить до виникнення вторинного імунодефіциту та глибоких змін в слизовій оболонці піхви з порушенням механізмів апоптозу (рис.2).

Проведено порівняльний аналіз ефективності використання традиційного методу протизапальної терапії вульвовагінітів у дівчаток і підлітків та запропонованого нами комплексу лікування, до складу якого було включено антиоксидант Тіотриазолін, препарат імунокорегуючої дії Протефлазид, еубіотик Хілак, антикандидозний препарат Діфлюкан та, для місцевого використання, озонований 0,01% розчин Мірамістину.

Для аналізу впливу запропонованого комплексу загального та місцевого лікування на клінічний перебіг вульвовагініту нами було проведено порівняльний аналіз клінічних та лабораторних результатів лікування вульвовагінітів у дівчат двох груп відповідно до вибраної схеми терапії, кожна з яких складалась із трьох підгруп в залежності від віку.

Розподіл хворих по групах було проведено наступним чином:

Група І.1. - дівчатка нейтрального віку із вульвовагінітами, які отримували традиційне загальне та місцеве лікування (n=84).

Група І.2. - дівчатка препубертатного віку із вульвовагінітами, які отримували традиційне загальне та місцеве лікування (n=81).

Група І.3. - дівчата-підлітки пубертатного віку, які отримували традиційне загальне та місцеве лікування (n=59).

Група ІІ.1. - дівчатка нейтрального віку із вульвовагінітами, які отримували запропоноване загальне та місцеве лікування (n=78).

Група ІІ.2. - дівчатка препубертатного віку із вульвовагінітами, які отримували запропоноване загальне та місцеве лікування (n=75).

Група ІІ.3. - дівчата-підлітки пубертатного віку, які отримували запропоноване загальне та місцеве лікування (n=64).

Групи хворих ІІ.1. - ІІ.3. склали основну групу, а групи І.1. – І.3. – групу порівняння.

Провівши аналіз загально-клінічних показників перебігу запального процесу зовнішніх статевих органів та піхви під впливом лікування, ми встановили, що у дівчаток групи І.1. на 5 день лікування в 41,1% випадків зберігались патологічні виділення з піхви, в межах 36 % були в наявності свербіж, печія, гіперемія та набряк. Наведені патологічні прояви спостерігались і в 15,6% – 31,1% випадків і на 10 добу лікування. Клінічні прояви запального процесу вульви та піхви мали кращу тенденцію до розрішення патологічного процесу у групі дівчаток ІІ.1. Так, на 5 добу від початку проведення запропонованого комплексу загального та місцевого лікування тільки в 27,7% випадків продовжували спостерігатись патологічні виділення з піхви, а свербіж, печія, гіперемія та набряк спостерігались тільки у 22,2% пацієнток. На 10 добу лікування клінічні прояви вульвовагініту продовжували турбувати тільки 1 пацієнтку, що було зумовлено наявністю стороннього тіла у піхві та потребувало проведення вагіноскопії з діагностичною та лікувальною метою.

Проведені мікробіологічні дослідження виділень з піхви показали, що у 13 пацієнток (15,5%), які отримували традиційний комплекс лікування, через 5-7 діб після його завершення продовжували виявлятись патогенні мікробні чинники, а у групі дівчаток ІІ.1, які отримували запропонований комплекс загальної та місцевої терапії, тільки у 3 (3,8%) були виявлені умовно-патогенні та патогенні мікроорганізми.

З метою встановлення ефективності запропонованого нами комплексу загального та місцевого лікування вульвовагініту в порівнянні з традиційним було проведено дослідження в динаміці лікування та через 1 і 3 місяці після лікування вмісту основних цитокінів, а саме IL-1в, IL-2, IL-6, TNFб у периферійній крові та sIgA, IL-1в, IgA, IgM, IgG у вмісті піхви дівчат обох груп.

У хворих на вульвовагініт дівчаток нейтрального періоду, які отримували запропонований комплекс лікування, по закінченню курсу терапії на 14 добу концентрація в сироватці крові IL-1в знижувалась на 26,6% від початкового рівня, в той час як у групі дівчаток із загальноприйнятим комплексом лікування показник зменшувався незначно – на 9,2%. Такі ж зміни були характерними і для значень IL-2, який зменшувався на 23,3% у групі дівчаток із запропонованим лікуванням та тільки на 2,3% із загальноприйнятим, що було в 1,3 рази більше порівняно з основною групою.

Через 1 місяць після закінчення лікування показник IL-1в знижувався відповідно на 30,8% та 13,3% в обох групах з чіткою тенденцією до швидшої нормалізації в групі дівчаток, де використовувався запропонований комплекс лікування (р0,05). Мав чітку тенденцію до зменшення і показник IL-6, значення якого через 1 місяць після запропонованого нами комплексу лікування було на 16,2% меншим порівняно з початковим (р0,05). Найбільш чітка картина в нормалізації показників досліджуванних цитокінів спостерігалася через 3 місяці після завершення комплексу лікування запальних захворювань піхви та вульви. Так, рівень IL-1в через 3 місяці досягав практично нормального значення, відповідно до показника контрольної групи і був у 1,2 рази нижчим, ніж у групі із стандартним лікуванням. Показник IL-2 мав також тенденцію до швидшої нормалізації в групі хворих із запропонованим комплексом лікування, де він був в 1,1 рази меншим порівняно із показником в групі традиційного лікування.

У хворих на вульвовагініт дівчаток нейтрального періоду відзначались зміни рівнів Ig А, М, G та sIgА. Через 1 місяць після закінчення лікування у піхвовому вмісті дівчаток, які отримували запропонований комплекс лікування, рівень sIgА був в 1,2 рази менший, ніж в групі хворих з традиційним лікуванням, що було статистично достовірним, а через 3 місяці він був менший порівняно з вихідним на 29,7% в основній групі (р0,05).

Величина Ig М в групі хворих, яким було проведено запропонований комплекс лікування, вже на 14 добу знижувалась на 82,4%, а у групі з традиційним лікуванням тільки на 64,1% (р0,05). Значення IgG змінювались неоднаково в обох групах. Так, у дівчаток з використанням запропонованого комплексу лікування, відбувалася значно швидша нормалізація цього показника – на 14 добу він знижувався на 21,8%, через 1 місяць – на 29,6%, що було статистично достовірно, через 3 місяці на 32,5%, в той час коли в групі з використанням традиційного лікування він відповідно зменшувався на 11,5%, 21,8% та 29,5% відповідно.

Визначення IL-1в у вмісті піхви дозволило більш поглиблено оцінити ефективність місцевого лікування, а саме елімінації його індукторів, активації запальної реакції та специфічної імунної відповіді, направленої на знищення збудника. Вже на 14 добу лікування його значення зменшувалось на 31,9% порівняно з вихідним у групі пацієнтів із запропонованим комплексом лікування та було на 17,5% меншим порівняно з групою хворих із стандартною терапією (р0,05). Через 1 місяць після лікування його значення мало чітку тенденцію до зниження, особливо в основній групі і було на 67,7% меншим порівняно з вихідним.

У дівчат препубертатного періоду, яким було призначено розроблений комплекс лікування, на 5 добу загально-клінічні прояви, а саме гіперемія, набряк, наявність патологічних виділень з піхви та скарги на свербіж, неприємні відчуття в ділянці зовнішніх статевих органів та значні виділення з піхви відмічались у 22 (29,3%) пацієнток, в той час як в групі дівчат із традиційним лікуванням вказані вище симптоми та скарги спостерігались у 39 (48,1%) пацієнток. На 10 добу тільки у 2 (8,0%) пацієнток основної групи були скарги, що характеризують запальний процес, а в групі хворих із традиційним лікування ці симптоми відмічались у 27 (33,3%) пацієнток.


 
 

Цікаве

Загрузка...