WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вульвовагініти у дівчат в різні вікові періоди статевого дозрівання ( етіологія, патогенез, діагностика, лікування та профілактика) (автореферат) - Реферат

Вульвовагініти у дівчат в різні вікові періоди статевого дозрівання ( етіологія, патогенез, діагностика, лікування та профілактика) (автореферат) - Реферат

Імуноферментним методом проводили визначення фактору некрозу пухлин-б (TNF-б), рівнів IL-1в, IL-2, IL-6 (відповідно до кожного інтерлейкіну набір ProCon (ООО "Протеиновый контур", С.-Петербург), рівень секреторного IgA - IФА-БЕСТ (ЗАО "Вектор-БЕСТ", Россия).

Для характеристики імунного статусу використовували наступний комплекс показників - характеристика низькокомпетентних клітин в периферійній крові (визначення: абсолютної (х109 клітин/л) та відносної (%) кількості субпопуляцій (Т-лімфоцитів, В- та 0-лімфоцитів); функціональної активності В-лімфоцитів - за визначенням концентрації сироваткових IgM, IgG, IgA та титру природних антитіл; визначення концентрації циркулюючих імунних комплексів; основні характеристики функціональної активності поліморфноядерних нейтрофілів крові у фагоцитарній реакції за визначенням фагоцитарного числа та фагоцитарної активності у відсотках фагоцитуючих клітин та спонтанному НСТ-тесті; визначення відносної кількості 0-лімфоцитів. Характеристики клітинної ланки імунітету вивчались нами також в реакціях розеткоутворення. Визначення основних субпопуляцій Т- та В-лімфоцитів проводили у реакції непрямої імунофлуоресценції з моноклональними антитілами до поверхневих диференційованих антигенів клітин (мишачі моноклональні антитіла та FITC-кон'югати вторинних антитіл фірми "ДИА-М" (Росія) - CD3-маркер, CD4, CD8, CD22.

Функціональний стан яєчників вивчався за даними вмісту у сироватці крові естрадіолу та прогестерону. Вміст гормонів в крові визначали радіоімунологічним методом з використанням тест – наборів.

Варіаційно-статистична обробка цифрових даних виконана на електронній обчислювальній машині РС АТ 80486 за допомогою програми "Exel 5.0".

Статистичний аналіз одержаних даних проводився методами варіаційної статистики з визначенням середніх величин (M), середньої похибки (m), середньоквадратичного відхилення (у). Імовірність кожного показника визначали за статистичним критерієм Стьюдента.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Проведений клініко–статистичний аналіз показав, що серед соціальних факторів виникнення запальних захворювань зовнішніх статевих органів тільки у 313 пацієнток (70,9%) основної групи були відмічені задовільні матеріально-побутові умови.

Вивчення анамнестичних даних матерів обстежених дівчат як контрольної, так і основної груп показало, що паритет вагітності та пологів у них практично не відрізнявся. У процесі дослідження звертало на себе увагу наявність у значної кількості матерів генітальних інфекцій під час вагітності, яка була присутня у 213 матерів (48,3%), що в 4,4 рази перевищувало цей показник у матерів дівчат контрольної групи.

У пацієнток основної групи, порівняно із здоровими дівчатами контрольної групи, в 7,5 рази частіше спостерігались гострі респіраторні захворювання, особливо у зимово-весняний період; в 3,1 рази - захворювання системи дихання, в 3,0 рази - запальні процеси сечовивідної системи, що зумовлювало неодноразові госпіталізації у спеціалізовані відділення дитячих лікарень; захворювання шлунково–кишкового тракту спостерігалися в 2,4 рази частіше, ніж в контрольній групі, інші екстрагенітальні захворювання зустрічалися в 3,0 рази частіше в основній групі порівняно з контролем.

Ентеробіоз, як один із чинників виникнення вульвовагініту, було діагностовано відповідно у 17,9% хворих нейтрального періоду, у 10,3% пацієнток препубертатного віку та у 6,5% хворих пубертатного віку і, в цілому, в основній групі його частота склала 12,0%, що є статистично вірогідним показником порівняно з контрольною групою (р>0,05).

Фізичний розвиток у більшості хворих знаходився в межах фізіологічної норми, проте у 15% пацієнток було відмічено пікнотичну будову та надмірну вагу тіла при середньому та нижчесередньому зрості (151 – 160 см), переважала аліментарно–конституційна форма ожиріння І – ІІ ступеня.

Поява вторинних статевих ознак відмічалася за 1,5 – 2 роки до менархе. У 8% пацієнток було діагностовано затримку статевого розвитку. Вивчення менструальної функції показало, що у 92% дівчат основної групи менархе розпочалося в 11 – 13 років, що співпадає з початком менструацій більшості дівчат в Україні, а у 8% - відмічено запізнілу появу менструацій. Протягом першого року і пізніше вони перебігали без ускладнень у 78% підлітків, а у 22% обстежених мало місце порушення менструальної функції, причому, у значного числа дівчат порушення мали місце ще з менархе (18%). Менструації були болючими (дисменорея) у 21% хворих, гіпоменструальний синдром спостерігався у 19,5%, менометрорагії у 12% дівчат. Серед обстежених контрольної групи порушення менструальної функції не спостерігались.

Результати проведеного дослідження показали, що гостра форма захворювання була діагностована у 74 хворих (16,8%) та хронічна – у 367 (83,2%) пацієнток.

При аналізі отриманих даних встановлена залежність частоти важкості та форми захворювання від віку. Так, частота гострого вульвовагініту у нейтральному періоді складала 21%, у дівчаток препубертатного періоду – 17,9% та в пубертатному віці – 9,8% випадків.

З вивчених клінічних проявів найбільш частими скаргами у хворих на вульвовагініт дівчаток та підлітків усіх вікових періодів були патологічні виділення з піхви (98,8%; 92,9%; 83,7% відповідно для кожного вікового періоду), які були різноманітними за своїми ознаками – кількість, колір, запах, густина, що було характерно для відповідного збудника запалення та його асоціацій. Свербіж та печія частіше зустрічалися у дівчат препубертатного періоду (92,3%), а болючий сечопуск – в нейтральному періоді (56,2%) в порівнянні з підлітками (13,8%), що можна пояснити і нервово-психологічним станом наймолодших пацієнток.

У деяких хворих молодшого віку при гострій (14,7%) та хронічній (3,8%) формах вульвовагініту за рахунок значного запального процесу слизової оболонки піхви спостерігались незначні нетривалі кровомазання, які не потребували призначення гемостатичної терапії.

Найбільш значущі об'єктивні ознаки вульвовагініту діагностувались практично у всіх хворих. Гіперемія вульви та патологічні виділення з піхви були виявлені при спеціальному гінекологічному огляді відповідно в 91,9%, 85,3% та 90,2% випадків, набряк вульви та стінок піхви був характерним для 57,4% дівчаток нейтрального періоду, в 75,0% в препубертатному та 77,2% в пубертатному періодах. Більша в 1,4 рази частота набряку вульви та піхви у дівчат – підлітків віком 15 – 18 років зумовлена розвинутішою сіткою лімфатичних та кровоносних судин в цій ділянці, які одними з перших проявляють місцеву реакцію на запальний процес.

У 196 (44,4%) пацієнток основної групи прояви вульвовагініту були зафіксовані на фоні виникнення гострих респіраторних захворювань чи одразу після них. Звертає на себе увагу, що частіше ці прояви були характерними для дівчат препубертатного періоду (51,9%).

Хронічний, латентний перебіг вульвовагініту спостерігався у 83,2% хворих, найчастіше у дівчат препубертатного та пубертатного періодів. Хронічний перебіг вульвовагініту супроводжувався постійними патологічними виділеннями з піхви різної інтенсивності у 89,1% хворих – від значних до ледь помітних, з різко неприємним запахом до повної його відсутності, із специфічним забарвленням до прозорих, що в свою чергу сприяло відстрочуванню звернень в лікувальну установу та, відповідно, хронізації запального процесу.

Таким чином, класичні симптоми вульвовагінітів притаманні і сучасним дітям, але прояви їх та інтенсивність дещо відрізняється в залежності від форми захворювання. Так, патологічні виділення, гіперемія вульви та суб'єктивні скарги (свербіж та печія) спостерігаються у переважній кількості хворих як при гострих, так і хронічних формах вульвовагініту. Інші симптоми, такі як набряк вульви та дизуричні прояви зустрічались значно рідше і, як вже відзначалось, ці ознаки притаманні запальним захворюванням зовнішніх статевих органів у дітей молодшого віку.

При оцінці клінічного перебігу вульвовагінітів було виявлено, що у третини хворих (30,5%) спостерігались рецидиви захворювання до 4 – 6 разів, що стало підставою для більш ретельного вивчення стану здоров'я цих дівчат, які були обстежені суміжними спеціалістами (педіатр, ЛОР-лікар, гастроентеролог, стоматолог, дерматолог та ін.). Аналіз показав, що діти із супутньою патологією та вогнищами хронічної інфекції становили 65,6% усіх дітей і складали групу ризику по виникненню рецидивів вульвовагінітів.

Нами відмічено, що найчастіше рецидиви вульвовагінітів зустрічались у дівчаток нейтрального періоду (38,3%) та у пубертатному віці (35,9%). При цьому виявлена сезонна залежність виникнення рецидивів захворювання, що спостерігалась у 85,2% дівчаток нейтрального періоду, у 75,0% дівчаток препубертатного періоду та 64,9% дівчат пубертатного віку. Вульвовагініт ускладнювався утворенням синехій зовнішніх статевих органів в 2,7% тільки в нейтральному періоді, з них 33,3% дівчаток страждали на повторне зрощення великих соромітних губ після попереднього роз'єднання.

Проведенні нами мікробіологічні дослідження вмісту піхви у 48 новонароджених показали, що стан повної стерильності було встановлено у 3 дівчаток (6,25%), а у решти 45 - виділено та ідентифіковано 113 штамів резидентної мікрофлори. До спектру виділених мікроорганізмів з найбільшою частотою (за індексом постійності) входили: Lactobacillus spp. - 51,1%, S.epidermidis - 44,4%, S.saprophyticus – 42,2%, E.faecalis – 42,2%. Проте із 48 обстежених дівчаток тільки у 23 (47,9%) було виділено 60 – 80 колоній лактобацил у концентрації - 106 КУО/мл в асоціації з 2 – 4 мікроорганізмів.

Loading...

 
 

Цікаве