WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вікові особливості віддалених наслідків резекції шлунка з приводу виразкової хвороби: стан кукси шлунка та анастомоза (терапевтичні аспекти) (авторефе - Реферат

Вікові особливості віддалених наслідків резекції шлунка з приводу виразкової хвороби: стан кукси шлунка та анастомоза (терапевтичні аспекти) (авторефе - Реферат

Мікроскопічним дослідженням СО А встановлено, що у всіх оперованих є патолоґічні зміни її структури і домінує атрофічний анастомозит, який виявлено у більше, ніж половини обстежених (56,3%, серед яких у 60,7% зрілого, у 51,3% – середнього і у 67,2% – похилого віку) і цей показник у півтора рази вищий, ніж частота атрофічного анастомозита, діаґностованого ендоскопічно. Поверхневий анастомозит у два рази рідше зустрічається в оперованих похилого віку, порівняно з іншими віковими групами (30-44 років – у 14,3%; 45-59 років – у 15,1%; 60-74 років – у 7,0%, p0,05), анастомозит з ураженням залоз без атрофії в 1,7-3,2 рази частіше діаґностується, ніж поверхневий анастомозит і з віком ця різниця збільшується (30-44 років – в 1,7 разів, 45-59 років – в 2,2 рази, 60-74 років – в 3,2 рази).

Майже у кожного третього є мета- та дисплазія СО А, яка у всіх вікових групах зустрічається приблизно з однаковою частотою (відповідно 28,6%; 30,5%; 30,2%), тобто загроза маліґнізації А є у всіх вікових групах однакова. Пілорична метаплазія СО А в три рази частіше виявляється, ніж в СО КШ, але у всіх групах залежності від віку немає – це кожен п'ятий з оперованих. Дисплазія СО А, в тому числі дисплазія СО А ІІ ступеня, діаґностується у два рази частіше, ніж СО КШ, що свідчить про більшу загрозу ураження саме цієї ділянки оперованого Ш.

Для вирішення другої задачі ми з'ясовували кореляцію між рівнями концентрації РЕА та гістолоґічного дослідження біоптатів СО КШ та А, які доводять, що більш показовими є результати дослідження СО КШ, ніж СО А. Так, у хворих з неатрофічними формами ХҐ, які представлені поверхневим ґастритом та ґастритом з ураженням залоз без атрофії, у всіх оперованих суттєво переважають особи з нормальною концентрацією РЕА (нормальна концентрація РЕА зустрічається у 14,8% з поверхневим ґастритом та у 35,2% з ХҐ з ураженням залоз без атрофії; підвищена – відповідно, у 6,5%, p≤0,05 та у 22,1%, p≤0,05; різко підвищена концентрація РЕА не виявлена ні в одного з них). У всіх оперованих з атрофічним ґастритом переважають хворі з підвищеною концентрацією РЕА (нормальна концентрація РЕА є у 48,2% оперованих; підвищена – у 70,1%, p≤0,05; різко підвищена – у 80,0%, p≤0,05 ).

В оперованих з мета- та дисплазією СО КШ абсолютно домінують ті, в яких рівень концентрації РЕА є підвищений (у 12,9% концентрація РЕА в межах норми; у 28,6% – підвищена, p≤0,05; а у 20,0% – різко підвищена), в той час як в оперованих без мета- та дисплазії СО КШ переважають особи з нормальною концентрацією РЕА в крові (у 87,1% – нормальна; у 71,4% – підвищена, p≤0,05; та у 60,0% – різко підвищена, p≤0,05).

Ні в одного оперованого зі злоякісним ураженням КШ рівень концентрації РЕА не є в межах норми. Виконаний фраґмент дозволяє стверджувати, що є певний зв'язок концентрації РЕА зі структурою СО КШ та А, але те, що в оперованих без мета- та дисплазії СО КШ кількість осіб з підвищеною концентрацією РЕА в два з половиною, а з різко підвищеною в три рази перевищує аналоґічні показники в оперованих з мета- та дисплазією СО КШ, не дозволяє зробити висновок про те, що концентрація РЕА в крові оперованих є достовірним маркером оцінки стану СО КШ і може бути єдиним об'єктивним критерієм для вирішення питання про загрозу виникнення в ній злоякісного процесу.

Встановлено також, що злоякісне ураження КШ та А, виявлене в осіб середнього та похилого віку, ні в одному випадку не супроводжується нормальною концентрацією РЕА в крові оперованих. Дещо в більш чіткі закономірності, в порівнянні зі СО А, укладається інформація щодо вікових особливостей кореляції концентрації РЕА та результатів мікроскопічного дослідження СО КШ.

Так, у хворих з неатрофічними формами ХҐ, практично, у всіх вікових групах суттєво (майже у два рази) переважають оперовані з нормальною концентрацією РЕА (в осіб зрілого віку нормальна концентрація РЕА зустрічається у два рази частіше, ніж підвищена, середнього – в 1,7 разів, похилого – у 1,95 разів), а різко підвищена концентрація РЕА не виявлена ні в одного з них.

В оперованих з атрофічним ґастритом у всіх вікових групах переважають хворі з підвищеною концентрацією РЕА, яка в осіб зрілого віку зустрічається в 1,8 рази частіше, ніж нормальна, середнього – в 1,5 рази, похилого – в 1,3 рази. Різко підвищена концентрація РЕА виявлена у хворих з атрофічним ґастритом середнього віку і це становить 80,0% від тих, які мають такий показник у цій віковій групі.

У всіх вікових групах оперованих з мета- та дисплазією СО КШ домінують особи з підвищеною концентрацією в крові РЕА (у зрілому віці: нормальна не виявлена, підвищена – у 50,0%; у середньому: нормальна – у 15,8%, підвищена – у 21,5%, у 20,0% – різко підвищена; у похилому: нормальна – у 9,1%, підвищена – у 37,5%).

Дещо інші закономірності виявлені у всіх вікових групах в оперованих без мета- та дисплазії СО КШ – домінують особи з нормальним рівнем РЕА. Так, зі всіх обстежених зрілого віку з нормальним рівнем концентрації РЕА всі оперовані є без мета- та дисплазії СО КШ, середнього – 84,2%, похилого – 90,9%. Отримана інформація, на нашу думку, заслуговує на увагу, оскільки за умови виявлення нормальної концентрації РЕА в крові оперованих є достатньо велика достовірність, що немає мета- та дисплазії СО КШ.

У той же час, аналіз частоти виявлення підвищеного рівня концентрації РЕА дозволяє виявити дещо контраверсійні закономірності. Так, в оперованих зрілого віку підвищений рівень РЕА є у половини оперованих без мета- та дисплазії СО КШ, середнього віку – у 78,5%, а різко підвищений рівень – у 60,0%. В оперованих похилого віку є та ж закономірність – у 62,5% з підвищеною концентрацією РЕА в крові оперованих мета- та дисплазії СО КШ немає. Отже, виявлення підвищеного рівня РЕА в крові оперованих не свідчить про наявність мета- та дисплазії, а зобов′язує провести адекватне до мети морфолоґічне дослідження СО КШ та А.

Розв'язання третьої задачі допомоглонам виявити, що 56,0% оперованих інфіковані Нр, а аналіз локалізації обсіменіння загалом дозволяє встановити, що майже в два рази частіше Нр виявляється в СО КШ (65,0% випадків), ніж в СО А (35,0% випадків, p≤0,05). З них у 28,0% Нр виявлено лише в СО КШ, у сім разів рідше – лише в СО А (4,0%), а майже у кожного четвертого (24,0%) з оперованих Нр виявлено одночасно в СО КШ та СО А.

Кількість випадків інфікування біоптатів СО КШ має переконливу динаміку зростання зі збільшенням віку оперованих (в осіб зрілого віку вона не виявляється; середнього – у 60,0% від усіх обстежених у цій віковій групі, p≤0,05; похилого – у 80,0%, p≤0,05).

Аналізуючи вікові аспекти частоти інфікування Нр (+) оперованих, в яких є обсіменіння як одночасно СО КШ та СО А, так і їх окремо, нами встановлено, що в осіб зрілого віку обсіменіння Нр немає, Нр (+) виявляється в осіб, старших 45 років (серед оперованих середнього віку – це 66,7%, похилого віку – 44,4%). Звертає на себе увагу те, що кількість Нр (+) оперованих є залежна не тільки від вікового цензу, але й від місця взяття біоптату, а також поширеності в СО КШ та СО А. Якщо в середньому віці переважає одночасна інфікованість СО КШ та СО А (у 33,3%), то в осіб похилого віку – інфікування тільки СО КШ (тільки СО КШ у 33,3%, тільки СО А немає, одночасно СО КШ та СО А – у 11,1%).

Частота інфікованості Нр СО тільки КШ, суттєво (в сім разів, p≤0,05) переважаючи інфікованість тільки СО А, має переконливу тенденцію до зростання частоти зі збільшенням віку (у зрілому віці інфікування тільки СО КШ не виявлено, у середньому – у 26,7%, p0,05; у похилому – у 33,3%, p0,05), а тільки СО А, відповідно, 0,0%; 6,7%; 0,0%.

Вирішеннячетвертої задачі переконливо доводить, що кислототвірна функція КШ характеризується всіма варіантами, серед яких домінує нормацидність (рН 1,6-2,0 Од), яка діаґностована у 34,9% оперованих; відтак анацидність (рН 6,0-8,0 Од) – у 22,8%; гіперацидність (рН 1,5-1,1 Од) – у 16,4%; гіпоацидність (рН 2,1-3,5 Од) – у 14,7%, а також ахлоргідрія (рН 3,6-5,9 Од), яка виявлена в 11,2% хворих. У 48,7% обстежених діаґностовано різного ступеня вираженості недостатність кислототвірної функції КШ, серед якої домінує анацидність. Зі збільшенням віку оперованих кількість хворих з гіперацидністю проґресуюче зменшується, але і в кожного восьмого похилого віку вона залишається, а тому є загроза пептичної ульцерації СО КШ та А. Так, в оперованих, котрі мають 30-44 роки на момент огляду, гіперацидність є у 27,6%; 45-59 років – у 15,5% ( р≤0,05); а в осіб похилого віку (60-74 років) – лише у 13,1% ( р≤0,05). Нормацидність діаґностується у всіх вікових групах, найбільш рідко вона зустрічається в оперованих зрілого віку і зі збільшенням віку її частота не зменшується.

У всіх вікових групах майже з однаковою частотою домінують хворі із різного ступеня вираженості секреторною недостатністю, серед котрих найбільше є хворих з анацидністю (рН ≥ 6,0 Од) і яка найчастіше зустрічається в осіб похилого віку (у 29,5%).

Нами встановлено також, що зі збільшенням віку хворих з гіперацидністю збільшується кількість оперованих з підвищеною концентрацією ґастрину (у віці 30-44 роки оперованих з підвищеною концентрацію ґастрину немає, 45-59 років – у 13,3%, p≤0,05; 60-74 роки – у 25,0%, p≤0,05). Також спостерігається тенденція до збільшення кількості хворих із підвищеною концентрацією ґастрину зі збільшенням віку хворих з анацидністю (у віці 30-44 роки оперованих з підвищеною концентрацію ґастрину немає, 45-59 років – у 5,3%; 60-74 роки – у 7,7%).

Loading...

 
 

Цікаве