WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вікові особливості віддалених наслідків резекції шлунка з приводу виразкової хвороби: стан кукси шлунка та анастомоза (терапевтичні аспекти) (авторефе - Реферат

Вікові особливості віддалених наслідків резекції шлунка з приводу виразкової хвороби: стан кукси шлунка та анастомоза (терапевтичні аспекти) (авторефе - Реферат

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 друкованих праць, з яких: 4 одноосібних журнальних статей в спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, 4 тези у матеріалах наукових з'їздів і конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 173 сторінках друкованого тексту та складається зі вступу, трьох розділів, з яких перший – це огляд літератури, другий – клінічна характеристика фактичного матеріалу, методолоґія та методи обстеження оперованих, третій – результати власних досліджень з шістьма підрозділами, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку літературних джерел, який містить 252 найменування, з яких 122 робіт кирилицею та 130 – латиницею, додатку, який містить 6 актів впроваджень результатів досліджень в практичну охорону здоров'я. Текст дисертації ілюстрований 24 таблицями та 24 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали, методолоґія та методи досліджень. Нами з архіву Львівської обласної клінічної лікарні взято для аналізу історії хвороб 539 пацієнтів у віці від 30 до 74 років, яким у 1971-1995 роках була зроблена первинна резекція 2/3 Ш способом Б-ІІ у модифікації Г-Ф з приводу ускладненої ВХ ҐДЗ. На кожного з них заведено облікову картку, вивчено їх архівні історії хвороби, хірурґічні та патолоґоанатомічні журнали. Всім розіслані анкети і після отримання інформації живим вислано виклики.

В основу дисертації покладено результати обстеження 239 оперованих, які дали згоду на обстеження та лікування, яких було розділено на три вікові групи: зрілий (31 оперований), середній (151 оперований), похилий (57 оперованих).

Для отримання фактичного матеріалу нами використано крім рутинних комплекс досліджень 1. Для оцінки макро- мікро- та ультраструктурних змін – ЕҐЄФС ("Olympus" GIF тип D2) з морфолоґічною верифікацією діаґнозу за допомогою гістолоґічного та ультрамікроскопічного дослідження прицільно взятих біоптатів СО КШ та А. 2. Радіоімунолоґічне визначення концентрації в крові РЕА. 3. Нр в СО КШ та А виявляли одночасно імунохроматоґрафічним, цитолоґічним та експрес-методами "кампілотест" і результати вважали остаточно обґрунтованими, якщо була їх кореляція. 4. Дослідження кислототвірної функції КШ, яку вивчали методом інтраґастральної рН-метрії за Ю.Я.Лея із використанням двоелектродних рН-зондів конструкції Є.Ю. Лінара. 5. Визначення радіоімунолоґічним методом концентрації базального сироваткового ґастрину за допомогою стандартних комерційних тест-наборів фірми "SEA-IRE-SORIN" (Франція). 6. Оцінка моторно-евакуаторної функції КШ рентґенолоґічним дослідженням ШКК та високочутливою РНҐЄҐ.

У якості контрольних груп використовувалися за вимогою оперовані зрілого віку, якщо необхідно було дослідити показники оперованих середнього віку, показники групи середнього віку, якщо необхідно було дослідити показники оперованих похилого віку тощо, а також деякі показники хворих ВХ ҐДЗ без РШ.

Статистичне опрацювання отриманої інформації проведене на персональному комп'ютері методами варіаційної статистики з використанням пакетів проґрам "Microsoft Excel", "Statistica".

Результати дослідження. Вирішуючи першу задачу, нами ендоскопічно встановлено, що абсолютна більшість (98,3%) оперованих мають ознаки ураження СО КШ, а нормальна СО КШ виявлена лише у 1,7%, серед яких 3,2% – це оперовані у віці 30-44 років; 0,7% – 45 -59 років; 3,5% – 60-74 років. За частотою ураження абсолютно домінує ХҐ КШ, який виявляється у 96,5-98,0%. Поверхневий ґастрит зустрічається у всіх вікових групах, але зі збільшенням віку частота його достовірно зменшується (54,8% у віці 30-44 років; 42,4% – 45-59 років, p0,05; 33,3% – 60-74 років, p0,05). У той же час, частота атрофічного та атрофічно-гіпертрофічного ґастриту зі збільшенням віку наростає (у віці 30-44 років атрофічний ґастрит діаґностований у 32,3%; 45-59 років – у 35,8%, p0,05; 60-74 років – у 42,1%, p0,05; атрофічно-гіпертрофічний, відповідно, у 6,5%; 11,9%, p0,05; 14,0%, p0,05). Гіпертрофічний ґастрит виявляється в два рази рідше, ніж атрофічно-гіпертрофічний, і в оперованих середнього та похилого віку, він зустрічається в два рази частіше, ніж в осіб зрілого віку (відповідно, 3,2%, p0,05; 7,3%; 7,0%). Виразковий дефект СО КШ виявлено лише в одного оперованого середнього віку, поліпи – у 4,6% і закономірностей залежності їх від віку не встановлено, бо зустрічаються майже з однаковою частотою у всіх вікових групах (у 3,2% оперованих зрілого віку, у 5,3% – середнього та у 3,5% – похилого віку).

Первинний рак КШ діаґностовано у двох пацієнтів (0,8% від всіх обстежених) середнього віку, що становить 1,3 % від загальної кількості оперованих в цій віковій групі і він має такі ж морфолоґічні форми, як і не оперований Ш.

Нормальну СО А виявлено у 16,7% оперованих і є залежність її кількості від віку: 12,9% – у віці 30-44 років, 16,6% – 45-59 років (p0,05) і 19,3% (p0,05) оперованих – у віці 60-74 років, тобто з віком чітко відслідковується тенденція до збільшення кількості оперованих з нормальною СО А. Серед усіх уражень СО А домінує ХА, а серед його макроскопічних форм – поверхневий анастомозит, частота якого коливається від 62,9% до 71,0%.

Відомо, що однією з головних причин виникнення змін та появи лужного рефлюкс-ґастриту є ЄҐР. Практично, у кожного другого ХА супроводжується рефлюксом вмісту тонкої кишки, який дещо рідше виявляється в осіб похилого віку (у 49,1% проти 54,8% – 55,6%). Майже у кожного 20-го (4,6%) діаґностована виразка А, яка найчастіше є в осіб середнього і не виникає в оперованих похилого віку. Поліпи спостерігаються приблизно з такою ж частотою, як і в КШ (у 3,8%) і найменше, в порівнянні з іншими віковими групами, їх діаґностовано в оперованих похилого віку (у 3,2% оперованих зрілого віку, у 4,6% – середнього, у 1,8% – похилого віку). Рак А діаґностований у 0,4% оперованих і є він лише у хворих похилого віку (1,8% від загальної кількості оперованих у цій віковій групі).

Мікроскопічного дослідження прицільно взятих біоптатів дозволяє стверджувати, що у віддалені терміни після РШ специфічних для оперованих морфолоґічних проявів її уражень немає, оперовані з нормальною структурою СО не зустрічаються, домінує атрофічний ґастрит КШ, виявлений майже у два рази частіше, ніж за результатами макроскопічної оцінки СО, і який найчастіше є в осіб, старших 60 років (у віці 30-44 років атрофічний ґастрит діаґностується у 64,3%; 45-59 років – у 59,0%; 60-74 років – у 71,1%, p0,05).

На підставі проведених електронномікроскопічних досліджень біоптатів КШ встановлено, що у хворих з атрофічним ґастритом найбільш виражених змін зазнає мікроциркуляторне русло, відтак парієтальні клітини, поверхнево-ямковий епітелій, а найменш виражених – головні клітини. Цій формі ґастриту властива виражена плазматизація СО.

У той же час, поверхневий ґастрит КШ та ґастрит з ураженням залоз без атрофії виявлено майже у кожного третього з оперованих і вони дещо менше зустрічаються у хворих похилого віку (відповідно, у 35,8%; 38,9%; 28,9%, p0,05; з яких поверхневий ґастрит є, відповідно, у 17,9%; 7,7%; 13,3%), що в 1,4 рази менше, ніж в не оперованих, серед яких іншими дослідниками [Чопей І.В. та співавт., 1996 тощо] поверхневий ґастрит діаґностовано у 18,0% .

У хворих з поверхневим ґастритом КШ та особливо ХҐ з ураженням залоз без атрофії особливо виражені ультраструктурні зміни є в поверхнево-ямковому епітелії. У цитоплазмі клітин, особливо в середніх їх ділянках, різко збільшена кількість ґранул різного ступеня зрілості, що свідчить про підвищення функціональної активності мукоцитів.

Гіпертрофічний ґастрит КШ виявлено лише в 1,0% оперованих середнього віку, що в сім разів менше, ніж за результатами макроскопічної оцінки СО і у два рази частіше, ніж в не оперованих.

У кожного п'ятого виявлено метаплазію СО КШ, з котрих у 13,6% – кишкова, а у 7,1% – пілорична метаплазія.

У хворих з ґастритом "перебудови" уражені всі ультраструктурні клітинні елементи СО КШ, а особливо парієтальні клітини. У поверхнево-ямковому епітелії спостерігаються некробіотичні зміни. В усьому іншому – ці зміни не відрізняються від тих, які виявлені у хворих з атрофічним ґастритом, але поряд з глибокими пошкодженнями ультраструктури всіх клітинних елементів СО КШ чітко виникають явища її ентеролізації.

Дослідники, котрі займалися цією проблемою, встановили прямопропорційну залежність між наявністю інтестинальної метаплазії та віком обстежених [Wanke M., Schwan H., 1982; Fedeli G. et al., 1990]. Ми ж виявили вікові особливості, які полягають у тому, що найбільший відсоток оперованих з мета- та дисплазією СО КШ є у зрілому віці (32,1%, проти 19,3%, p≤0,05; 22,2%, p≤0,05, відповідно, середнього та похилого віку) і у них у два рази частіше зустрічається пілорична метаплазія, в той час, як в оперованих похилого віку частота кишкової та пілоричної метаплазій зрівнюється. Це майже у два рази менше частоти кишкової метаплазії СО КШ в оперованих похилого віку (22,2%), ніж в не оперованих, яка виявлена іншими дослідниками у 43,1% осіб, віком більше 60 років [Asaka M. еt al., 2001]. Проте, констатоване нами збільшення з віком питомої ваги саме кишкової метаплазії, яка, в порівнянні з пілоричною, трактується ближчою до маліґнізованої СО, дає підстави для твердження, що з віком загроза виникнення раку КШ зростає.

Дисплазія СО КШ ІІ ступеня виявлена у 1,0% оперованих, рак КШ – у 0,5%. І дисплазію ІІ ступеня, і рак КШ діаґностують лише в осіб середнього віку.

Loading...

 
 

Цікаве