WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив оксигенації кровозамісного розчину на оксидантний гомеостаз і стан серця щурів (автореферат) - Реферат

Вплив оксигенації кровозамісного розчину на оксидантний гомеостаз і стан серця щурів (автореферат) - Реферат

р – вірогідність різниці порівняно з показниками інтактних тварин.

Додавання в інфузований розчин антиоксидантів дещо змінювало стан АОЗ в серці щурів. При цьому значущі зміни у бік підвищення активності ферментів спостерігалися лише відносно ГП, активність якої зростала з 19,710,98 до 25,831,59 мкмоль/(хв·г) білка (р<0,05) при додаванні до стандартного розчину румосолу, та активність СОД підвищувалася при додаванні в розчин тіотриазоліну з 127,94,75 до 150,6810,34 у.о./(хв·мг) білка (р<0,05).

В той же час, якщо використовувався оксигенований розчин, то препарати практично не змінювали активності ферментів АОЗ в серці щурів.

Активність всіх трьох ферментів в період інфузії з 4 до 6 хвилини знижувалася, але особливо істотно знижувалася активність ГР і ГП. Причому ця спрямованість відзначена у всіх проведених серіях. Наприклад, при використанні оксигенованого розчину з румосолом активність ГП з 25,831,59 знижувалася до 13,070,08 у.о./(хв·мг) білка (р<0,01), а ГР з 17,181,57 до 12,040,12 у.о./(хв·мг) білка (р<0,05).

Умови, проведеного нами експерименту, дозволяють освітити і деякі питання, пов'язані з оксидантним гомеостазом тканин (співвідношенням продуктів пероксидації та антиоксидантними механізмами самих клітин). Це в даний час актуально, оскільки велика кількість досліджень, присвячених процесам ВРО, формує уявлення лише про патогенетичну роль їх продуктів, зокрема при розвитоку інфаркту міокарду (Цебржинский О.И., 2001; Hess M., Mauson N. 1985; Sen C, Hanninen O., 1994).

Отримані нами результати дозволяють стверджувати, по–перше, що при гіпоксії відбувається одночасне зниження активності ферментів АОЗ і стимуляція утворення продуктів пероксидації, але при цьому зниження концентрації вказаних продуктів не призводить до швидкого повернення активності ферментів. По–друге, принаймні, в початковий період гіпоксії продукти пероксидації не мають вирішального значення в порушенні функцій міокарду, а ведучим є нестача О2.

ВИСНОВКИ

В даній роботі на основі експериментальних досліджень було показано, що внутрішньовенна замісна інфузія оксигенованого розчину Рінгера-Локка при профузній крововтраті призводить до підтримання функціональних та біохімічних показників серця.

  1. Внутрішньовенна замісна інфузія розчину Рінгера-Локка призводить до зростання рівня продуктів ВРО на третій хвилині інфузії – ПЗ (від 2,580,18 до 11,282,05 мкмоль/г тканини, р<0,01), ДК (від 0,880,09 до 8,592,71 мкмоль/г тканини, р<0,01), МДА (від 1,650,16 до 2,070,04 мкмоль/г тканини); оксигенування розчину сприяє ще більш вираженому порушенню оксидантного гомеостазу тканин серця – зростанню ПЗ (від 2,580,18 до 19,713,5 мкмоль/г тканини, р<0,01), ДК (від 0,880,09 до 9,672,17 мкмоль/г тканини, р<0,01), МДА (від 1,650,16 до 2,330,13 мкмоль/г тканини). Аналогічні, але більш виражені зміни спостерігалися на шостій хвилині інфузії.

  2. Внутрішньовенна замісна інфузія розчину Рінгера-Локка призводить до зниження активності ферментів антиоксидантної системи на третій хвилині інфузії – СОД (від 185,826,71 до 127,94,75у.о./(хв·мг) білка, р<0,01), ГП (від 36,132,64 до 19,710,98 мкмоль/(хв·г) білка, р<0,01), ГР (від 21,221,04 до 18,040,80 мкмоль/(хв·г) білка); інфузія оксигенованого розчину Рінгера-Локка призводить до ще більш вираженого зниження рівня ферментів антиоксидантного захисту – СОД (від 185,826,71 до 110,188,36 у.о./(хв·мг) білка, р<0,01), ГП (від 36,132,64 до 17,090,73 мкмоль/(хв·г) білка, р<0,01), ГР (від 21,221,04 до 14,420,88 мкмоль/(хв·г) білка, р<0,01). Аналогічні, але більш виражені зміни спостерігалися на шостій хвилині інфузії.

  3. Введення в неоксигенований розчин Рінгера-Локка, що інфузується антиоксидантів призводить до зменшення зростання рівня продуктів ВРО - ДС (від 11,282,05 до 6,371,04 мкмоль/г тканини, р<0,05), ДК (від 8,592,71 до 2,320,46 мкмоль/г тканини, р<0,05), МДА (від 2,070,04 до 1,590,17 мкмоль/г тканини), але при цьому спостерігалася відсутність ефекту на активність ферментів антиоксидантного захисту – їх активність залишалася як і раніше низькою; ці зміни були більш вираженими при додаванні антиоксидантів в оксигенований розчин.

  4. Внутрішньовенна замісна інфузія стандартного розчину Рінгера-Локка призводить до зниження ЧСС на 3 і на 6 хвилині, зниження індексу LF/HF на 3 і на 6 хвилині, тоді як інфузія оксигенованого розчину Рінгера-Локка сприяє менш вираженим функціональним порушенням.

  5. Внутрішньовенна замісна інфузія розчину Рінгера-Локка призводить до підвищення рівня КФК (від 28,411,35 до 59,251,46 Е/л) на 3 хвилині, на відміну від цього інфузія оксигенованого розчину Рінгера-Локка призводить до меншого зростання КФК - лише (від 28,411,35 до 39,651,34 Е/л) на 3 хвилині; а введення в розчин, що інфузується антиоксидантів забезпечує ще менш виражене збільшення активності КФК (від 59,251,46 до 49,042,28 Е/л) на 3 хвилині.

  6. Обидва препарати тіотриазолін, які вже успішно застосовується в клініці, і румосол, що знаходиться на стадії доклінічного випробування, по своєму ефекту є близькими, а по механізму дії відносяться до АО прямої дії, що було підтверджено як в умовах in vitro, так і in vivo. При інфузії розчину Рінгера-Локка з цими препаратами в тканинах серця тварин з тотальною крововтратою значно знижуються концентрації продуктів ВРО, тоді як активність власних антиоксидантних ферментів залишається тією ж.

  7. Отримані дані про те, що застосування антиоксидантів "прямої дії" з оксигенованим розчином Рінгера-Локка при заміщенні профузної крововтрати надає стабілізуючу дію на оксидантний гомеостаз серця, упроваджені в учбовий процес кафедр нормальної фізіології Харківського і Львівського медичних університетів, Української стоматологічної академії, Дніпропетровської медичної академії.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

  1. Алустаз Мохаммед М.М., Филимонов В.И. Исследование функционального состояния сердца крыс с помощью оценки вариабельности сердечного ритма в условиях замещения крови оксигенированными растворами с антиоксидантами // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики: Зб. наук. праць. – Запоріжжя, 2004. – Вип. VIII. – 2004. – С. 193-199.

Автором вивчено функціональний стан серця за допомогою оцінювання варіабельності серцевого ритму в умовах заміщення крові оксигенованим розчином з антиоксидантами.

  1. Мохаммед М.М. Алустаз. Влияние на сердце замещения кровопотери инфузией оксигенированных растворов с антиоксидантами // Запорожский медицинский журнал. – 2004. – № 4. – С. 77-79.

  2. Мохаммед М.М. Алустаз. Стан вільнорадикального окислення в серці в умовах заміщення крововтрати оксигенованим розчином з антиоксидантами // Медичні перспективи. – 2004. – Т. IX, №2. – С. 14-18.

  3. Филимонов В.И., Алустаз М.М. Физиологический подход к восстановлению сердечной деятельности // Фізіологічний журнал. – 2002. – Т. 48, № 2. – С. 79-80.

  4. Мохаммед М.М. Алустаз. Использование оксигенированного раствора для массивной кровопотери // Матеріали до наукової конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю. – Вінниця, 2004. – С. 67.

  5. Мохаммед М.М. Алустаз, Филимонов В.И., Беленичев И.Ф. Оксидантный гомеостаз тканей сердца в условиях замещения кровопотери гипероксигенированным раствором с антиоксидантами // І.М. Сєченов та Одеська школа фізіологів: Тези доповідей науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 175-річчю з дня народження І.М. Сєченова. – Одеса: "Чорноморья", 2004. – С. 145-148.

  6. Филимонов В.И., Алустаз М.М., Филимонов Р.В. Перспективы использования гипероксигенированных растворов // Всеукраинская научно-практическая конференция с международным участием "Лекарства – человеку. Современные проблемы создания, исследования и апробации лекарственных средств": Материалы конференции (3 февраля 2005 г.). – Харьков, 2005. – С. 303-305.

Мохаммед М.М. Алустаз. Вплив оксигенації кровозамісного розчину на оксидантний гомеостаз і стан серця щурів. Рукопис.

Дисертація на здобуття нукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.03 – нормальна фізіологія. – Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, Донецьк, 2006.

Дисертація присвячена одному з актуальних питань сучасної фізіології – визначенню пріоритетності двох чинників: інтенсіфікації вільнорадікального окислення чи нестачі кисню в порушенні функціонального стану серця та оксидантного гомеостазу його тканин, а також науковому обґрунтуванню використання оксигенованих під тиском в 3 атм розчинів з антиоксидантами як розчинів, що підтримують оксидантний гомеостаз тканин серця, так і його функціональний стан.

Показано, що інфузія як стандартного, так і оксигенованого розчинів, Рінгера-Локка супроводжувалася різким підвищенням концентрації продуктів вільнорадикального окислення на фоні зниження активності ферментів антиоксидантнго захисту.

Loading...

 
 

Цікаве