WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив оксигенації кровозамісного розчину на оксидантний гомеостаз і стан серця щурів (автореферат) - Реферат

Вплив оксигенації кровозамісного розчину на оксидантний гомеостаз і стан серця щурів (автореферат) - Реферат

В подальших дослідженнях встановлено, що через 3 хвилини інфузії розчину Рінгера-Локка рівень КФК статистично значущо (р<0,01) зростав. Проте застосування оксигенованого розчину з антиоксидантами забезпечувало протягом 3 перших хвилин збереження практично нормального рівня активності ферменту (р>0,05).

Лише до 6 хвилини інфузії у цих тварин в серці зростала активність даного ферменту, але збільшення активності було достовірно (р=0,04) нижчим, ніж при використанні неоксигенованого розчину.

В цілому, оцінюючи отримані в даному розділі результати, можна вважати, що відмінність впливу оксигенованого розчину обумовлена не тільки використанням О2 скоротливими структурами міокарду, провідною системою, а також системами рефлекторної регуляції.

Дослідження зміни антиоксидантної активності тканини під впливом препаратів в умовах in vitro. Експерименти по дослідженню in vitro ферментативної активності препаратів, що використовуються, показали, що обидва препарати, маючи антиоксидантну активність, призводять до стимуляції антиоксидантної активності гомогенату тканин серця при їх введенні. До того ж показано, що препарати легко проникають через клітинну мембрану. Свідченням цього є те, що, якщо гомогенат серця був узятий після трихвилинної інфузії розчину, що містить препарат, то антиоксидантна активність доданих в пробірку препаратів різко підвищувалася (р<0,05).

Визначення вмісту продуктів ВРО в міокарді при заміщенні гострої крововтрати розчинами. Моделювання гострої крововтрати з паралельною інфузією розчинів супроводжувалося порушенням оксидантного гомеостазу тканин серця. При цьому змінювався рівень проміжних продуктів ВРО – продуктів з подвійними зв'язками (ПЗ) та ДК, а також кінцевого продукту пероксидації – МДА (табл. 3).

Таблиця 3

Вміст продуктів ВРО (мкмоль/г тканини) при трихвилинному заміщенні крововтрати різними розчинами (Mm)

Група тварин

Показник продуктів ВРО

ПЗ

р

ДК

р

МДА

p

Інтактна

2,58

0,18

-

0,88

0,09

-

1,65

0,16

-

З інфузією Рінгера-Локка

11,28

2,05

<0,01

8,59

2,71

<0,01

2,07

0,04

>0,05

З інфузією оксигенованого Рінгера-Локка

19,71

3,5

<0,01

9,67

2,17

<0,01

2,33

0,13

>0,05

З інфузією

Рінгера-Локка

з тіотриазоліном

6,37

1,04

>0,05

2,32

0,46

>0,05

1,59

0,17

>0,05

З інфузією

Рінгера-Локка

з румосолом

6,6

0,17

>0,05

3,03

0,1

>0,05

1,59

0,16

>0,05

З інфузією оксигенованого Рінгера-Локка з тіотриазоліном

3,75

0,8

>0,05

1,08

0,2

>0,05

1,14

0,09

>0,05

З інфузією оксигенованого Рінгера-Локка з румосолом

4,01

0,14

>0,05

1,12

0,09

>0,05

1,14

0,08

>0,05

р – вірогідність різниці порівняно з показниками інтактних тварин.

Заміщення гострої крововтрати розчином Рінгера-Локка призводило до швидкого зростання кількості початкових і проміжних продуктів перекисного окислення ліпідів. Вже через 3 хвилини інфузії вміст ПЗ в серці таких тварин в порівнянні з інтактними тваринами статистично значущо (р<0,01) зростав рівень ПЗ з 2,580,18 мкм/г тканини до 11,282,05 мкм/г тканини, а ДК – від 0,880,09 мкм/г тканини до 8,592,71 мкм/г тканини (р<0,01), тобто, в 5–10 разів. При цьому статистично значущої зміни кінцевого продукту ВРО – МДА в порівнянні з інтактними тваринами не виявлено (р>0,05).

Оксигенація розчину супроводжувалася ще більш значним збільшенням концентрації продуктів пероксидації в тканинах серця. Так, на 3 хвилині вміст ПЗ підвищувався з 11,282,05 до 19,713,5 мкм/г тканини. Меншою мірою зростала концентрація ДК з 8,952,71 до 9,672,17 мкм/г тканини, МДА – з 2,070,04 до 2,330,13 мкм/г тканини.

Застосування обох антиоксидантів істотно знижувало утворення проміжних продуктів ВРО. Наприклад, при інфузії розчину Рінгера-Локка з тіотриазоліном на 3 хвилині вміст ПЗ був 6,371,04 мкмоль/г тканини, а без антиоксиданту – 11,282,05 мкмоль/г тканини (р>0,05). Ще більш яскравим був ефект відносно змін рівня ДК: при застосуванні тіотриазоліну його вміст знижувався до значення 2,320,46 мкм/г тканини, а без препарату – 8,592,71 мкм/г тканини (р<0,05). Прикметним є те, що через 3 хвилини інфузії розчину з антиоксидантами концентрація кінцевого продукту ВРО – МДА – була на рівні показника серця інтактних тварин.

Ще більш вираженним був ефект зниження рівня початкових продуктів пероксидації під впливом антиоксидантів при використанні оксигенованого розчину. Так, через 3 хвилини рівень ПЗ з 19,713,51 мкмоль/г тканини серця щурів, яким проводилася інфузія оксигенованого розчину, при застосуванні препарату, знижувався до 3,760,89 мкмоль/г тканини; ДК – з 9,672,17 мкмоль/г тканини до 1,090,21 мкмоль/г тканини, відповідно (в обох випадках р0,05). Порівнюючи ці показники з показниками інтактних тварин, можна бачити, що концентрація початкових продуктів статистично не відрізнялася від їх рівня, а вміст кінцевого продукту МДА при використанні обох препаратів був навіть нижчим, ніж в серці інтактних тварин. Проте, до 6 хвилини інфузії концентрація продуктів пероксидації зростала, але при використанні антиоксидантних препаратів вона залишалася, все ж таки, більш низькою, ніж без них.

Активність ферментів антиоксидантного захисту (АОЗ) в серці щурів, яким гостра крововтрата заміщувалася оксигенованими розчинами з антиоксидантами. Стан вільнорадикального окислення в тканинах залежить не тільки від чинників, що активують ці процеси, але і від активності механізмів антирадикального захисту. В табл. 4 наведені результати дослідження активності ферментів АОЗ у тварин з інфузією різного типу розчинів.

Вже через чотири хвилини гіпоксії (через три хвилини після початку інфузії неоксигенованого розчину Рінгара-Локка) спостерігається достовірне (р<0,01) зниження рівня активності ключового ферменту АОЗ – СОД від 185,826,71 до 127,94,75 у.о./(хв∙мг) білка. Рівень ГП знижувався (р<0,01) ще більше – від 36,132,64 до 19,710,98 мкмоль/(хв∙г) білка.

Використання оксигенованого розчину так само призводило до зниження активності даних ферментів антиоксидантної системи, причому ці зміни були дещо більш вираженними, ніж при використанні неоксигенованого розчину Рінгера-Локка.

Таблиця 4

Активність ферментів АОЗ в міокарді при трихвилинному заміщенні крововтрати різними розчинами (Mm)

Група тварин

Показникферментів АОЗ

СОД,

у.о./(хв·мг) білка

p

ГП,

мкмоль/(хв·г) білка

p

ГР,

мкмоль/(хв·г) білка

p

Інтактна

185,82

6,71

-

36,13

2,64

-

21,22

1,04

-

З інфузією Рінгера-Локка

127,9

4,75

<0,01

19,71

0,98

<0,01

18,04

0,80

>0,05

З інфузією оксигенованого Рінгера-Локка

150,68

10,34

<0,01

18,37

0,84

<0,01

13,86

0,87

<0,01

З інфузією Рінгера-Локка

з тіотриазоліном

128,47

5,82

<0,01

25,83

1,59

<0,01

17,18

1,57

<0,05

З інфузією Рінгера-Локка

з румосолом

110,18

8,36

<0,01

17,09

0,73

<0,01

14,42

0,88

<0,01

З інфузією оксигенованого Рінгера-Локка з тіотриазоліном

114,61

6,54

<0,01

20,72

1,53

<0,01

15,88

0,87

<0,01

З інфузією оксигенованого Рінгера-Локка з румосолом

90,83

3,69

<0,01

16,67

0,99

<0,01

17,92

0,83

>0,05

Loading...

 
 

Цікаве