WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив оксигенації кровозамісного розчину на оксидантний гомеостаз і стан серця щурів (автореферат) - Реферат

Вплив оксигенації кровозамісного розчину на оксидантний гомеостаз і стан серця щурів (автореферат) - Реферат

Об'єкт дослідження – оксидантний гомеостаз в тканинах серця щурів та функціональний стан серця при заміщенні профузної крововтрати оксигенованим розчином.

Предмет дослідження – особливості зміни оксидантного гомеостазу в тканинах серця та варіабельністі серцевого ритму щурів при внутрішньовенному заміщенні профузної крововтрати оксигенованим розчином.

Методи дослідження – біохімічними методами визначали рівень продуктів ВРО, активність ферментів антиоксидантної системи, активність креатинфосфокінази, функціональними – визначали показники варіабельності ритму серця, експериментальними – моделювали гіпоксичний стан в умовах профузної крововтрати.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше проведено комплексне вивчення кінетики оксидантного гомеостазу в тканинах серця, функціональних його параметрів у перші хвилини після профузної крововтрати та після заміщення крові оксигенованим розчином Рінгера-Локка з антиоксидантами. Уперше одержано дані про те, що в умовах гіпоксії, яка супроводжує заміщення гострої крововтрати звичайним розчином Рінгера-Локка, оксидантний гомеостаз різко порушується вже в перші хвилини: на фоні значного збільшення вмісту продуктів ВРО спостерігається зниження активності ферментів антиоксидантного захисту. У дослідах in vivo й in vitro показано, що застосовані нами антиоксиданти (тіотриазолін і румосол) при додаванні в оксигенований розчин забезпечують підтримку функціонального стану серця протягом всіх шести хвилин інфузії, проявляючи свій прямий вплив як блокатори продуктів пероксидації. Уперше показано, що в перші хвилини аноксії міокарду провідним фактором, порушення функціонального стану серця є не продукти пероксидації, а дефіцит О2.

Практичне значення одержаних результатів. Проведене дослідження показало, що внутрішньовенне заміщення профузної крововтрати оксигенованим розчином з антиоксидантами забезпечує збереження його функції, наближаючи основні біохімічні та функціональні показники до фізіологічних. Такий розчин може бути в деяких випадках рекомендований для використовування як кровозамінник.

Результати дослідження можуть використовуватися в науково-дослідній роботі та навчальному процесі, а також при розробці нових підходів до лікування гіпоксичних станів у практичній медицині.

Основні результати дисертації впроваджено в навчальний процес кафедр нормальної фізіології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, Української медичної стоматологичної академії, Харківського державного медичного університету, Дніпропетровської державної медичноі академії, що підтверджується актами впровадження (16.09.04, 11.10.04, 03.11.04, 08.11.04).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури з обраної теми, освоєно та виконано моделі. Самостійно здійснено всі біохімічні та функціональні дослідження серцевої діяльності. Проведено статистичну обробку та аналіз отриманих результатів, сформульовано висновки, опубліковано основні положення дисертації. Дисертантом не були використані результати та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації були викладені й обговорені на 16 з'їзді фізіологів України (Вінниця, 2002), науковій конференції студентів та молодих вчених (Вінниця, 2004), науково-практичній конференції молодих вчених Запорізького державного медичного університету (Запоріжжя, 2004), науково-практичній конференції з міжнародною участю "І.М. Сєченов і Одеська школа фізіологів", присвяченій 175-літтю з дня народження І.М. Сєченова (Одеса, 2004).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано у 3 статтях наукових журналів, 4 матеріалах і тезах конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 192 джерело на 21 сторінках, представлена на 134 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 15 рисунками на 15 сторінках, 25 таблицями на 27 сторінках.

ОСНОВНІЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. Роботу виконано на 274 щурах-самцях лінії Вістар масою 180–200 г в осінньо-зимовий період. Під час проведення експерименту всі тварини знаходилися на стандартному раціоні живлення віварію згідно з "Санітарними правилами по устаткуванню, обладнанню та утриманню експериментально-біологічних клінік (віваріїв)" (Шафранов В.П., Рясина Т.В., 1974).

Експериментальні та інтактні групи щурів складалися з урахуванням віку, ваги та статі тварин. Однотипні втручання завжди виконувалися в один і той самий час доби. При проведенні кожної серії експериментів одночасно досліджувалася і інтактна група тварин.

Оксигенація розчину проводилася в апараті оригінальної конструкції, який дозволяє доводити рівень рО2 до 1500 - 2000 мм рт. ст. Аналіз газів проводився на апараті фірми Radiometr ABL 505.

Тваринам під етамінал-натрієвим наркозом (40 мг/кг) проводилася лапаротомія з виділенням черевної аорти і нижньої порожнистої вени. Потім вена катетеризувалася для проведення подальшої інфузії розчинів, які досліджувалися, а аорта – для кровопускання (Степанов С.С., Гапоненко Г.Е., Семченко В.В., 1983). Через хвилину після початку кровопускання виконувалася інфузія розчину Рінгера-Локка з швидкістю відповідною хвилинному об'єму кровообігу (ХОК) щурів і складала 3,2 мл/хвг маси тварини (Трахтенберг И.М., Сова Р.Е., Шефтель В.О., 1991; Верич Г.Е., 1972).

Тварини забивалися в кінці 3 і 6 хвилин інфузії для дослідження біохімічних показників тканин серця.

У ці ж проміжки (з 1 по 3 хвилини і з 4 по 6 хвилини) досліджувався функціональний стан серця шляхом аналізу варіабельності серцевого ритму (ВРС). Функціональний стан серця тварин оцінювався за допомогою електрокардіографічної діагностичної системи Cardiolab. Визначалися показники, які відображають стан нейрогенної і гуморальної контурів систем регуляції: високочастотний компонент (HF), низькочастотний компонент (LF) і індекс вагосимпатичної взаємодії (LF/HF) (табл. 2).

Активність перекисного окислення ліпідів у тканинах серця оцінювали за накопиченням його продуктів – подвійних зв'язків (ПЗ), дієнових кон'югатів (ДК) (Аношина М.Ю., Лановенко И.И., 1994). Із вторинних продуктів перекисного окислення ліпідів визначали вміст малонового діальдегіду (МДА) за кольоровою реакцією з тіобарбітуровою кислотою (Андреева А.И., 1988).

Стан антиоксидантної системи в тканинах серця оцінювався за активністю ферменту супероксиддисмутази (СОД) (Чевари С., Чаба И., Секей И., 1985) та глутатіонпероксидази (ГП) (Гаврилова А.Р., Хмара Н.Ф., 1986).

Методика визначення криатінфосфокінази (КФК) за допомогою набору реактивів для визначення каталітичної активності ізоферменту МВ–КФК в біологічному матеріалі (Камышников B.С., 2003).

Для визначення in vitro антиоксидантної активності використовували метод ферментативної ініціації ПОЛ (Губський Ю.И. и др., 2002).

Статистична обробка отриманих результатів проводилася на персональному комп'ютері з використанням програм з пакету "Biostat" (Гланц С., 1998). На етапі планування дослідження було проведено оцінку об'єму вибірок, достатнього для виявлення статистично значущих відмінностей. При порівнянні трьох і більше вибірок між собою були застосовані методи множинних порівнянь. У випадку нормального закону розподілу показників використовувалися параметричні критерії порівняння, у випадку відмінності закону розподілу від нормального – їх непараметричні аналоги.

Результати дослідження й їх обговорення.Дослідження стану серця і механізмів його регулювання в щурів в умовах заміщення крові оксигенованим розчином. В якості базового розчину при заміщенні гострої крововтрати використовувався розчин Рінгера-Локка. Оксигенація розчину здійснювалася в сконструйованому нами апараті, який доводив в розчині рівень pО2 до 1500 - 2000 мм рт. ст. через 20-25 хвилин. Саме цей режим оксигенування дотримувався нами в подальших дослідженнях.

Скориставшись формулою Генрі-Дальтона, ми визначили кількісний вміст О2 в такому розчині. Провівши відповідний розрахунок, можна побачити, що при pО2 1500 мм рт. ст. кожні 100 мл розчину містять 4,8 мл О2, а при 2000 мм рт. ст. – 6,3 мл. Нагадаємо, що в такій же кількості артеріальної крові знаходиться лише 0,3 мл розчиненого О2. Поза сумнівом, що в розчині, який використовувався нами, містилося набагато менше О2, ніж в артеріальній крові тварин (більше 20 мл/100 мл крові). Проте не слід забувати, що в звичайних умовах далеко не весь О2 артеріальної крові використовується і його велика частина залишається у венозній крові. Крім того, було встановлено, що в розчині, який відтікав з черевної аорти, рівень pО2 ще залишається в межах 400-650 мм рт. ст.

При вивченні динаміки дезоксигенації розчину у відкритому флаконі було знайдено, що протягом 10 хвилин рівень рО2 розчину залишався достатньо високим – вище 1500 мм рт. ст. Цей часовий проміжок і був використаний нами при проведенні експериментів.

Заміщення крові інфузією розчину Рінгера-Локка супроводжувалося зміною показників ВРС (табл. 1) в залежності від того, який був склад розчину. Так, якщо застосовувався лише розчин Рінгера-Локка, то частота серцевих скорочень (ЧСС) в перші 3 хвилини інфузії статистично значущо (р<0,01) знижувалася до 226,46,6 уд./хв в порівнянні з інтактними (360,413,1 уд./хв) щурами (р<0,05). При цьому такий показник як амплітуда моди (АMо), який характеризує збереження періодичності ритму серця, знижувався в такій же пропорції, як і ЧСС (p<0,05). Дещо повільніше, але так само збільшувався варіаційний розмах (ДХ), який відображає розкид інтервалів R-R, що свідчить про порушення пейсмекерної функції водія ритму (р<0,05).

В період між 4 і 6 хвилинами при інфузії стандартного розчину Рінгера-Локка вказана тенденція змін заглиблювалася, наприклад, ЧСС знижувалася до 187,428,1 уд./хв, тобто практично в двічі (р<0,05).

Інфузія оксигенованого розчину значно краще впливала на функціональні показники серця. Про це свідчить динаміка показників ВРС. Так, ЧСС залишалася достатньо високою, не тільки в перші 3 хвилини, але і в подальший трихвилинний проміжок (4-6 хвилини) після початку інфузії розчину (р<0,05). Аналогічно цьому при застосуванні оксигенованого розчину решта показників, що характеризують серцевий ритм, так само були більш близькими до рівня інтактних тварин. Так, якщо в перші 3 хвилини Мо у інтактних тварин дорівнювала 124,53,2 мс і при інфузії звичайного розчину зростала до 218,833,9 мс (р<0,05), то при використанні оксигенованого розчину знижувалася до 174,47,5 мс (р<0,05). Причому, якщо розкид цього показника у окремих тварин при інфузії звичайного розчину був дуже широким (про що свідчить велика помилка середньої m і високий показник ДХ), то оксигенація розчину різко знижувала розкид показників R-R (ДХ) інтервалів (р<0,01).

Таблиця 1

Loading...

 
 

Цікаве