WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив оксигенації кровозамісного розчину на оксидантний гомеостаз і стан серця щурів (автореферат) - Реферат

Вплив оксигенації кровозамісного розчину на оксидантний гомеостаз і стан серця щурів (автореферат) - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Донецький ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М. горького

Мохаммед м.М. Алустаз

УДК 612.12.-008.1-085.456.1:615.835.3

Вплив оксигенації кровозамісного розчину на оксидантний гомеостаз і стан серця щурів

14.03.03 нормальна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: Доктор медичних наук, професор

Філімонов Володимир Іванович,

Запорізький державний медичний університет,

завідувач кафедри нормальної фізіології.

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Міщенко Віталій Петрович, Українська медична стоматологічна академія, завідувач кафедри нормальної фізіології.

Доктор медичних наук, професор Самохвалов Валерій Гаврилович, Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри нормальної фізіології.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра нормальної фізіології, МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться "17"травня 2006 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 Донецького державного медичного університету ім. М. Горького за адресою:

83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного медичного університету ім. М. Горького за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16.

Автореферат розісланий "13"квітня 2006 року.

Вчений секретар

cпеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук професор Солдак І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні десятиріччя активно вивчаються процеси вільнорадикального окислення. При цьому більшість дослідників вказує на те, що надлишок супероксид-радикалів, дефіцит ендогенних антиоксидантів, генетично детермінована недостатність ферментів антирадикального захисту (супероксиддисмутаза, каталаза) та інші порушення в системі оксидантного гомеостазу призводять до окислювальної модифікації макромолекул в клітині. Це призвело до появи терміну "оксидантний стрес". У серці ці процеси супроводжуються окислювальною модифікацією скоротливих структур - кардіоміоцитів, появою альдегідів і карбоксилів, фрагментації білків. Надлишок супероксид-радикалів призводить до пригноблення функцій ферментів, зокрема АТФаз, дегідрогеназ і ферментів енергетичного обміну кардіоміоцитів (Болдырев А.А., 1995; Henle E.S., 2000; Parker L., 1999; Patrono C., Fitz General G.A., 1999; Scott B., 1999). Природно, що все це в першу чергу порушує провідність і скоротливість кардіоміоцитів. Інтенсивність процесів вільнорадикального окислення в першу чергу залежить від вираженості гіпоксії.

З нестачею кисню людина зустрічається в повсякденному житті та трудовій діяльності досить часто. Розширення областей існування людини – освоєння високогірних районів у сільськогосподарських цілях, розвиток гірського туризму й альпінізму, збільшення кількості робіт в спеціальних умовах, різні форми внутрішньої патології, професійні захворювання складають далеко неповний реєстр умов, при яких виникає кисневе голодування. Вивченню гіпоксичних станів присвячено багато праць різних дослідників. Особливо великий внесок в дослідження цієї проблеми зроблено вітчизняною школою фізіологів, заснованою М.М. Сиротиніним.

Гіпербарична оксигенація є одним з найдієвіших способів підвищення надійності захисту організму від гіпоксії (Петровский Б.В., Ефуни С.Н., 1987; Зальцман Г.Л., 1980; Серяков В.В., 2001). Ефективність її застосування грунтується на різкому підвищенні рівня парціального тиску кисню (pО2) в артеріальній крові. Це, з одного боку, забезпечує високий градієнт кисню між кров'ю та тканинами, а з іншого – призводить до зростання кількості розчиненого в плазмі крові кисню (О2). Але застосування стандартної барокамери для гіпербаричної оксигенації вимагає дорогого устаткування. До того ж тривале перебування в умовах гіпербарії у деяких хворих може призвести до набряку легенів або токсичних уражень центральної нервової системи.

Зважаючи на це, пропонувалося (Парин В.В., Мєєрсон Ф.З.,1965; Баби-чев С.И., Савченко З.И., Федоров В. П., Королев В. И., 1987) інфузійне введення оксигенованих розчинів. Воно має ряд переваг перед гіпербаричною оксигенацією: а) розчин можна подавати ізольовано до органу, що має в ньому потребу; б) при цьому можна запобігти небажаних побічних ефектів дії підвищеного тиску О2 на легені та головний мозок; в) немає необхідності в складній апаратурі.

У такий спосіб реалізується такий же механізм, який спрацьовує і при гіпербаричній оксигенації за рахунок підвищення рівня парціального тиску розчиненого в крові О2, що може частково ліквідувати навіть повну відсутність гемоглобіну.

Проте, гіпероксія, що супроводжує гіпербаричну оксигенацію, також призводить до активації вільнорадикального окислення (Петровській Б.В., Ефуні С.Н., Демуров Е.А., Родіонов В.В, 1987; Пасечник И.Н., 2001). Оскільки раніше вважалося, що підвищення вмісту продуктів вільнорадикального окислення є суто патогенетичним чинником, ідея застосування гіпероксигенованих розчинів, дотепер не знайшла належного клінічного застосування. На сьогоднішній час добре відомо і про участь активних форм О2 та їх продуктів в багатьох фізіологічних процесах вільнорадикального окислення (ВРО) є невід'ємною ланкою та внутрішньоклітинним месенжером таких важливих біологічних процесів, як транспорт електронів в дихальному ланцюзі, синтез простагландинів і лейкотриєнів, проліферація та дифференціювання клітин, згортання крові, метаболізм і синтез катехоламінів, фагоцитоз, метаболізм деяких ксенобіотиків (Чекнев С.Б., 1999; Мищенко В.П., 2001; Hancock J., Nei S., 2000; Kaur H., Halliwell B., 2000; Maher P., Schubert D., 2000;Smythies J., 2000).

Проте, позитивний антигіпоксичний вплив О2, що потрапляє в організм при високому рівні pО2, і поява останніми роками широкого арсеналу антиоксидантів стало для нас підставою для пошуку можливості "реабілітовувати" ідею застосування таких розчинів. Для цього на базі сучасного рівня науки необхідно поглиблено вивчити дію не одного лише оксигенованого розчину (після тотальної крововтрати) на міокард при його одномоментному введенні, а також використовувати як захист антиоксиданти. Застосована нами експериментальна модель дозволяє відслідкувати протягом перших хвилин гіпоксії зміни оксидантного гомеостазу в тканинах серця, відповісти на питання про те, чи є продукти перекисного окислення тим основним механізмом, який порушує функціональний стан серця при різко вираженій гіпоксії його тканини, або ж цим механізмом є недолік О2. Певний науковий інтерес представляє вивчення впливу на серцеву діяльність високого рівня pO2, який потрапляє не в лівий відділ серця, як це відбувається при перебуванні в барокамері, а в праве передсердя, де розташовуються структури провідної системи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана як фрагмент планової науково-дослідної роботи кафедри нормальної фізіології Запорізького державного медичного університету "Експериментально-клінічне дослідження механізмів системи детоксикації організму і шляхів підвищення її активації"(№ 0196V002256 шифр IH 14.02.03.96) і "Дослідження механізмів регуляції системи детоксикації організму та еритропоезу" (№ 0101V003300 шифр ІН 14.03.03.01). Автор брав безпосередню участь у вивченні впливу інфузійно введеного оксигенованого розчину Рінгера-Локка з антиоксидантами (АО) тіотриазоліном і румосолом, синтезованих у Запорізькому медичному університеті, на роботу серця в умовах повної заміни крові цим розчином.

Мета дослідження. Дати наукове обґрунтування на основі вивчення фізіологічних механізмів регуляції стану гомеостазу серця, використання оксигенованих розчинів з антиоксидантами як розчинів, що підтримують оксидантний гомеостаз тканин серця, так і його функціональний стан з метою наближення цих параметрів до фізіологічних в гострому експерименті.

Задачі дослідження.

  1. Вивчити особливості динаміки вільнорадикального окислення в тканинах серця щурів при внутрішньовенному заміщенні гострої профузної крововтрати оксигенованим розчином Рінгера-Локка з антиоксидантами.

  2. Вивчити особливості зміни антиоксидантної захисної системи в тканинах серця щурів при внутрішньовенному заміщенні гострої профузної крововтрати оксигенованим розчином Рінгера-Локка з антиоксидантами.

  3. Дослідити функціональний стан серця щурів (за показниками варіабельності серцевого ритму) при внутрішньовенному заміщенні гострої профузної крововтрати оксигенованим розчином Рінгера-Локка з антиоксидантами.

  4. Вивчити значимість одного з двох чинників – гіпоксії чи інтенсифікації процесів вільнорадикального окислення – в порушенні функціональних показників роботи серця в перші хвилини розвитку різко вираженої гіпоксії.

  5. Провести порівняльне дослідження застосування двох антиоксидантів, синтезованих в Запорізькому державному медичному університеті, з яких тіотриазолін вже знайшов клінічне застосування, а румосол – знаходиться у стадії доклінічної апробації, як сполук, що впливають на оксидантний гомеостаз.

Loading...

 
 

Цікаве