WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Етіопатогенетичні аспекти негемолітичної жовтяниці доношених новонароджених та шляхи оптимізації її лікування (автореферат) - Реферат

Етіопатогенетичні аспекти негемолітичної жовтяниці доношених новонароджених та шляхи оптимізації її лікування (автореферат) - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ОСВІТИ

МУХАММЕД Х. Х. АЛЬНАХХАЛЬ

УДК: (616-053.31:616.36-008.5)-084-08

Етіопатогенетичні аспекти негемолітичної жовтяниці доношених новонароджених та шляхи оптимізації її лікування

14.01.10 – Педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії МОЗ України (м. Полтава).

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Траверсе Галина Михайлівна,

Українська медична стоматологічна академія

МОЗ України, завідувач кафедри

факультетської педіатрії з неонатологією.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

Ліхачова Аза Сергіївна,

Харківська медична академія

післядипломної освіти МОЗ України,

професор кафедри неонатології;

доктор медичних наук, професор

Кожем'яка Анатолій Іванович,

Харківський державний медичний

університет МОЗ України,

професор кафедри дитячих хвороб.

Провідна установа:

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України.

Захист дисертації відбудеться "17 "травня 2006 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.02 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58).

Автореферат розісланий "12" квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент В.М. Савво

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливою проблемою сучасної неонатології є негемолітична гіпербілірубінемія доношених новонароджених, частота якої в останні роки має тенденцію до зростання (Володін Н.Н. та ін., 2004; Лук'янова О.М., 2001; Моісеєнко Р.О., 2003; Траверсе Г.М., 2003). Достатньо велика кількість дітей, що народилися доношеними, до 6-7 доби життя не в змозі самостійно впоратися з патологічною гіпербілірубінемією, що обумовлює необхідність переводу їх у відділення патології новонароджених, з метою інтенсивного лікування. Наслідком гіпербілірубінемії може бути енцефалопатія, порушення гемостазу, гіперкінетичний тип гемодинаміки, порушення всіх видів обміну, ураження нирок, печінки, підшлункової залози (Годованец Ю.Д., 2004; Баранов А.А. та ін., 2000; Денисов М.Ю., 2000). Однією з основних причин гіпербілірубінемії, на думку багатьох авторів, є зростання поширеності внутрішньоутробних інфекцій (Гойда Н.Г., 1999; Девіс П.А. та ін., 1997; Жадан И.А., 2003; Воyd S., 2004).

В етіології перинатальных інфекцій, що мають тропізм до клітин печінки, важливе місце займають віруси сімейства Herpesviridae, серед яких найбільш поширеними є віруси простого герпесу першого і другого типу, а також цитомегаловіруси (Цинзерлінг В.А. та ін., 2002; Сюрха Ю.П., 2000; Шунько Е.Е., 2001; Фрізе К. та ін., 2003;). Висока поширеність вірусів сімейства Herpesviridae серед населення і відсутність настороженості стосовно даної інфекції у вагітних, часто веде до недооцінки важливості цілеспрямованої діагностики збудника внутрішньоутробного інфікування новонародженої дитини, отже, і специфічної терапії (Шунько Е.Е., 2003; Суліма О.Г., 2003).

Незважаючи на велику кількість досліджень, залишається дискутабельным питання патогенезу розвитку неонатальної гіпербілірубінемії у доношених дітей, які внутрішньоутробно інфіковані тією або іншою інфекцією, за винятком гепатиту В і С. Ще більшу дискусію викликає патогенез вираженої неонатальної гіпербілірубінемії, коли сучасні методи діагностики не дають позитивних результатів щодо внутрішньоутробного інфікування дитини тією або іншою інфекцією (Давиденко В.Б. и др., 1996).

Разом з тим, незалежно від етіологічних моментів розвитку неонатальної гіпербілірубінемії, патогенетичні аспекти даної патології в більшості випадків обумовлені анатомо-фізіологічними особливостями новонародженої дитини (Годованец Ю.Д., 2004; Шабалов Н.П., 2002). З огляду на те, що непрямий білірубін має тропність і легко проникає у тканини ЦНС, гіпербілірубінемія є небезпечною для новонародженої дитини, що вимагає проведення інтенсивної терапії. Тому оптимізація профілактики, діагностики і лікування неонатальної гіпербілірубінемії є актуальною проблемою неонатології.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної роботи кафедри факультетської педіатрії з неонатологією Української медичної стоматологічної академії "Вивчення функціонального стану системи гемостазу і гепатобіліарної системи в перші дні життя у недоношених в залежності від наявності у матері урогенітальної інфекції. Аналіз особливостей клінічного перебігу нетравматичних внутрішньочерепних крововиливів у доношених новонароджених. Вивчення перинатальних факторів ризику синдрому дихальних розладів у новонароджених", що є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри неонатології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика "Розробка і удосконалення методів клінічної діагностики, інтенсивної терапії і виходжування новонароджених, профілактика пери- та неонатальної патології", державний реєстраційний № 0100 U 000618 МОЗ України.

Мета дослідження. Удосконалення методів діагностики і підвищення ефективності лікування доношених новонароджених з гіпербілірубінемією в неонатальному періоді, на основі вивчення та аналізу патогенетичних механізмів даної патології.

Задачі дослідження:

  1. Вивчити перинатальный онтогенез у доношених дітей з гіпербілірубінемією в неонатальному періоді.

  2. Провести скрининг-діагностику, за допомогою ПЛР крові, на наявність внутрішньоутробного інфікування вірусами, тропними до гепатоцитів (віруси герпесу, цитомегаловірус, вірус Эпштейна-Бара, гепатиту В і С) доношених новонароджених з вираженою жовтяницею в неонатальному періоді.

  3. Оцінити функціональну активність печінки у немовлят з гіпербілірубінемією в неонатальному періоді, в залежності від наявності внутрішньоутробного інфікування.

  4. Визначити основні етіопатогенетичні аспекти, що сприяють розвитку жовтяниці у доношених дітей в неонатальному періоді.

  5. Проаналізувати динаміку функціональної активності печінки, залежно від виду проведеної комплексної терапії і дати оцінку ефективності патогенетично спрямованої терапії у немовлят з гіпербілірубінемією в неонатальному періоді.

Об'єкт дослідження – доношені немовлята з негемолітичною гіпербілірубінемією в неонатальному періоді.

Предмет дослідження – стан ферментативної, білоксинтезуючої, детоксикаційної функцій печінки у доношених дітей з вираженою жовтяницею, в динаміці неонатального періоду, залежно від наявності внутрішньоутробного інфікування вірусами сімейства Herpesviridae і виду терапії.

Методи дослідження: клінічне спостереження, біохімічні дослідження крові (вміст загального білка, білірубіну та його фракцій, рівень сечовини, креатиніну та лужної фосфатази), гематологічні (клінічний аналіз крові, лейкоцитограма), метод ДНК-діагностики (полімеразна ланцюгова реакція), ультразвукові, рентгенологічні методи та методи статистичного аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі результатів проведених досліджень показано, що у немовлят з розвиненою гіпербілірубінемією в неонатальному періоді визначається висока частота інфікованості матерів під час вагітності як хронічними інфекціями, так і гострими вірусними інфекціями. Доведено, що в 34,6% випадків у доношених немовлят з вираженою жовтяницею в неонатальному періоді має місце внутрішньоутробне інфікування вірусами сімейства Herpesviridae.

Встановлено, що внутрішньоутробне інфікування вірусами простого герпесу приводить до затримки внутрішньоутробного розвитку плода, порушення адаптації новонародженої дитини в ранньому неонатальному періоді з розвитком внутрішньошлуночкових крововиливів, гіпербілірубінемії та вегетовісцеральних розладів ЦНС.

Показано, що основними патогенетичними аспектами розвитку негемолітичної гіпербілірубінемії у доношених немовлят є холестатичний і гепатодепресивный синдроми з порушенням білоксинтезуючої функції печінки, а також зниженою екскрецією білірубіну через посилення ентерогепатичної циркуляції та розвитком дискінетичних проявів з боку кишечника.

Loading...

 
 

Цікаве