WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Прозапальні цитокіни периферичної крові на початкових етапах формування цукрового діабету 1 та 2 типу (автореферат) - Реферат

Прозапальні цитокіни периферичної крові на початкових етапах формування цукрового діабету 1 та 2 типу (автореферат) - Реферат

Практичне значення. Отримані дані вказують на суттєву роль прозапальних цитокінів у процесах формування та перебігу цукрового діабету 1-го і 2-го типів, що може бути використано як додаткові критерії діагностики, прогнозування та моніторингу даних захворювань.

На основі проведених досліджень запропоновано для окреслення ступеня ризику розвитку цукрового діабету 1-го типу визначати у периферичній крові інтерлейкін-12 як доповнюючий критерій, спроможний значно підвищити надійність передклінічної діагностики. Доцільним, на нашу думку, є динамічне визначення в крові хворих із вперше діагностованим цукровим діабетом 1-го типу ТНФα як маркера інтенсивності імунного запалення для планування тактики лікування цієї патології, включаючи імунотропну та протизапальну терапію.

Визначені системне підвищення рівня прозапальних цитокінів у крові хворих на вперше виявлений цукровий діабет 2-го типу та їх роль у формуванні метаболічних зсувів є свідченням того, що дана патологія перебігає на тлі хронічного запального процесу. Це обумовлює доцільність використання в клінічній практиці не лише цукрознижувальних препаратів, але й комплексної терапії, спрямованої на пригнічення запалення та синтезу прозапальних цитокінів.

Особистий внесок здобувача. Ідеї дисертаційної роботи запропоновано науковим керівником д.мед.н. Малижевим В.О. Разом із науковим керівником створено методологічну основу роботи, адекватну меті та завданням. Автором самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, аналіз літературних даних, зібрано матеріал, виконано імунологічні дослідження, їх обґрунтування та статистичну обробку отриманих даних, сформульовано основні висновки та практичні рекомендації. Імуногенетичні дослідження (фенотипування) виконано спільно зі співробітниками лабораторії імунології Інституту хірургії та трансплантології АМН України. Запозичення дослідів інших авторів відсутні.

За цикл робіт за темою дисертації автора було відзначено стипендією Кабінету Міністрів України (2000-2001 рр.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи повідомлено та обговорено на конференціях і з'їздах: ІV Українська науково-практична конференція з актуальних питань алергології, клінічної та лабораторної імунології (Київ, 1999); Науково-практична конференція, присвячена 80-річчю Інституту фармакотерапії ендокринних захворювань "Актуальні проблеми фармакотерапії ендокринних захворювань" (Харків, 1999); 36-ий Щорічний конгрес EASD (Єрусалим, Ізраїль, 2000); V Науково-практична конференція "Актуальні питання алергології, клінічної і лабораторної імунології" (Київ, 2000); 17-ий Конгрес Міжнародної діабетичної федерації (Мехіко, Мексика, 2000); Науково-практична конференція "Цукровий діабет 2 типу – епідемія ХХІ сторіччя. Сучасне та майбутнє" (Київ, 2003).

Публікації. Основні положення дисертації представлені у 12 публікаціях у вітчизняних і зарубіжних виданнях і повністю відображають матеріали дисертаційної роботи. Серед них 5 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 7 – у матеріалах і тезах конференцій і конгресів.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, огляду літератури, розділу, в якому викладено матеріали та методи дослідження, 2 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних літературних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 140 сторінок машинописного тексту, включаючи 17 таблиць і 21 рисунок. Список використаних джерел містить 212 публікацій, серед них 18 – кирилицею та 194 – латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Досліджено 253 хворих на цукровий діабет 1-го та 2-го типів.

Для формування групи дітей і підлітків з ознаками схильності до захворювання на діабет обстежено дітей від 128 сімей, в яких зареєстровано випадки захворювання на цукровий діабет 1-го та 2-го типів. Внаслідок проведеного моніторингу відібрано 33 дітей і підлітків із фенотипом DR3+, DR4+ і DR3+/DR4+. У даної групи осіб (перша досліджувана група) у подальшому визначали вміст у периферичній крові таких цитокінів, як IЛ-1β, ТНФα, IЛ-10, IЛ-12.

Другу досліджувану групу (80 хворих) склали хворі з вперше виявленим цукровим діабетом 1-го типу (ЦД1) і терміном захворювання до 5 років.

Третя група складалася з 45 хворих із вперше виявленим цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) віком від 41 до 76 років і тривалістю захворювання (за анамнестичними даними) від 0,5 місяця до 3 років.

Контрольну групу представлено 82 практично здоровими донорами відповідного віку і статі.

Усі хворі на ЦД1 під час спостережень перебували на інтенсивній інсулінотерапії. Хворим на цукровий діабет 2-го типу призначали секретагог інсуліну – репаглінід (НовоНорм, Данія). Репаглінід не проявляє екстрапанкреатичної дії, а отже, і це суттєво, він не може прямо впливати на продукцію прозапальних цитокінів як жировими клітинами, так і макрофагами. Доза репаглініду добиралася для кожного хворого індивідуально та коливалася від 0,5 до 3,0 мг на прийом перед кожним вживанням їжі.

Статистичну обробку одержаних результатів проводили за допомогою методів варіаційної статистики та кореляційного аналізу. Вивчали також характер функціональних взаємозв'язків між одержаними параметрами з урахуванням аналітичного представлення для непараметричної регресії з побудовою відповідних графіків [Лапач С.Н., 2000].

Результати досліджень, їх аналіз та узагальнення. При дослідженнідітей з ознаками схильності до розвитку цукрового діабету встановлено, що 63,6% із них народилися у сім'ях, в яких батько або мати хворіють на ЦД1, а 36,4% - на ЦД2. Результати вивчення вмісту цитокінів у периферичній крові цих дітей представлено в табл. 1, з якої видно, що за відсутності ознак порушень вуглеводного обміну у них визначається достовірне зниження рівня С-пептиду в сироватці крові, на тлі чого відбувається збільшення концентрації цитокінів, характер розподілу яких залежить від типу цукрового діабету у родичів. Так, у дітей із позитивним сімейним анамнезом на ЦД1 достовірно збільшився рівень у крові TНФα та IЛ-12 (р<0,05). Водночас за наявності ЦД2 у сім'ї спостерігалося збільшення в крові дітей концентрації IЛ-1β і TНФα.

Таблиця 1

Вміст цитокінів у периферичній крові дітей і підлітків,

у сім'ях яких зареєстровано захворювання на цукровий діабет

Показники

Донори (контроль)

(n=15)

Позитивний сімейний анамнез на цукровий діабет

1-го типу

(n=21)

2-го типу

(n=12)

C-пептид (нг/мл)

6,930,74

3,330,61*

3,30,92*

IЛ-1 (пкг/мл)

30,894,95

44,987,98

91,8429,16*

TНФα (пкг/мл)

21,642,39

39,578,26*

47,599,72*

IЛ-10 (пкг/мл)

1,330,47

2,431,06

0,820,78

IЛ-12 (пкг/мл)

63,797,9

117,6919,53*

76,3822,4

Примітка. * – p< 0,05 відносно контрольної групи.

Отже, встановлено, що, по-перше, успадковуватися може не лише цукровий діабет 1-го, а й 2-го типу. По-друге, вже на етапі схильності до захворювання знайдено зміни у концентрації ряду цитокінів. Дітям від батьків, хворих на ЦД1, притаманне збільшення вмісту TНФα та IЛ-12. Останній у цьому випадку представляє особливий інтерес, оскільки він є специфічним індуктором розвитку клітинних реакцій імунітету, що характерно для цукрового діабету саме 1-го типу. Інша картина спостерігалася в осіб групи ризику, в сім'ях яких діагностувався ЦД2. Характерним для останніх було достовірне збільшення в крові вмісту IЛ-1β та TНФα.

Наступні дослідження були спрямовані на вивчення рівня циркулюючих цитокінів в осіб з клінічно-визначеним цукровим діабетом, які були розподілені на групи з С-пептид-позитивним та С-пептид-негативними діабетом (табл. 2).

Таблиця 2

Вміст цитокінів у периферичній крові хворих на цукровий діабет 1-го типу

Групи обстежених

n

IЛ-1,

пг/мл

TНФ,

пг/мл

IЛ-10,

пг/мл

IЛ-12,

пг/мл

IЛ-12/

IЛ-10

Контрольна група

20

20,252,1

24,652,2

1,720,7

43,775,3

25,45

Хворі наС-пептид-позитивний ЦД:

1. Вперше виявлений

2. з трив.  1 року

3. з трив. 1-3 років

4. з трив. 3-5 років

14

17

14

16

93,8825,3

55,1122,17

40,137,5

45,887,1

54,689,4

31,534,9

39,95,1

32,475,2

1,040,8

1,80,7

2,030,8

1,170,7

84,0713,5

90,4719,6

137,137,2

86,86,3

80,8

50,26

67,54

74,19

Хворі наС-пептид-негативний ЦД

10

46,776,1

29,383,03

3,441,5

111,920,9

32,53


 
 

Цікаве

Загрузка...