WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Становлення і розвиток соціології мистецтва в Україні в 20-90-ті роки ХХ ст. (автореферат) - Реферат

Становлення і розвиток соціології мистецтва в Україні в 20-90-ті роки ХХ ст. (автореферат) - Реферат

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження створюють певне підгрунття для програмування нових соціомистецьких досліджень, планування розвитку соціології мистецтва як галузі, розширення уявлень про стан художньої культури в Україні. Вони можуть бути використані в системі гуманітарної освіти, при розробці навчальних курсів та спецкурсів із історії мистецтва, соціології культури, культурології та мистецтвознавства в Україні. Результати дослідження може бути використані при написанні навчального посібника для вищої школи з "Історії соціології мистецтва в Україні".

Апробація результатів дисертації. Положення та висновки дослідження оприлюднені у виступах на ІІ Культорологічних читаннях пам'яті Володимира Подкопаєва (Київ, 2003 р.), на ХІІІ щорічній Міжнародній науково-практичній конференції "Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства" (Київ, 2004 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Художня освіта і суспільство ХХІ століття: духовні, культорологічні, мистецькі виміри" (Київ, 2004 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Мистецька освіта та мистецтво освіти в контексті формування сталого суспільства" (Київ, 2005 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції "Contemporary art – нові території" (Київ, 2005 р.), на Міжнародній конференції "Культура на рубеже ХХ – ХХІ веков: глобализационные процессы" (Москва, 2005 г.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Духовна культура як домінанта українського життєтворення" (Київ, 2005 р.).

Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри суспільних наук ДАКККіМ. Матеріали дослідження були представлені на методологічних семінарах. Основні положення дисертації стали основою нормативного курсу для соціологів "Історія соціології мистецтва в Україні", який читається автором.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у одноосібних статтях, з них 4 – у фахових виданнях ВАК України за напрямком "історичні науки".

Структура і обсяг дисертації обумовлені метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (656 найменувань) та додатку. Загальний обсяг 240 сторінок. З них 182 сторінки становить основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання; визначено об'єкт і предмет дослідження, подано відомості про зв'язок роботи з науковими програмами, охарактеризовано методи дослідницької роботи, розкрито наукову новизну, практичне значення, апробацію та впровадження здобутих результатів у практику, надані відомості про публікації та загальну структуру дисертаційного дослідження.

У першому розділі "Стан наукового дослідження теми та її джерельна база" аналізується ступінь наукової розробленості проблеми в історичному аспекті. Приділяється особлива увага аналізу джерел і літератури як західної, так і радянської, традиції розвитку соціології мистецтва. В центрі дослідження знаходиться література, присвячена основним концепціям становлення та розвитку соціології мистецтва та соціомистецьких підходів в Україні, починаючи з періоду протосоціології і до кін. ХХ ст., як вони складалися в соціології, естетиці, мистецтвознавстві.

Показано на основі вивчення джерел, що довгий час соціологія мистецтва у формі соціологічних підходів розвивалась у межах інших наук (мистецтвознавства, естетики), не усвідомлюючи свого предмету. Проблемам інституціалізації української соціології мистецтва в історичному аспекті не присвячено жодної спеціальної роботи, хоч підходи до її періодизації зроблені І.Іваньо. Розглядається значний корпус джерел по формуванню соціології театру (Лесь Курбас, С.Паламарчук, П.Рулін), соціології літератури (Д.Балика, М.Грушевський, Г.Сивокінь) та ін. Особлива увага в аналізі літератури приділяється спадщині 20-х р. (М.Грінченка, Я.Полфьорова, В.Юринця та ін). Проаналізовані методологічні засади дослідження формування соціології мистецтва в Україні у творчості В.Гриба, І.Іваньо, О.Лановенка та ін.

Джерельну базу дослідження, крім літератури, складають також матеріали державних архівів, матеріали журналів і преси відповідних періодів.

Зроблено висновок про невирішеність поставленої проблеми і необхідність застосування до її дослідження комплексного підходу і включення історичних, соціологічних і культурологічних аспектів дослідження.

У другому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження процесурозвитку соціології мистецтва", що складається із 2-х підрозділів, розглядаються методологічні проблеми взаємозв'язку соціології та історії, становлення соціології мистецтва та її предмета як методологічна основа дослідження історії розвитку соціології мистецтва в Україні.

Значна увага приділяється обґрунтуванню взаємозв'язку соціологічних та історичних досліджень та формуванню проблематики соціології мистецтва на перетині історії соціології і історичної соціології. В роботі показано, що реально відбувається не тільки рух історії, етнографії до соціології, але й поширення методів соціологічного дослідження на історичні дослідження. Розкрито єдність історії і соціології, що уособлена в діяльності М.Грушевського, який є одним із засновників соціологічного методу в історії української літератури. Розкривається необхідність врахування у дослідженні досвіду формування західної і радянської соціології мистецтва не тільки в історичному, але і в теоретико-методологічному аспектах як основи історико-культурологічного дослідження теми. Особливо важливо виділити період протосоціології мистецтва, бо соціологія мистецтва зароджується у формі соціологічних підходів в межах мистецтвознавства, естетики та інших наук.

Історичний аналіз становлення західної соціології мистецтва проводиться шляхом визначення пануючих тенденцій та етапів розвитку її національних шкіл, в намаганні виділити спільне у їх розвитку та насамперед методологічні засади.

Зародження соціального та соціологічного підходу у вивченні мистецтва прослідковується у французькій соціології мистецтва вже з ХІІІ ст. (де Груші) і продовжується у акцентуванні на ролі природного і соціального середовища у працях Д.Дідро, Ж.-Б.Дюбо, Ж. Де Сталь, Ж.Руссо, О. де Бальзака та К.А.Сен-Сімон. А пізніше І.Тен, обгрунтовуючи роль середовища та епохи в розвитку мистецтва, вводить важливе положення, яке набуло визнання у ХХ ст., про соціальну детермінованість мистецтва. В період 70-90-х р. ХІХ ст. відбувається зближення естетичної проблематики не тільки з соціологією, але й із соціальною психологією (Г.Тард та ін.). У 80-і р. ХІХ ст. Ж.М.Гюйо, Ш.Лало прагнуть синтезувати філософсько-естетичний, соціологічний і соціально-психологічний підходи. В ІІ пол. ХХ ст. французька соціологія мистецтва складається як цілісна галузева наука у єдності своїх теоретичних основ і емпіричних досліджень (А.Моль, Ж.П.Сартр, А.Фосийон, П.Франкастель). У взаємодії зі французькою школою відбувається й становлення німецької соціології мистецтва, яка у формі соціологічного підходу складається у творчості І.Вінкельмана, Й.Гердера. ("протосоціологія"). Як і у Франції, у Німеччині на поч. ХХ ст. формується естетика соціологічної орієнтації, яка тяжіє до інституалізації її в соціологію мистецтва (В.Гаузенштейн, Г.Зіммель), виділяється на мистецтвознавчій основі соціологія музики (М.Вебер). Л.Шюкінг, як і Гаузенштейн, знаходячись на позиціях соціологічного редукціонізму, разом з тим започатковує інституціональний підхід, який у 50-х р. ХХ ст послідовно розвиває А.Хаузер. У цей період відбувається переорієнтація досліджень на емпіричні методи. Для німецької соціології мистецтва, яка сформувалась у ІІ пол. ХХ ст., характерним є методолого-теоретичний підхід на основі традицій соціальної філософії та естетики, а також власної соціологічної традиції.

У роботі доведено, що починаючи з епохи Просвітництва існує багато спільного в соціологічному аналізі мистецтва в Англії і США. Зв'язок мистецтва з соціальними відносинами прослідковується в англійській науці, починаючи з творчості Е.Берка, продовжуючись в творчості А.Сміта, Г.Хоума, а пізніше – Г.Спенсера. Для англо-американської соціології мистецтва характерний значний розвиток позитивістсько-орієнтованих емпіричних досліджень. Предметом соціологічних досліджень стає феномен масової та культури в мистецтві із застосуванням структурно-функціонального аналізу (Дж.Дікі, М.Ітон, Т.Коен та ін.), а переважаючою направленістю цієї соціології мистецтва є її емпіричність та намагання побудувати свої теоретичні концепції на цій основі (Дж.Барнет, Данкан та ін.).

У ХХ ст. для розвитку західної соціології мистецтва стає характерним посилення і поглиблення її взаємозв'язків з естетикою і, особливо з мистецтвознавством. Але соціологія мистецтва поступово створює свою теорію на власній основі з урахуванням взаємозалежності рівнів соціомистецького знання, взаємозв'язку соціологічного і художнього, соціального і соціологічного. У західній соціології мистецтва впродовж першої третини ХХ ст. в основному формуються, виділяючись у самостійну сферу досліджень, соціологія літератури, соціологія театру, а в 40-50-х р. – соціологія музичного мистецтва. Наприк. ХХ ст. соціологія мистецтва як галузева соціологія набуває своєї цілісності, формуючи свою теорію середнього рівня і спираючись на основні чотири соціологічні парадигми. Перша, позитивістська, шукає закономірності, відмовляючись від естетичної специфіки мистецтва, друга розуміюча (інтерпретативна) – прагне визначити суб'єктивні смисли твору, третя – критична – визначає соціально-класові залежності і диференціації, а четверта – постмодерністська – аналізує аудиторії і сприйняття мистецтва у зв'язку з явищем зростаючого консьюмеризму, його впливу на соціальну ідентичність. Складаються в ній і два підходи – відображаючий і формуючий, які все більше тяжіють до синтезу, пошуку соціально-естетичної основи багатовимірності соціально-художнього.

Loading...

 
 

Цікаве