WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Оптимізація комплексного лікування хворих з запальними захворюваннями жіночих статевих органів змішаної етіології (автореферат) - Реферат

Оптимізація комплексного лікування хворих з запальними захворюваннями жіночих статевих органів змішаної етіології (автореферат) - Реферат

Середня тривалість захворювання, серед обстежених пацієнток, склала від 1 до 3 років (28,6 % і 16,7 % в 1 і 2 групах відповідно). При аналізі частоти загострень захворювання встановлено, що в більшості обстежених жінок відзначалася частота загострень – 1–2 рецидиву у рік (60,5 % і 78,1% в 1 і 2 групах відповідно). При аналізі причин, що сприяють розвитку загострення ЗЗЖСО у пацієнток, було встановлено, що у кожної другої жінки причиною загострення з'явилось захворювання, що передається статевим шляхом, у кожної п'ятої - медичний аборт, у кожної восьмої – внутрішньоматкова контрацепція. Невстановлені причини розвитку рецидивів ЗЗЖСО відзначалися у 11,9% обстежених жінок. Таким чином, чинниками ризику, що призводять до розвитку ЗЗЖСО, є такі: ЗПСШ, внутрішньоматкова контрацепція, медичні та мимовільні аборти.

При вульво- і кольпоскопічних дослідженнях були виявлені: оцтовобілий епітелій – у 34,5%, йоднегативні ділянки у вигляді часткового і нерівномірного поглинання розчину Люголя – у 29,8%, пунктація – у 4,8%, мозаїка – у 7,1%. Представлені кольпоскопічні ознаки в більшості випадків були поєднаними.

У разі проведення цитологічного дослідження дисплазія епітелію шийки матки 1-2 ступеня була виявлена у 10,7% хворих з ЗЗЖСО, койлоцитоз – у 8,3% паракератоз – у 4,8%, гіперкератоз – у 3,6% хворих.

При бактеріоскопічному та бактеріологічному дослідженнях вмісту піхви, цервікального каналу і уретри в пацієнток з ЗЗЖСО відзначалась підвищена кількість лейкоцитів (від 15 до 50 у полі зору), переважала кокова флора. При бактеріологічному дослідженні найбільш часто виявлялися грампозитивні аеробні коки і кишкова паличка. Зокрема, ентерококи були виділені у 60,5% жінок основної групи та у 60,9% жінок групи порівняння. Наявність епідермального стафілокока мала місце у 39,5% та 41,5% жінок 1 та 2 груп відповідно. Досить часто в піхвовому вмісті відзначалися дріжджові гриби (32,6% і 26,8%) та кишкова паличка (30,2% й 34,1%). Гемолітичний стафілокок реєструвався у 23,3% пацієнток 1 групи та у 14,6% - 2 групи. Золотавий стафілокок був виявлений у 20,9% і 19,5% хворих відповідно. Крім того, асоціації з двох і більше штамів мікроорганізмів виділені у 88,4% і 82,9% пацієнток 1 та 2 груп відповідно. Середнє число штамів мікроорганізмів на одну пацієнтку склало 2,51 в 1 групі та 2,39 в 2 групі. Поряд з виявленням патогенної та умовно-патогенної мікрофлори мало місце зниження виділення та кількісного вмісту ендогенної мікрофлори – лактобактерій. Таким чином, проведені дослідження показали, що у хворих з ЗЗЖСО спостерігалося різноманіття виділених бактеріальних збудників із числа патогенної та умовно-патогенної мікрофлори зі значною перевагою асоціацій із двох і більше штамів мікроорганізмів на фоні вираженого зниження кількісного вмісту ендогенної мікрофлори - лактобактерій. Представлені дані свідчать про наявність дисбіотичних процесів у піхві в пацієнток з ЗЗЖСО. Піхвовий дисбіоз може бути однією із провідних причин поширення інфекції висхідним шляхом і розвитку таких ускладнень як кольпіти, цервіцити, сальпінгіти та сальпінгоофорити (Зелінський О.О. та співав., 2005).

В процесі дослідження нами було встановлено, що в пацієнток з ЗЗЖСО спостерігаються значні порушення в імунній системі. У обстежених хворих відзначалися зміни популяційного складу лімфоцитів, особливо з боку Т-клітинної ланки імунітету. Виявлено достовірне зниження відносної кількості Т-лімфоцитів (CD 3), Т-хелперів (CD 4), Т-супресорів (CD 8), показника імунорегуляторного індексу (CD 4/ CD 8) у порівнянні з контрольною групою (рис.1).

Рис. 1. Показники клітинної ланки імунітету у хворих з ЗЗЖСО до

лікування, %

При оцінці гуморальної ланки імунітету було виявлено, що в пацієнток з ЗЗЖСО до лікування були вірогідно знижені сироваткові рівні імуноглобулінів, особливо класів А і G, що, напевне, пов'язане з розвитком місцевої запальної реакції та участю в цитолізі мікроорганізмів у зоні імунного конфлікту. Таким чином, на підставі наведених даних можна зробити висновок про те, що в пацієнток із ЗЗЖСО спостерігаються виражені зміни параметрів як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету.

Комплексне лікування пацієнток із ЗЗЖСО включало кілька етапів. До початку лікування пацієнткам проводили санацію супутніх захворювань, що передаються статевим шляхом, і відновлювали чистоту піхвової флори, з метою нормалізації репаративних процесів і поліпшення результатів лікування. При лікуванні інфекційних захворювань нижнього відділу статевого тракту терапія призначалася одночасно хворій та її статевому партнеру.

На першому етапі усі пацієнтки (основної та групи порівняння) одержували протизапальну терапію з урахуванням виявлених збудників. З антибактеріальних препаратів призначали макролід (рокситроміцин) по 0,15 г двічі на добу курсовою дозою 3,0г. Пацієнткам із сальпінгоофоритом у комплекс лікування включали нестероїдні протизапальні препарати напроксен по 0,25 г двічі на добу, диклофенак натрию (піхвові свічки) по 0,1г на добу, курсова доза –

1 г. Усім хворим із ЗЗЖСО призначали препарати, що поліпшують мікроциркуляцію, метаболічні та репаративні процеси: вобензим 5 драже 3 рази на добу протягом 2 тижнів, трентал по 0,1 г 3 рази на добу, курсова доза - 4,2 г; вітаміни "Квадевіт" по 1 драже на добу, протягом 2 тижнів. Місцева протизапальна терапія проводилася препаратом полівідон йод ("Egis", Угорщина). Усі пацієнтки отримували усередину еубіотик біфідумбактерин і ацилакт - місцево, у вигляді піхвових свічок 1 раз на добу протягом 10 днів. На другому етапі у жінок основної групи, з метою імунокорекції ми застосовували імуномодулятор аміксин і озонотерапію. Аміксин призначався перорально за схемою: в перший день лікування в одноразовій дозі 0,125г, другий день-0,125г. Потім 5 - денна перерва і наступні 4 тижні (0,250г у тиждень). Курсова доза склала 1,250г. Озонований 0,9% розчин натрію хлориду, об'ємом 200 мл, вводився внутрішньовенно, з концентрацією озону 2-3 мг/л, зі швидкістю 8-10 мл/хв., 5-6 процедур на курс. Доза підбиралася індивідуально залежно від ступеня поширеності процесу. Місцево пацієнткам основної групи проводили піхвові зрошення озонованим фізіологічним розчином з концентрацією озону до 6-7 мг/л, 8-10 процедур на курс.

Критеріями вилікування вважали зникнення скарг на виділення з піхви, відчуття сверблячки та печіння в ділянці зовнішніх статевих органів, болю унизу живота, диспареунію, дисменорею; нормалізацію бактеріоскопічних, бактеріологічних показників, даних імунного статусу (табл. 1) обстежених, а також відсутність збудників ЗПСШ за даними ІФА та ПЛР.

Таблиця 1

Динаміка показників імунологічної реактивності в пацієнток з ЗЗЖСО після

закінчення лікування

Показ-ники

1 група, n=43

2 група, n=41

3 група, n=30

Р

До лікування

Через

7-10 днів

До лікування

Через

7-10 днів

Лейко-цити,

109/л

4,40,07

6,30,04

4,60,06

5,00,06

6,60,14

1-5< 0,001

2-5< 0,05

3-5< 0,001

4-5< 0,001

Лімфо-цити,

%

19,10,21

31,40,33

20,50,32

23,30,32

2,10,35

1-5< 0,001

2-5> 0,05

3-5< 0,001

4-5< 0,001

CD 3,

%

55,80,27

64,60,09

56,30,36

58,70,2

64,80,15

1-5< 0,001

2-5> 0,05

3-5< 0,001

4-5< 0,001

CD 4,

%

35,80,21

42,70,09

35,10,28

36,70,24

44,20,2

1-5< 0,001

2-5< 0,001

3-5< 0,001

4-5< 0,001

CD 8,

%

19,70,36

21,30,12

19,00,28

20,00,28

22,80,15

1-5< 0,001

2-5< 0,001

3-5< 0,001

4-5< 0,001

CD 4/ CD 8

1,80,054

2,010,012

1,70,02

1,8 0,03

2,10,015

1-5< 0,001

2-5< 0,001

3-5< 0,001

4-5< 0,001

CD 19, %

12,40,39

16,10,09

12,80,2

13,10,16

16,40,2

1-5< 0,001

2-5> 0,05

3-5< 0,001

4-5< 0,001

Обстеження пацієнток, проведене через 1 місяць після закінчення лікування, показало, що більшість жінок основної групи (95,3%) і 80,4 % жінок групи порівняння скарг не пред'являли, відзначали суб'єктивне поліпшення загального самопочуття, зникнення больового синдрому, виділень з піхви, сверблячки та печіння в ділянці зовнішніх статевих органів. Вивчення показників імунологічної реактивності в основній групі пацієнток спостерігали нормалізацію змінених показників клітинної ланки імунітету на відміну від групи порівняння, де мала місце лише тенденція до нормалізації імунологічних показників (табл. 1).

Loading...

 
 

Цікаве