WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-психолоѓічне обѓрунтування вибору методу ведення полоѓів (автореферат) - Реферат

Клініко-психолоѓічне обѓрунтування вибору методу ведення полоѓів (автореферат) - Реферат

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації висвітлені на засіданнях одеського відділення Асоціації акушерів-гінекологів України, на пленумі Асоціації акушерів-гінекологів України (Очаків, 2003), на науково-практичній конференції "Актуальні проблеми сучасного акушерства і гінекології" (Тернопіль, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць. З них 3 статті в профільних журналах за фахом, акредитованих ВАК України, 3 – у вигляді патентів України, інші роботи в матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 153 сторінках друкованого тексту, з яких 121 сторінка – основний текст. Робота ілюстрована 32 таблицями, 7 рисунками. Складається із вступу, огляду літератури, п'яти розділів власних досліджень, висновків і покажчика літератури, що містить 219 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 160 пацієнток, які були розподілені на три клінічни групи за обраним методом знеболювання пологів. Із них 70 роділлям проведено медикаментозне знеболювання пологів (I група), 50 – епідуральна анестезія (ЕДА – II група). Контрольну групу склали 40 роділь, яким спеціальне знеболювання не проводилось. Попередньо усі жінки отримали вичерпну інформацію щодо переваг та недоліків кожного із запропонованих методів знеболювання.

Протокол обстеження вміщував суб'єктивні, об'єктивні, загальні клінічні та спеціальні методи дослідження. Детально цікавились особливостями реакцій пацієнток на біль, визначали наявність болісних менструацій та приоритетні анальгетики. Активно виявляли осередки хронічного болю, як генітального, так і екстрагенітального походження.

Психотипологічні особливості жінок та їхній нейротизм (ступінь психоемоційної стійкості-нестійкості) визначали за даними тестового опитувальнику Айзенку (EPJ). Тривожність оцінювали за допомогою методики визначення особистісної (ОТ) та реактивної (РТ) тривожності Ч.Д.Спілбергера - Ю.Л.Ханіна. Стресостійкість пацієнток досліджували за допомогою методичних рекомендацій кафедри нейрохірургії з курсом неврології ОДМУ.

З метою визначення функціонального стану вегетативної нервової системи (ВНС) використовувалися методики, що характеризують її тонус (таблиця "24 стигми зовнішніх проявів вегетативного тонусу"), реактивність (ортостатична проба Превеля; очно-серцева проба Ашнера-Даньїні); забезпечення фізичної та емоційної діяльності (нові методики підтверджені патентами України).

Ендокринний статус пацієнток оцінювали за даними радіоімунного аналізу вмісту гормонів у сироватці крові (прогестерон, плацентарний лактоген, естрадіол, естріол, пролактин, кортизол). Визначали катехоламіни (норадреналін, адреналін, дофамін) та ендогенний опіоїдний пептид – β- ендорфін.

Медикаментозне знеболювання пологів здійснювалось за традиційною методикою (но-шпа, промедол, фентаніл). ЕДА – 1% р-ном лідокаїну, який уводили одноразово у дозі 100 мг з наступним додаванням у епідуральний катетер кожні 25-30-40-50 хвилин анестетику до щезнення больових відчуттів.

Ефективність знеболювання пологів оцінювали за допомогою запатентованої "Шкали оцінки ефективності знеболювання пологів" (таблиця 1). Кожен із семи показників оцінювали у балах від 0 до 2 та вираховували їхню суму. При сумі балів 11-14 констатували повний ефект знеболювання пологів, при 6-10 балах – частковий ефект. У разі встановлення суми балів менше від 5, знеболювання пологів вважали неефективним. Базуючись на означеній шкалі, виділяли жінок, знеболювання у яких було ефективним, недостатньо ефективним (частковим) та неефективним.

Додатково аналізували характер пологової діяльності, її тривалість у залежності від стадії пологів, динаміку розкриття шийки матки та швидкість просування голівки по пологовому каналу від положення "-1" до положення "+3". Про стан внутрішньоутробних пацієнтів судили за даними непрямої анте – та інтранатальної кардіотокографії (КТГ). Інтерпретацію отриманих даних здійснювали за шкалою Фішера. Стан новонароджених оцінювали за шкалою Апгар через 1 та 5 хвилин після народження із наступною оцінкою особливостей перебігу періоду адаптації.

Післяпологову адаптацію жінок оцінювали за суб'єктивними даними тривалості скарг на болі у області статевих органів, згадок про пологову біль, яка відмічалась до початку аналгезії. Оцінювали наявність вегетативних реакцій (коливання АТ, частоти пульсу, цефалгій, транзиторної гіпертермії). Порівнювали термін виникнення та тривалість лактації, терміни виникнення й відновлення менструацій. Перераховані показники фіксували на 1-у, 3-ю, 5-у добу пуерперію, а також через один, три, шість, дев'ять місяців та рік після пологів. Кількісні та якісні показники, що були отримані під час дослідження, обробляли на персональному комп'ютері Pentium.4, за допомогою пакету стандартних статистичних програм "Statistica 5.0".

Таблиця 1

Шкала оцінки ефективності знеболювання пологів

Критерії

оцінки під час перейми

Ефективність знеболювання пологів (бали)

2

1

0

Больові відчуття

Відсутні

Зменшились.Зберігаєть-ся короткочасний слабо виражений біль на висоті перейми

Не змінились. Відмічається виражений біль впродовж усієї перейми

Рухова збудливість

Відсутня

Мало виражена.

Контрольовані рухи.

Значне. Притаманні некоординовані рухи, надмірно виражена рухова активність

Психоемоцій-на збудливість

Відсутня

Мало виражена.

Тимчасовий страх, пригноблення психіки

Різке збудження чи пригнічення.

Характер дихання

Змін не відмічається, характер правильний

Короткочасне частішання більш ніж на 10 дихальних циклів на хвилину. Ритм правильний

Порушення ритму, частішання більш ніж на 10 дихальних циклів за хвилину

Підвищення АТ, зміни пульсу

Підвищення АТ більш ніж на 10 мм рт ст., зміни частоти PS до 10-15 на хвилину

Підвищення АТ до 20 мм рт. ст., збільшення частоти пульсу на

20-25 на хвилину

Підвищення АТ більш ніж на 20 мм рт. ст., збільшення частоти пульсу більш ніж на 30 за хвилину

Характер пологової діяльності

Регулярні, адекватні перейми

Аномалії пологової діяльності, які коригуються

Аномалії пологової діяльності, які не коригуються

Стан внутрішньоут-робного плоду

Задовільний, адекватний фазі пологів

Компенсована гіпоксія, що коригується

медикаментозно

Ознаки декомпенсації стану плода

Вираховували середні арифметичні величини, середнє квадратичне відхилення, стандартну помилку. Визначали вірогідність різниці р, яку вважали достовірною при р<0,05. Встановлювали наявність кореляційних зв'язків між окремими параметричними та непараметричними даними.

Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік обстежених жінок склав 24,50,34 роки. При вивченні анамнезу жінок було встановлено, що 85,0 % з них перебували у шлюбі, 73,0 % - були домогосподарками. Важливою загальною рисою анамнезу життя уявляється наявність дитячих інфекцій у половини із кількості опитаних жінок (87 пацієнток – 54,4 %). Переважна більшість вагітних (73,4 %) знали про наявність різноманітної соматичної патології. Серед такої переважали захворювання сечовидільної системи (14,1 %), системи кровообігу (8,1 %), гіперплазія щитоподібної залози (6,5 %), варикозна хвороба (3,7 %). Аборти передували першим пологам у 14 % пацієнток I групи, 12,6 % - другої групи та у 6 % жінок III групи.

Усі обстежені пацієнтки завагітніли, будучи практично здоровими. Однак, 9,8 % із кількості вагітних I групи раніше перенесли запальні захворювання жіночих статевих органів, у 10,4 % з них виявлялись патологічні стани шийки матки. Серед жінок III клінічної групи запальні захворювання жіночих статевих органів відмітили лише 7,6 %.

Характерним ускладненням вагітності у пацієнток I групи була анемія (42,0 %), ФПН (23,1 %), загроза переривання вагітності (13,1 %) та ІЦН (2,5%), пізній гестоз (11,9 %). Структура ускладнень вагітності у жінок II клінічної групи виявилась дещо іншою. Так, серед них була більшою питома вага загрози переривання вагітності (25,2 %) та ІЦН (4,4 %), пізнього гестозу (18,1 %). На відміну від попередньої, серед вагітних вказаної групи дещо рідше зустрічались анемії (15 %) та ФПН (13,1 %). Серед вагітних III групи переважали жінки, у яких гестаційний процес ускладнився загрозою переривання (14,0 %), у тому числі лише у 2,0 % мала місце ІЦН.

Ретельне вивчення особливостей суб'єктивної оцінки власного сприйняття жінкою болю, їхнього "больового" анамнезу свідчило про те, що попереднє "спілкування" жінки з болем та її звичні реакції на біль також впливали на прийняття рішення про вибір методу знеболювання. Так, до ЕДА частіше удавались жінки, які вважали свою здатність переносити біль низькою (46 жінок – 92,0 %), а без спеціального знеболювання було найбільше жінок, які вважали, що вони добре переносять біль (36 осіб – 90,0%). При цьому болісні менструації відмічала максимальна кількість жінок із III (95,0 %) та мінімальна кількість пацієнток II групи (42,0 %). До медикаментозного знеболювання під час болісних менструацій частіше вдавались пацієнтки I групи (82,9 %), ніж жінки II (42,0 %) чи III (72,5 %) груп. Зрозуміло, що серед пацієнток, які використали медикаментозне знеболювання пологів, більшим була кількість осіб, які обирали для цього анальгетики (55,2 %), а не спазмолітики. Наявність осередків хронічного болю частіше виявлялась у тих, хто відмовлявся від знеболювання (III група - 10,0 %).

Loading...

 
 

Цікаве