WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Центромерна нестабільність та поліморфізм хромосом в нормі і при патології людини (автореферат) - Реферат

Центромерна нестабільність та поліморфізм хромосом в нормі і при патології людини (автореферат) - Реферат

Достовірна індукція ПРЦ у гострому періоді гемобластозів, регресія його параметрів на стадії ремісії та поширеність в культурах крові без мітогенної стимуляції бласттрансформації вказували на високу вірогідність бластної природи ПРЦ-клітин. Таке припущенням було зроблене Y. Shiraishi et al. (1982) та L.G. Littlefield et al. (1985) за результатами поодиноких знахідок "розщеплення центромер" у дорослих хворих на ГМЛ. Нами встановлено існування достовірної позитивної лінійної залежності між рівнем бластів у крові та індукцією часткового ПРЦ в культурах крові і кісткового мозку (коефіцієнт кореляції p=0,81, P<0,001). Це обґрунтовано доводить, що часткове ПРЦ є вірогідною ознакою цитогенетичного фенотипу бластних клітин.

Часткове ПРЦ вважається одним із провідних механізмів нерозходження хромосом, втрати клітин та утворення анеуплоїдії, в тому числі і при формуванні гіподиплоїдних клонів лейкемічних клітин (P.H. Fitzgerald et al., 1975; K. Mehes, 78; J.H. Gallo et al., 1984). Основу для даної концепції створили випадкові знахідки одночасної індукції ПРЦ та анеуплоїдних клітин в практиці каріотипування пацієнтів та досліджень трансформованих культур клітин. Нами доведено існування позитивної лінійної залежності між рівнем індукції часткового ПРЦ та анеуплоїдії в культурах крові і кісткового мозку хворих на гемобластози (коефіцієнт кореляції p=0,84, P<0,001). Достовірний характер даної залежності відтворювався при диференційному врахуванні ПРЦ різної кількості хромосом, причому найбільш тісний зв'язок з продукцією анеуплодії виказало явище ПРЦ 1 хромосоми: p=0,85, (P<0,001) при 0,63

E.Bьhler із співавторами (1987) одними з перших припустили, що ПРЦ є ознакою хромосомної нестабільності. Якщо притримуватись даного положення, то виникнення ПРЦ повинно відбуватись у взаємозв'язку з індукцією достовірних маркерів хромосомної нестабільності і, в першу чергу, з появою хромосомних аберацій. Нами встановлено відповідність у спонтанному рівні часткового ПРЦ (1,40,3 на 100 м.п.) та хромосомних аберацій в лімфоцитах дітей з Львівської популяції (1,200,09 та 1,250,10 на 100 м.п.), визначених відповідно в нашій роботі та дослідженні М.А. Пілінської із співавторами (2004). Аналогічну картину зареєстровано при дослідженні лімфоцитів in vitro здорових жінок: 3,00,6 та 2,60,3 на 100 м.п. часткового ПРЦ та аберантних клітин відповідно. Підвищений рівень хромосомних аберацій в культурах клітин пацієнтів з ГЛЛ та дітей з ЗРК Житомирської області (6,40,6 та 7,21,9 на 100 м.п. відповідно) також асоціювався з достовірною індукцією часткового ПРЦ порівняно з контролем (табл. 1). Поряд з цим, нами встановлено позитивний лінійний зв'язок між рівнем індукції аберантних клітин та часткового ПРЦ (p=0,54 P<0,001), який вибірково стосувався аберацій хроматидного типу (p=0,52, P<0,001) і не поширювався на аберації хромосомного типу (p=0,17, P>0,05). Отже, індукція часткового ПРЦ відбувається послідовно з утворенням хромосомних аберацій, що дозволяє трактувати передчасне розділення окремих хромосом як закономірну ознаку хромосомної нестабільності. Це узгоджується з рекомендаціями J. Major із співавторами (1999) про доцільність врахування часткового ПРЦ в практиці цитогенетичного моніторингу генотоксичних впливів.

Індукція повного ПРЦ не виявила лінійної залежності з формуванням хромосомних аберацій, що могло пояснюватись суттєвими міжособовими відмінностями його маніфестації в клітинах крові і кісткового мозку обстежених пацієнтів. Так, третина дітей, хворих на ГЛЛ або ГМЛ виявились нездатними генерувати дане явище (0—1% м.п. в культурі), третина — відтворювали його у 2—10% м.п. і третина — демонстрували парадоксально високий рівень в межах 20—40% м.п. Це дозволило припустити вірогідний зв'язок між рівнем індукції повного ПРЦ та особливостями клінічного перебігу гемобластозів. Нами проведено ретроспективний аналіз характеру перебігу ГЛЛ або ГМЛ у 36 пацієнтів через 6—10 років після цитогенетичного обстеження в гострому періоді захворювання. У випадках швидкого рецидиву або летального кінця захворювання зареєстровано незначну продукцію повного ПРЦ: 2,51,3 проти 12,63,3 на 100 м.п. за умов досягнення стійкої ремісії (P<0,05). Летальний кінець захворювання відмічено у 9 з 14 пацієнтів, в яких відсоток повного ПРЦ у гострому періоді ГЛЛ або ГМЛ складав 0—1%, і лише у 4 з 21 випадках, де він дорівнював 2—40% клітин (P<0,05). Отже, вірогідність досягнення ремісії ГЛЛ та ГМЛ виявилась достовірно вищою за умов індукції в культурах крові та кісткового мозку більше 2% мітотичних клітин з явищем повного ПРЦ.

Для того, щоб глибше оцінити можливості використання явища повного ПРЦ з прогностичною метою, у 30 пацієнтів з різним клінічним перебігом захворювання проаналізовано інформативні клініко-лабораторні критерії прогнозування ГЛЛ. Випадки практичної відсутності повного ПРЦ асоціювались з більш вагомими проявами геморагічного синдрому та з тотальним збільшенням печінки, селезінки і лімфовузлів (P<0,01). Індукція повного ПРЦ більше ніж в 2% мітотичних клітин асоціювалась з досягненням стійкої ремісії (>5 років), порівняно низьким рівнем лейкоцитів і бластів, більш високим рівнем тромбоцитів та гемоглобіну, ізольованим збільшенням печінки, селезінки або лімфовузлів (0,001

Інтенсивність процесів апоптозу в клітинах з достовірною індукцією явища центромерної нестабільності

Підвищена індукція повного ПРЦ в культурах клітин обстежених нами пацієнтів, як правило, асоціювалась з позитивним перебігом захворювання. На це вказували достовірно більш висока частота випадків досягнення стійкої ремісії у пацієнтів з ГЛЛ та ГМЛ, асоціація підвищеної індукції повного ПРЦ з більш легким перебігом екологічно детермінованого захворювання, викликаного впливом солей важких металів і фтору, а також низький рівень клональної анеуплоїдії клітин крові і кісткового мозку у випадках МДС у дітей, які відзначились високою індукцією повного ПРЦ (16—70% м.п.). З іншого боку, незначна індукція повного ПРЦ асоціювалась з швидким рецидивом або летальним кінцем ГЛЛ та ГМЛ, високим рівнем анеуплоїдних клітин в культурах крові і кісткового мозку дітей з МДС (10—85%) та підвищеним ризиком його трансформації в ГМЛ. Все це створило підстави для припущення, що індукція повного ПРЦ відбувається в клітинах з нестабільним геномом. Свідченнями правомірності даного положення виявились факти одночасної реєстрації підвищеної індукції повного ПРЦ та хромосомних аберацій в лімфоцитах пацієнтів з синдромами хромосомної нестабільності. Особливо демонстративним це виявилось у випадках синдрому Ніймеген: 2,31,0 повного ПРЦ та 11,33,3 аберантних клітин на 100 м.п. відповідно (0,040,04 та 1,20,2% м.п. відповідно в контролі, P<0,001). Специфічні перебудови хромосом 7 та 14 знаходили в середньому у 8% м.п. пацієнтів з NBS: inv(7)(p13;q35), t(7;14)(q35;q11), t(7;14)(p13;q11), t(7;7)(p13;q35), t(7p13;14q32), del(7)(q35), del(14)(q11). У 5% м.п. зареєстровано аберації хромосомного типу з частим ураженням центромерних і перицентромерних ділянок хромосом 1, 2, 3, 4, 5, 7, 9, 10 та Y.

Ми першими припустили, що індукція повного ПРЦ відбувається в клітині, яка вступає в мітоз з нестабільним геномом, і це явище можна вважати цитогенетичною ознакою реалізації програми "мітотичної катастрофи". Доведено, що індукція мітотичної катастрофи відбувається за умов дисфункції елементів G2 checkpoint (в першу чергу, протеїнкіназ ATM, NBS1 та СHK2), а її природнім завершенням є апоптична загибель клітини в G1 фазі (M.C. Raff, 1992; T.A. Chan et al., 1999; Castedo et al., 2004). Поряд із значним поступом в розшифровці молекулярних механізмів мітотичної катастрофи, її цитогенетичні ознаки практично не досліджувались. Достовірне підвищення рівня хромосомних аберацій і повного ПРЦ, виявлене нами в культурах ATM- та NBS1-дефіцитних лімфоцитів пацієнтів з СХН, доводить закономірність індукції повного передчасного розділення хромосом в мітотичних клітинах з нестабільним геномом та дисфункцією G2 checkpoint.

Loading...

 
 

Цікаве