WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Центромерна нестабільність та поліморфізм хромосом в нормі і при патології людини (автореферат) - Реферат

Центромерна нестабільність та поліморфізм хромосом в нормі і при патології людини (автореферат) - Реферат

Результати досліджень та їх обговорення.

Фенотип та рівень спонтанної індукції центромерної хромосомної нестабільності в культивованих соматичних клітинах людини

Нами встановлено, що на препаратах хромосом, виготовлених із застосуванням колхіцину з короткочасних культур крові, кісткового мозку, цитотрофобласту, амніоцитів та ГЕПК, зустрічаються клітини з передчасним розділенням різної кількості хромосом із середньометафазним ступенем конденсації (рис. 1). Фенотип часткового ПРЦ відзначається передчасним розділенням від 1 до 20 хромосом каріотипу і проявляється паралельним розташуванням сестринських хроматид, що у випадках невеликих хромосом створює фенокопію парного фрагменту (рис. 1а). Цитогенетичний фенотип повного ПРЦ представлений передчасним розділенням 23—46 хромосом каріотипу і характеризується непаралельним взаєморозташуванням сестринських хроматид, коли відстань між центромерами є меншою ніж між хромосомними плечами (рис. 1б). Фенотип повного ПРЦ не відзначається ознаками пуфінгу або "розщеплення" центромер.

В даному дослідженні охарактеризовано рівень спонтанної індукції повного і часткового ПРЦ в різних тканинах та на різних стадіях нормального і патологічного розвитку людини (табл. 1). Встановлено низький рівень повного ПРЦ в культивованих лімфоцитах пуповинної і периферичної венозної крові та в клітинах кісткового мозку практично здорових дітей і дорослих (0,06—0,7 на 100 м.п. відповідно). Часткове ПРЦ виявилось більш поширеним явищем і реєструвалось практично в усіх досліджених культурах крові та кісткового мозку здорових осіб з індивідуальними коливаннями 1—4 на 100 м.п. Рівень спонтанної індукції часткового ПРЦ не відрізнявся в культурах крові і кісткового мозку осіб дитячого віку і був вищий в лімфоцитах in vitro жінок репродуктивного віку (1,60,2 та 3,00,6 на 100 м.п. відповідно). Характерною рисою часткового ПРЦ в культурах крові і кісткового мозку здорових осіб було передчасне розділення не більше 2 хромосом каріотипу з вибірковим залученням хромосом групи C (6, Х, 11, 12) та групи Е (18).

В пренатальний період нормального розвитку людини зареєстровано достовірну індукцію повного ПРЦ в гемопоетичних ембріональних печінкових клітинах (ГЕПК), цитотрофобласті хоріону і амніоцитах порівняно з клітинами крові і кісткового мозку постнатально обстежених осіб: 2,1—14,9 та 0,04—0,7 на 100 м.п. відповідно (P<0,001) (табл. 1). Найвищі показники індукції повного ПРЦ спостерігались в ГЕПК (14,92,2 на 100 м.п.), найнижчі — в амніоцитах (2,10,5 на 100 м.п.) і проміжні — в клітинах цитотрофобласту хоріону (7,41,7 на 100 м.п.). Отримані нами дані щодо значної індукції повного ПРЦ в ГЕПК ex vivo в 7—12 тижнів гестації людини узгоджуються з результатами попередніх досліджень (О.О. Созанський із співавт., 1987; О.М. Яворовська, 1992; М.Р. Лозинська, 1995). Рівень часткового ПРЦ виявився практично однаковий у зразках пренатального матеріалу і незначно перевищував параметри постнатальних тканин (3,1—4,4 та 1,4—1,6 на 100 м.п. відповідно) (табл. 1).

Таблиця 1

Частота реєстрації клітин з передчасним розділенням центромер (ПРЦ) в культурах соматичних клітин в нормі і при патології людини (на 100 м.п.)

Об'єкт дослідження

Культура клітин

К-сть культур/метафаз

ПРЦ повне

P1

ПРЦ часткове

P2

Нормальний постнатальний розвиток

Новонароджені

пвк

14/1400

0

1,40,4

3—14 років

пк

23/2300

0,040,04

1,40,3

3—14 років

км

9/900

0,10,1

1,70,6

3—14 років

пк+км

32/3200

0,060,04

1,60,2

18—30 років

пк

10/1000

0,70,2

3,00,6

Нормальний пренатальний розвиток

Ембріон

ГЕПК

35/3500

14,92,2

<0,001

3,11,1

>0,05

Ембріон

хоріон

20/1580

7,41,7

<0,001

4,41,3

=0,01

Плід

амніоцити

41/1687

2,10,5

<0,01

3,10,6

<0,05

Патологічні стани у дітей

ГЛЛ

пк+км

33/2800

9,12,1

<0,001

38,44,6

<0,001

ГЛЛ (ремісія)

пк+км

25/2180

1,20,6

<0,05

5,81,5

<0,01

ГЛЛ (ремісія повна)

пк+км

13/1130

0,30,2

>0,05

3,90,9

<0,01

НЗЛ

пк+км

8/800

53,94,8

<0,001

6,32,3

<0,001

ГМЛ

км

5/500

36,815,6

<0,01

28,84,1

<0,001

Синдром Ніймеген

пк

7/500

2,31,0

<0,01

2,81,5

>0,05

Атаксія-телеангіектазія

пк

7/700

2,90,9

<0,05

1,40,9

>0,05

Екологічна патологія

пк

42/4200

3,50,4

<0,001

0,50,1

>0,05

Інф.-токсичні стани

пк

19/1900

2,20,3

<0,01

0,30,1

>0,05

Патологічні стани у дорослих

ГМЛ

км

8/500

2,50,7

<0,01

11,83,8

<0,05

ХМЛ

км

14/800

4,10,6

<0,001

13,72,1

<0,001

НЗЛ

км

7/350

6,01,5

<0,001

12,34,2

<0,05

Репродуктивні втрати

пк

48/4800

0,90,2

<0,05

3,20,3

<0,05

Примітки

пвк — пуповинна венозна кров, пк — периферична кров, км — кістковий мозок

ГЕПК — гемопоетичні ембріональні печінкові клітини

ГЛЛ — гостра лімфобластна лейкемія

ГМЛ — гостра мієлоїдна лейкемія

НЗЛ — негоджкінська злоякісна лімфома

ХМЛ — хронічна мієлоїдна лейкемія

Підбір контролю для порівняння проводили в залежності від культури клітин

В якості контролю порівняльно-онтогенетичних досліджень використано пк+км

P1 — достовірне перевищення контрольних показників за рівнем повного ПРЦ

P2 — достовірне перевищення контрольних показників за рівнем часткового ПРЦ

З іншого боку, структура часткового ПРЦ в ГЕПК відзначилась появою суттєвої частки метафазних клітин з передчасним розділенням більше 3-х хромосом набору, приналежних до всіх хромосомних груп.

Отже, за нашими даними, явище центромерної нестабільності у проявах повного і часткового ПРЦ достовірно індукується в проліферуючих клітинах різного тканинного походження в пренатальний і постнатальний період нормального онтогенезу людини. Часткове ПРЦ відзначається стабільністю маніфестації в різних тканинах та на різних етапах онтогенезу. Індукція повного ПРЦ є нетиповим явищем для культивованих клітин крові і кісткового мозку в період постнатального розвитку і достовірно маніфестує в тканинах пренатального походження (гемопоетичні ембріональні клітини, цитотрофобласт хоріону, клітини амніотичної рідини), де відзначається суттєвою міжтканинною варіабельністю.

Loading...

 
 

Цікаве