WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Лікування переломів виросткового відростка нижньої щелепи із застосуванням пристрою нашої конструкції (автореферат) - Реферат

Лікування переломів виросткового відростка нижньої щелепи із застосуванням пристрою нашої конструкції (автореферат) - Реферат

Результати функціонально-діагностичних досліджень.У результаті мультипараметрального аналізу ЕМГ МДС, СЕМГ і ФЕМГ встановлено, що ступінь пригноблення БЕА жувальних і мімічних м'язів визначається характером пошкодження нижньої щелепи (у результаті травми і подальшого хірургічного втручання), в той час, як темп і рівень відновлення БЕА м'язів обличчя залежить від режиму післяопераційної функціональної терапії.

Стосуючись окремих параметрів ЕМГ МДС, СЕМГ і ФЕМГ, слід зазначити певні відмінності в динаміці відновлення їх нормальних величин у постраждалих з ПВВНЩ, при лікуванні яких використовувалися різні види хірургічного і консервативно-ортопедичного лікування.

Як видно з діаграм, що відображають динаміку параметрів ЕМГ МДС власне-жувальних м'язів (рис. 3-5), відновлення БЕА до 35-ої доби випереджаючими темпами відбувалося у постраждалих 1-ої групи, при лікуванні яких використовувалися розроблені нами пристрій і спосіб остеосинтезу. Така ж тенденція простежується на діаграмах, що відображають рівень відновлення БЕА до моменту клінічного зрощення ПВВНЩ скроневих м'язів, м'язів дна порожнини рота і особливо яскраво – м'язів кола рота. В той же час відновлення БЕА жувальних і мімічних м'язів у постраждалих групи 2, оперованих по традиційній методиці, відбувалося у меншій мірі, ніж в групі 1. Більш того, за рядом параметрів спостерігалися сповільнені темпи відновлення БЕА м'язів по відношенню до групи 3, в якій постраждалі отримували консервативно-ортопедичне лікування.

Таким чином, постраждалі групи 1 до 35-ої доби з моменту остеосинтезу проявляли значну можливість виконувати похідні рухи м'язами обличчя, досягаючи максимального їх скорочення. Вказане явище зумовлене менш травматичним оперативним втручанням, стабільною фіксацією кісткових відламків, ранньою активною функціональною терапією. Постраждалим групи 2 було потрібне триваліше застосування комплексу лікувально-реабілітаційних заходів, зважаючи на травматичність оперативного втручання. Постраждалі 3-ої групи потребували продовження функціональної терапії, яку вони починали отримувати значно пізніше.

Враховуючи сукупність параметрів отриманих при ЕМГ МДС, СЕМГ і ФЕМГ можна стверджувати, що до моменту клінічного визначення зрощення ПВВНЩ у постраждалих групи 1 досягався рівень відновлення БЕА не нижче, а за рядом параметрів – вище, ніж у постраждалих 2-ої і 3-ої груп.

Терміни стаціонарного лікування були наступними. При використанні методів консервативно-ортопедичного лікування – 16,5 діб, при застосуванні остеосинтезу міні-пластинами з гвинтами – 13 діб, при застосуванні фіксатора нашої конструкції – 10 діб.

Залежно від тяжкості пошкоджень і виду лікування спостерігалася різна тривалість періоду тимчасової непрацездатності: при використанні методів консервативно-ортопедичного лікування 36 діб, при застосуванні остеосинтезу міні-пластинами з гвинтами - 30 діб, при застосуванні фіксатора нашої конструкції – 30 діб.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної науково-практичної задачі – поліпшення анатомічних і функціональних результатів лікування постраждалих з ПВВНЩ на основі застосування стабільно-функціонального остеосинтезу пристроєм нашої конструкції і об'єктивного контролю функціональних результатів лікування методами комп'ютерної електроміографії з мультипараметральним аналізом.

  1. У результаті аналізу власних спостережень 119 історій хвороб постраждалих з ПНЩ встановлено, що 88% складають чоловіки, міські жителі (90%), переважно працездатного віку, які займаються суспільно корисною працею (60%), що надає даній проблемі велике соціальне і економічне значення. Переважали травми, отримані в побуті (40%), особливо при кримінальних обставинах (44%). Подвійні ПНЩ спостерігалися у 61%, потрійні і множинні переломи спостерігалися в 18% випадків. 92% переломів супроводжувалися клінічно значущим зсувом відламків, 92% - забиями, 51% - гематомами, 46% - ранами обличчя. Супутні пошкодження інших кісток обличчя або інших органів і систем були у 65% постраждалих. 67% ПВВНЩ локалізувалися в ділянці основи, 31% - в ділянці шийки і 2% в ділянці головки виросткового відростка.

  2. Хірургічне лікування було показане 27% постраждалих. Позитивні анатомічні результати визначені при консервативно-ортопедичному лікуванні у 85% випадків, при хірургічному – у 98%. Після клінічного визначення зрощення ПВВНЩ продовження реабілітаційного лікування потребували 85% постраждалих з тих, що лікувалися консервативно-ортопедичними методами і 66% тих, яким виконувався остеосинтез. Терміни стаціонарного лікування складали 12 діб після остеосинтезу, 16 діб при консервативно-ортопедичному лікуванні. Період непрацездатності склав 32-36 діб.

  3. Оцінку ефективності лікування і реабілітації постраждалих з ПВВНЩ доцільно проводити на основі різностороннього вивчення БЕА нейром'язового апарата обличчя методами ЕМГ МДС, СЕМГ і ФЕМГ з мультипараметральним комп'ютерним аналізом результатів.

Найбільш виразні і стабільні зміни БЕА жувальних і мімічних м'язів спостерігалися при ПВВНЩ із значним зсувом відламків і вивихом у СНЩС. Пригноблення БЕА м'язів посилювалося операційною травмою при виконанні остеосинтезу ВВНЩ. Рівень функціональної реабілітації постраждалих з ПВВНЩ при консервативно-ортопедичному лікуванні не перевищує 55-65%, при традиційному хірургічному лікуванні – 75-80% диференційовано за параметрами, що вивчаються.

4. Запропоновано пристрій і новий метод стабільно-функціонального остеосинтезу, які розширюють арсенал засобів хірургічного лікування найбільш складної категорії ПНЩ – переломів ВВНЩ на рівні шийки з вираженим зсувом відламків, у т.ч. – з вивихом у СНЩС.

5. Згідно з проведеними клінічними, рентгенологічними і функціонально-діагностичними дослідженнями висока клінічна ефективність застосування пристрою нашої конструкції при хірургічному лікуванні ПВВНЩ по нашій методиці визначається мінімізацією операційної травми кісткових відламків і навколишніх м'яких тканин, спрощенням операційного доступу до відламків ВВНЩ, повноцінним відновленням анатомічної форми і цілісності нижньої щелепи, стабільною фіксацією відламків та їх взаємною компресією, що виникає при скороченні жувальної мускулатури. При цьому досягається раннє усунення больового синдрому, нормалізація стану постраждалих, раннє відновлення функції СНЩС і м'язів обличчя. Досягнуто скорочення термінів лікування і періоду непрацездатності на 3-7 діб.

До моменту зрощення ПВВНЩ БЕА м'язів обличчя у даної категорії постраждалих за більшістю вивчених параметрів досягає нижніх меж нормальних значень.

6. Запропонований високоефективний пристрій і метод хірургічного лікування ПВВНЩ рекомендується до широкого застосування в щелепно-лицьових відділеннях.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

  1. Клініко-статистичні дані, що відображають інфраструктуру ПНЩ, дані про характер і умови розвитку ускладнень і незадовільних результатів доцільно використовувати для планування і контролю діяльності хірургічних відділень стоматологічних поліклінік і щелепно-лицьових стаціонарів.

  2. Дані про ускладнення ПВВНЩ, терміни втрати працездатності постраждалих, рівень і терміни їх функціональної реабілітації необхідно враховувати при плануванні і здійсненні діяльності медико-соціальних експертних комісій і бюро судово-медичних експертиз.

  3. Розроблений ефективний метод стабільно-функціонального остеосинтезу рекомендується для хірургічного лікування ПВВНЩ на рівні основи і шийки з вираженим зсувом відламків, в т.ч. – з вивихом у СНЩС.

  4. Отримані результати мультипараметрального аналізу БЕА м'язів обличчя доцільно використовувати при оцінці ефективності лікування і реабілітації постраждалих з ПВВНЩ різної локалізації.

  5. Матеріали дисертації рекомендується використовувати при викладанні розділів програми "Травматичні пошкодження щелепно-лицьової ділянки" студентам стоматологічних факультетів медичних вузів, лікарям-інтернам, клінічним ординаторам, аспірантам, лікарям-курсантам факультетів післядипломної освіти.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Локальные мышечные дисфункции при переломах костей лицевого черепа / Матрос-Таранец И.Н., Хахелева Т.Н., Никаноров Ю.А., Альавамлех А.И., Абед Этер А.Р., Дуфаш И.Х. - Донецк: Изд-во ДонГМУ, 2003. - 142 с. Окрема глава (№4) в монографії виконана особисто за результатами власних досліджень.

2. Матрос-Таранец И.Н., Альавамлех А.И., Абед Этер А.Р., Дуфаш И.Х., Дадонкин Д.А. Принципы ортопедического и хирургического лечения переломов костей лицевого черепа // Травма. - 2002. - Т.3, №3. - С.340-347. Особистий внесок полягає в участі у клінічних дослідженнях, обробці матеріалу, аналізі та узагальненні результатів.


 
 

Цікаве

Загрузка...