WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Лікування переломів виросткового відростка нижньої щелепи із застосуванням пристрою нашої конструкції (автореферат) - Реферат

Лікування переломів виросткового відростка нижньої щелепи із застосуванням пристрою нашої конструкції (автореферат) - Реферат

Постраждалим групи 3 міжальвеолярне роз'єднування відмінялося на 5-7 добу, гумова тяга знімалася на 20-21 добу від початку лікування, після чого постраждалі поступово відновлювали активні рухи нижньої щелепи. Через 1 тиждень постраждалих групи 3 переводили з щелепного столу на звичайний режим харчування і знімали шини.

Вибір комплексу методів функціонально-діагностичних досліджень був зумовлений необхідністю проведення оцінки ефективності лікування і реабілітації постраждалих з використанням різностороннього вивчення біоелектричної активності (БЕА) жувальних і мімічних м'язів методами електроміографії максимального довільного скорочення (ЕМГ МДС), функціональної (ФЕМГ) і стимуляційної електроміографії (СЕМГ) за методикою, що розроблено на кафедрі (Матрос-Таранец И.Н., 2001; Абу Халиль М.Н., 2002; Алексеев С.Б., 2003; Калиновский Д.К., 2003; Никаноров Ю.А., 2005).

Біоелектрична активність м'язів обличчя досліджувалася за допомогою апаратурно-програмного комплексу "Multiliner, Version 1.03" виробництва фірми Erich JAGER GMBH.& COKG (ФРН).

Отримані дані клініко-статистичних і функціонально-діагностичних досліджень оброблялися методами варіаційної статистики.

Результаті досліджень та їх обговорення. За період з 1999 по 2004 рр. на стаціонарному лікуванні в клініці щелепно-лицьової хірургії знаходилися 119 постраждалих з ПВВНЩ і пов'язаними з ними переломами нижньої щелепи (ПНЩ).

В інфраструктурі ПВВНЩ переважали травми, отримані в побуті, особливо при кримінальних обставинах, більшість постраждалих були чоловічої статі віком 21-50 років, 89,9% обстежених виявилися мешканцями міст, 60,5% обстежених займалися суспільно-корисною діяльністю, більше половини (63,0%) пацієнтів мали ПНЩ, які поєднувалися або з травмами щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД), або з пошкодженнями інших органів і систем. Приведені дані диктують необхідність глибокого і всебічного обстеження постраждалих з ПНЩ з метою виявлення у них всіх можливих пошкоджень, особливо – черепно-мозкової травми (ЧМТ). Розподіл хворих за обставинами травми представлений на рисунку 1.

Постраждалі з ПВВНЩ надходили в клініку із направленням спеціалізованих лікувальних установ. Звертає на себе увагу велика кількість постраждалих (38,6%), які звернулися в клініку самостійно, минувши догоспітальну лікувальну мережу. Спеціалізованим транспортом у супроводі медичного персоналу доставлено 5,0% постраждалих.

Характер і локалізація пошкоджень, наявність супутніх травм зумовили важкий загальний стан у 1,7%, середньої тяжкості - у 51,2%, задовільний - у 47%.

При первинному обстеженні в клініці у переважної більшості постраждалих (91,6%) визначалися клінічні і рентгенологічні ознаки ПВВНЩ, а також пов'язаних з ними ПНЩ та інших кісток лицьового черепа із зсувом відламків. Серед тих постраждалих, у яких спостерігалися у ПНЩ, переважали подвійні переломи – 60,5%, потрійні ПНЩ спостерігалися у 14,3%, а множинні у 3,4% чоловік. Осколкові ПНЩ були у 2,5% постраждали.

У більшості постраждалих з ПВВНЩ були пошкодження м'яких тканин обличчя: забиї – 92,4%, гематоми – 51,3%, рани - 46,2%, переважно забито-рвані – 31,1%. В той же час всі ПВВНЩ були закритими.

Стосовно переломів виросткового відростка слід зазначити, що їх рівень знаходився від основи (62,7%) до головки виростка (1,7%), але переважали ПВВНЩ в ділянки основи із зсувом малого відламка переважно медіально (73,1%).

ПВВНЩ супроводжувалися вираженими порушеннями прикусу у переважної більшості постраждалих (88,2%) у вигляді відкритого або косого прикусів, або їх поєднання.

Всім постраждалим з ПВВНЩ проводилася іммобілізація нижньої щелепи переважно за допомогою двощелепного шинування з міжщелепним витягненням - 74,8%, еластична пращоподібна тім'яно-підборідна пов'язка застосовувалася у 6,7% пацієнтів, гладка шина-скоба у 5,0%, шина Порта у поєднанні з пращоподібною пов'язкою у 13,4%.

Після проведення постраждалим комплексного обстеження, консервативно-ортопедичного або (по показанням) – хірургічного лікування переломів, медикаментозного і фізіотерапевтичного лікування, інших видів терапії згідно тактичним установкам клініки, при гладкому перебігу післяопераційного періоду постраждалі виписувалися на амбулаторне лікування в стоматологічних поліклініках за місцем проживання – 70,6%, в щелепний-лицьових стаціонарах – 15,6%, неврологічних відділеннях – 14,3%.

Основними чинниками, що визначали результат травми являлися ступінь усунення зсуву відламків і відновлення анатомічної форми кістки, відновлення природного прикусу, ступінь відновлення рухів у скронево-нижньощелепних суглобах, загальний косметичний результат – відновлення природної форми і конфігурації обличчя, а так само його естетичних пропорцій.

У зв'язку з цим необхідно відзначити, що тільки у 86,2% постраждалих, які лікувалися за допомогою консервативно-ортопедичних методів, вдалося повністю відновити анатомічну форму нижньої щелепи. Хірургічне лікування ПВВНЩ забезпечувало у всіх постраждалих відновлення анатомічної форми і цілісності ВВНЩ, за винятком 1,7% постраждалих, яким виконувалася кондилектомія з приводу осколкового перелому головки нижньої щелепи. Повністю відновлено прикус у 81,5% постраждалих, зокрема – у 93,8% з числа тих, яким виконувався остеосинтез. До моменту клінічно визначуваного зрощення ПВВНЩ і пов'язаних з ними переломів нижньої щелепи у 85,1% постраждалих, які лікувалися консервативно-ортопедичними методами, спостерігалося ускладнене відкриття рота, в той час, як серед тих, яким виконувався остеосинтез – у 34,4%.

Новий пристрій і метод остеосинтезу виросткового відростка нижньої щелепи. "Пристрій для внутрішньокістково-накісткового остеосинтезу суглобового відростка нижньої щелепи" (патент 5389 А України, МКИ А 61 В 17/32) (рис. 2) має внутрішньокісткову частину 1, представлену тригранним загостреним стержнем, і накісткову частину 2, яка представлена Y-подібною пластиною і має отвори під гвинти, які створюють трикутник фіксації.

Пристрій використовують таким чином. Малий фрагмент (що є головкою ВВНЩ) фіксують кістковим затискувачем, просвердлюють канал необхідної довжини за віссю суглобового відростка нижньої щелепи і вводять в нього внутрішньокісткову частину на всю довжину стержня. Потім ретельно зіставляють фрагменти в правильному анатомічному положенні, намічають проекцію отворів пристрою на зовнішній поверхні гілки нижньої щелепи і просвердлюють у відмічених місцях три отвори до губчастого шару кістки, адаптують накісткову частину пристрою до рельєфу зовнішньої поверхні гілки нижньої щелепи і закріплюють трьома гвинтами.

Застосування запропонованого нами пристрою дозволило удосконалити і методику проведення оперативного втручання – остеосинтезу ВВНЩ. У результаті розроблений "Спосіб остеосинтезу виросткового відростка нижньої щелепи" (патент 69762 А України, МКИ А 61817/00), який реалізують таким чином: роблять доступ до місця перелому, для чого виконують розріз шкіри в защелепній ділянці, нижче за мочку вуха на 1,0 см, відступивши від заднього краю гілки нижньої щелепи на 1,5 см, завдовжки до 3,0-3,5 см, скелетують фрагменти в ділянці перелому, розтинають фасціальний вузол по нижньому краю гілки нижньої щелепи і відшаровують тільки задню порцію власне жувального м'яза. Кістковим затискувачем фіксують малий фрагмент (виростковий відросток), в який вводять внутрішньокісткову частину пристрою для остеосинтезу, запропонованого нами. Ретельно зіставляють фрагменти в правильному анатомічному положенні і фіксують накісткову частину пристрою гвинтами з різьбленням, що само нарізується. Відшаровану задню порцію власне жувального м'яза фіксують на колишнє місце, операційну рану пошарово ушивають і дренують.

Використання розробленого нами пристрою і способу остеосинтезу дає можливість зменшити травматичність оперативного втручання, поліпшити стабільність фіксації відламків, що дозволяє створити оптимальні умови для загоєння перелому, знизити вірогідність ускладнень і забезпечити умови для проведення ранньої функціональної терапії. Сукупність перерахованих чинників забезпечує сприятливий результат перелому, гарні анатомічні, функціональні і косметичні результати лікування ПВВНЩ.

Анатомічні результати лікування ПВВНЩ.У результаті консервативно-ортопедичного лікування вдавалося досягти зменшення ступеня зсуву відламків до 5 мм у 36%, до 10 мм – у 64% постраждалих.

У результаті відкритої репозиції і остеосинтезу у 90% постраждалих міжвідламковий діастаз не перевищував 1 мм, у 10% - 2 мм. У 3% постраждалих спостерігався залишковий або вторинний (за рахунок деформації міні-пластин) ротаційний зсув відламків із збереженням контакту поверхонь перелому. Деформацій фіксатора нашої конструкції і пов'язаного з ними залишкового або вторинного зсуву відламків нижньої щелепи не спостерігалося.

Loading...

 
 

Цікаве