WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Черезчеревна резекція при раку проксимального відділу прямої кишки: показання результати лікування, прогноз (автореферат) - Реферат

Черезчеревна резекція при раку проксимального відділу прямої кишки: показання результати лікування, прогноз (автореферат) - Реферат

У 2 випадках було відзначено пошкодження стінки лівого сечоводу дефект ушили на сечовідному катетері

При місцево-розповсюдженому процесі в 1 хворого виконали мобілізацію кишки з пресакральною фасцією виникла кровотеча з пресакральної вени яка було зупинена шляхом прошивання судин

Із загальної кількості оперованих, післяопераційні ускладнення розвинулись у 56 пацієнтів що склало 132% (ВІ 10,1%–16,6%) В аналізованій нами групі переважали хворі з післяопераційними гнійно-запальними ускладненнями Причому на частку "місцевих" пов'язаних безпосередньо з хірургічним втручанням припало 628% (ВІ 51,7%–73,3%) У решти випадків провідною причиною їх виникнення були різні за характером і тяжкістю супровідні захворювання

Для порівняння частоти післяопераційних ускладнень з даними літератури було проведено мета-аналіз результатів, викладених в роботах вітчизняних та закордонних авторів. На рис. 1 наведений форест-графік частоти післяопераційних ускладнень.

Рис. 1 Форест-графік частоти післяопераційних ускладнень (указаний 95% вірогідний інтервал).

Проведений аналіз показав, що частота післяопераційних ускладнень статистично значуще нижча, ніж ті, що наведені в роботах (2, 3, 4, 5, p<0,02 ) і не відрізняється від результатів, наведених в роботах (1, 6, 7,  p>0,9). При порівнянні узагальнених даних частоти післяопераційних ускладнень, що наведені в літературі (30,4% ВІ 28,7%–32,2%) та результатів власного дослідження (13,2% ВІ 10,2%–16,6%) можна зробити висновок про перевагу (відмінність статистично значуща, p<0,001) запропонованої методики. Відношення ризиків складає 2,3 (ВІ 1,8–3,0).

Серед пацієнтів похилого і старечого віку кількість ускладнень склала 12,122%, у групі хворих працездатного віку – 14,425%. У той же час летальність у цих двох групах пацієнтів була приблизно однаковою і склала 2,11% і 2,512% відповідно. Отримані результати ще раз підкреслюють необхідність розширення показань до виконання черезчеревних резекцій серед пацієнтів похилого і старечого віку.

Вивчення частоти післяопераційних ускладнень і летальності дозволило дійти висновку, що супутня патологія впливає на перебіг післяопераційного періоду, будучи в деяких випадках безпосередньою причиною несприятливих завершень. Так, післяопераційні ускладнення виникли у 7,519% пацієнтів без супутньої патології й у 18,126% хворих при наявності такої, при цьому летальність склала 1,007% і 4,013%, відповідно.

У групі пацієнтів (n=60) котрим були виконані комбіновані черезчеревні резекції, ускладнення мали місце у 2 При цьому треба відмітити що дані втручання носили паліативний характер. Відзначено 1 летальне завершення.

Одним з найважливіших критеріїв які характеризують надійність застосовуваної методики формування міжкишкового анастомозу в хірургії раку проксимального відділу прямої кишки є частота неспроможності анастомозу У нашому випадку подібне ускладнення відмічено у 12 пацієнтів з 425 що склало 28% (ВІ 1,5%–4,6%) Для порівняння частоти прояву цього ускладнення з даними літератури було також проведено мета-аналіз результатів. На рис 2 наведений форест-графік результатів порівняння.

Рис. 2 Форест-графік частоти неспроможності анастомозу (указаний 95% вірогідний інтервал).

Аналіз показав, що частота неспроможності анастомозу статистично значуще нижча, ніж та, що наведена в роботах (6, 9, p<0,001) і не відрізняється від результатів, наведених в роботах (1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, p>0,8). При порівнянні узагальнених даних частоти неспроможності швів міжкишкового колоректального анастомозу, що наведені в літературі (11,8%, ВІ 11,0%–12,7%) та результатів власного дослідження (2,8% ВІ 1,5%–4,6%) можна зробити висновок про перевагу (відмінність статистично значуща, p<0,001) запропонованої методики. Відношення ризиків складає 4,2 (ВІ 2,4–7,3).

З 12 пацієнтів з неспроможністю 1 належав до групи хворих молодого віку 5  середнього 4  до осіб похилого віку і 2  до старечої групи Середній вік пацієнтів склав 591 року

У 8 пацієнтів (66,713,6%) відзначена виражена супутня патологія.

При аналізі частоти неспроможності швів міжкишкового анастомозу в залежності від характеру оперативного втручання було встановлено, що у групі хворих, які перенесли радикальні хірургічні втручання, вона відзначена в 10 пацієнтів з 355, що склало 2,% (ВІ 1%4%), а серед пацієнтів, яким були виконані паліативні резекції, недостатність швів анастомозу відзначена у 2.

Одним з несприятливих факторів, які впливають на частоту неспроможності міжкишкових анастомозів і найчастіше служать причиною виконання обструктивних резекцій, є кишкова непрохідність. У нашому дослідженні в групі хворих з ускладненим перебігом пухлинного процесу неспроможність колоректального анастомозу виявлена у 3 з 79 хворих, що склало 3,% (ВІ 0,7%–9,2%). При цьому у 2 пацієнтів анастомоз був сформований на фоні хронічної кишкової непрохідності, а в 1 – на фоні гострої кишкової непрохідності. У групі пацієнтів з неускладненим перебігом пухлинного процесу неспроможність відзначена в 2,6% (ВІ 1,2%–4,5%). Аналіз отриманих нами результатів дозволив дійти висновку, що застосовувана методика черезчеревної резекції прямої кишки навіть в ослаблених хворих з порушеним пасажем кишкового вмісту дає задовільні безпосередні результати.

З 12 пацієнтів з неспроможністю колоректального анастомозу у 10 (240,7%) неспроможність швів призвела до формування товстокишкової нориці Такий кінець ми пояснюємо герметичним розмежуванням черевної порожнини і порожнини малого таза а також адекватним дренуванням зони анастомозу Завдяки адекватному дренуванню зони міжкишкового анастомозу і проведенню раціональної антибіотикотерапії в 4 випадках удалося ліквідувати калову норицю за допомогою консервативних заходів й уникнути формування розвантажувальної проксимальної колостоми В 6 (140,6%) випадках виникла необхідність у накладанні проксимальної колостоми для відключення зони анастомозу У подальшому колостома закрита в усіх хворих у строки від 3 до 6 місяців

Перитоніт після черезчеревної резекції прямої кишки діагностований нами у 5 (120,5%) хворихПричиною перитоніту у 2 спостереженнях було розходження швів анастомозу в 1  флегмона заочеревинної клітковини в 1  міжпетельний абсцес і в 1  розпад метастатичного вузла в печінці

У ряді випадків із-за неможливості консервативного купіювання післяопераційних ускладнень виникала необхідність повторних оперативних втручань Релапаротомія в різні строки післяопераційного періоду була виконана нами у 9 (210,7%) пацієнтів Найчастіше повторні хірургічні втручання виконували з приводу післяопераційного перитоніту Іншими причинами релапаротомії у 2 випадках стала спайкова тонкокишкова непрохідність і ще у 2  внутрішньочеревна кровотеча

Спайкова кишкова непрохідність ліквідована шляхом виконання вісцеролізу інтраопераційною установкою назоінтестинального зонду

Джерелом масивної внутрішньочеревної кровотечі у найближчому післяопераційному періоді в одного хворого став надрив капсули селезінки а в іншого  кровотеча з розширених яєчкових вен заочеревинного простору травма яких під час мобілізації залишилась непоміченою

Нагнивання післяопераційної рани відзначено нами у  (160,6%) хворих. У цих випадках окрім посилення антибактеріальної терапії широко використовували місцеві антисептики і тканинні стимулятори: розчин 3% перекису водню димексид діоксидин фурацилін метилурацил та ін В частині випадків для прискорення загоєння нагноєних післяопераційних ран додатково зсікали некротичні ділянки з подальшим накладенням вторинних швів

Абсцеси малого таза розвинулись у 5 (120,5%) хворих Причиною їх утворення вважаємо ускладнений перебіг пухлинного процесу і недостатньо адекватне дренування порожнини малого таза у післяопераційному періоді У двох з них порожнина абсцесу була дренована через заднє склепіння піхви У 3 випадках  через контрапертуру на сідниці по ходу стояння дренажу Активне дренування порожнини гнійника призвело до одужання усіх пацієнтів

Loading...

 
 

Цікаве