WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Черезчеревна резекція при раку проксимального відділу прямої кишки: показання результати лікування, прогноз (автореферат) - Реферат

Черезчеревна резекція при раку проксимального відділу прямої кишки: показання результати лікування, прогноз (автореферат) - Реферат

Ректосигмоїдний відділ був уражений пухлинним процесом у 303 (71322%) хворих верхньоампулярний  у 122 (2822%) Пухлина мала екзофітну форму росту у 30322% хворих ендофітну  у 12516% змішану  у 57224% Розподіл хворих у залежності від розповсюдження пухлинного процесу наведений в табл 2

Таблиця 2

Розподіл хворих за стадіями захворювання

Стадія

ТNM

Кількість хворих

абс.

%

I

Т12N0M0

16

309

II

Т34N0M0

241

5624

III

Т14N12M0

114

2622

IV

Т14N02M1

54

1216

Усього

425

100,0

В нашому дослідженні супутня патологія відзначена у 226 (53,22,4%) хворих.

Гістологічна структура раку проксимального відділу прямої кишки в основному була представлена аденокарциномою різного ступеня диференціювання  93,412%. На частку колоїдного і недиференційованого раку припало лише 6612% хворих

На момент госпіталізації в стаціонар, ускладнений перебіг пухлинного процесу спостерігався у 92 (21,6% ВІ 17,4%-26,2%) пацієнтів (табл 3)

Таблиця 3

Причини ускладненого перебігу захворювання у хворих на рак проксимального відділу прямої кишки

Характер ускладнень основного захворювання

Кількість ускладнень

абс.

%

Кишкова непрохідність

79

72,54,3

Параколічний абсцес

5

4,62,0

Кровотеча (анемія)

25

22,93,9

Усього

109

100,0

З 425 черезчеревних резекцій, 60 (14117%) носили комбінований характер Найчастіше нами були виконані резекція сечового міхура (16) надпіхвова ампутація (екстирпація) матки з придатками (12) тубоваріектомія (12) резекція тонкої кишки (7)

У ряді випадків виникала необхідність розширення обсягу виконуваного оперативного втручання за рахунок додаткової мобілізації ободової кишки для формування анастомозу. В наших спостереженнях така ситуація мала місце у 6 (140,6%) пацієнтів Причинами які призвели до розширення обсягу оперативного втручання були: раніше сформована сигмостома у 2 хворих дивертикульоз сигмовидної кишки і низхідного відділу ободової кишки  у 2 пацієнтів, наявність збільшених лімфовузлів біля основи нижньої брижової артерії та первинно-множинного синхронного раку товстої кишки  по 1 випадку

Розповсюдження пухлинного процесу у ряді випадків вимагало проведення комбінованого і комплексного лікування При проведенні променевої терапії в передопераційному періоді застосовувалась методика концентрованого крупнофракційного опромінення разовою дозою 5 Гр протягом 5 днів з сумарною осередковою дозою 25 Гр Післяопераційна променева терапія починалася через 2-3 тижні після оперативного втручання разовою дозою 2 Гр до сумарної осередкової дози 6070 Гр Комбіноване лікування було проведено 47 (11115%) пацієнтам з яких 41 (9614%) пролікований радикально У 37 (14%) пацієнтів променева терапія проведена в неоад'ювантному режимі у 9 (210%)  в ад'ювантному і в 1 пацієнта як у перед так і в післяопераційному періоді Комплексне лікування здійснено 64 (1501%) пацієнтам з яких у 42 (9914%) воно було паліативним а у 22 (5211%)  радикальним

Після проведення передопераційної підготовки виконувалось хірургічне втручання Методика хірургічного втручання полягала в тому, що:

проводили нижньосерединну лапаротомію ревізію черевної порожнини Потім у рану виводили сигмовидну кишку назовні (ліворуч) і в краніальному напрямку розсікали внутрішній листок перехідної складки очеревини кореня брижі сигмовидної кишки Наступним етапом розсікали зовнішній листок очеревини в зоні його переходу з брижі сигмовидної кишки на бокову поверхню черевної стінки і таза Обидва розрізи зовнішнього і внутрішнього листків кореня брижі дистально з'єднували Після розсічення листків очеревини клітковину таза тупим і гострим шляхом обережно відсепаровували вбік прямої кишки разом з лімфатичними вузлами по ходу загальних клубових судин їх біфуркації зовнішніх і внутрішніх клубових судин Пересікали нижні брижові судини Тупим шляхом проникали в позадупрямокишковий простір і виконували мобілізацію прямої кишки Стінку мобілізованої прямої кишки звільняли від жирових підвішувачів і параректальної клітковини з таким розрахунком щоб довжина звільненої ділянки була не менше 45 см За наміченою лінією пересічення сигмовидної кишки яка повинна проходити не ближче ніж 10 см від пухлини звільнювали від брижі і сальникових підвішувачів стінку кишки також на протязі приблизно 45 см Формування анастомозу починали з накладення серозно-м'язових швів по задніх півколах відрізків кишечника (між серозним шаром ободової кишки і м'язовим шаром прямої кишки біля основи підготовлених ділянок) З цією метою привідний відрізок ободової кишки зводили в малий таз до культі прямої кишки На відстані 115 см від першого ряду швів накладали 23 навідних шви для більш щільного зіткнення задніх стінок анастомозованих кишок Відкриті наверх отвори кишки зшивали між собою окремими швами по усьому колу одночасно розсікали задню губу в подовжньому напрямку на протязі 1-1,5 см. Після завершення формування внутрішнього ряду швів сформований дуплікат занурювали в дистальному напрямку в отвір прямої кишки на 4-5 см При цьому в інвагінат утягується стінка прямої кишки до рівня її мобілізації формуючи в ампулі глибокий дуплікатурний інвагінат за рахунок привідного відрізку ободової кишки Можливість глибокої інвагінації проксимальної ділянки ободової кишки зумовлена по-перше великим діаметром ампули прямої кишки і по-друге відносною фіксацією останньої в параректальній клітковині що полегшує процес інвагінації в нерухому куксу Потім розпочинали формування зовнішнього серозно-м'язового ряду швів по передньому півколу, використовуючи при цьому збережену парієтальну очеревину малого таза Шви накладали, орієнтуючись на фіксовані на тримачах крайні лігатури серозно-м'язового шва заднього півкола в результаті чого формується циркулярний зовнішній ряд швів На заключному етапі операції виконували перитонізацію й ушивали дефект у брижі анастомозованих відділів кишечника Рану передньої черевної стінки ушивали до дренажу, введеного в порожнину малого таза

Результати дослідження та їх обговорення У наших спостереженнях інтраопераційні ускладнення відзначені у 17 (40% ВІ 2,3%–6,1%)хворих В усіх випадках вони виникли у пацієнтів з місцево-розповсюдженим пухлинним процесом і з ускладненим перебігом основного захворювання

Найчастішим інтраопераційним ускладненням були перфорація пухлини і розтин отвору кишки під час мобілізації  11 випадків (26%, ВІ 1,3%–4,3%)

Другим за частотою серед інтраопераційних ускладнень був розтин параколічного абсцесу що відзначено у 3 випадках

Loading...

 
 

Цікаве