WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Оптимізація лікування фібриляції і тріпотіння передсердь черезкатетерним методом (автореферат) - Реферат

Оптимізація лікування фібриляції і тріпотіння передсердь черезкатетерним методом (автореферат) - Реферат

Другу групу склали 84 пацієнти із тріпотінням передсердь, яким виконано РЧА каво-трикуспідального перешийка. Радіочастотна абляція каво-трикуспідального перешийка виконувалася пацієнтам із правопередсердним типовим істмус-залежним тріпотінням передсердь.

Першу підгрупу пацієнтів із ТП склали 39 пацієнтів, яким виконано РЧА каво-трикуспідального перешийка за період 2001-2002 року, коли використалися неохолоджувані 4 мм електроди для РЧА, а критерієм ефективності було припинення тахікардії в процесі РЧА і неможливість індукувати її за допомогою стимуляції. Середній вік пацієнтів склав 59,27,8 років.

Другу підгрупу пацієнтів із ТП склали 45 осіб, яким виконано РЧА каво-трикуспідального перешийка за період 2003-2005 рр., коли поряд зі звичайними електродами для РЧА використовувалися електроди з 8 мм абляційним кінчиком, а також охолоджувані електроди. Для оцінки ефективності створення двохспрямованої блокади проведення по перешийку використовувалися стимуляційне або електроанатомічне картування. Середній вік пацієнтів склав 49,614,8 років.

Метод стимуляційного картування.

Для верифікації істмус-блокади використовували техніку стимуляційного картування. Під місцевою анестезією за методикою Сельдінгера через ліву підключичну вену вводився в коронарний синус діагностичний і стимуляційний електрод (Torqr, Medtronic ). Через стегнові вени в порожнину правого передсердя вводилися абляційний електрод RF Marinr та діагностичні й стимуляційні електроди (Torqr, Medtronic), розтошовані у верхньобічній і нижньобічній частинах правого передсердя. Стандартне електрофізіологічне дослідження та реєстрація потенціалів з коронарного синуса виконувалися із застосуванням електрофізіологічної лабораторії Prucka Еngineering (США).

Після створення абляційної лінії ушкодження або відновлення ритму перевіряли наявність і тривалість проведення через перешийок. При збереженні проведення подальші коагуляції наносили під час стимуляції устя коронарного синуса. Розвиток істмус-блокади фіксували за подовженням інтервалу від початку стимуляції коронарного синуса до початку активності в нижньобічній частини правого передсердя. Потім стимулювали нижньобічну частину правого передсердя й фіксували зміни в протилежному напрямку (подовження інтервалу до активації коронарного синуса).

Під час стимуляції устя коронарного синуса послідовність активації була такою: устя коронарного синуса – верхня частина правого передсердя – нижня частина правого передсердя. Під час стимуляції нижньої частини правого передсердя послідовність активації була такою: нижня частина правого передсердя – верхня частина правого передсердя – коронарний синус.

Метод електромагнітного нефлюороскопічного картування серця.

Для цього методу використовувалася система нефлюороскопичного навігаційного електромагнітного картування CARTO ХР (Biosense Webster, США).

Під місцевою анестезією за методикою Сельдінгера через ліву підключичну вену вводився в коронарний синус діагностичний і стимуляційний електрод (Torqr, Medtronic ). Через праву стегнову вену в порожнину правого передсердя вводився електрод NaviStar ThermoCool. Стандартне електрофізіологічне дослідження й реєстрація електрограми з коронарного синуса виконувалися із застосуванням електрофізіологічної лабораторії Prucka Еngineering (США).

На спині пацієнта розміщували референтний електрод для усунення артефактів, пов'язаних із рухом пацієнта. Час локального порушення міокарда визначався відносно референтної електрограми або зубця R одного з відведень електрокардіограми (ЕКГ).

Флюороскопія застосовувалася тільки в момент введення електрода в коронарний синус і побудови перших точок електроанатомічної карти з досліджуваної порожнини серця.

Математична обробка даних проводилася з використанням ліцензованих статистичних пакетів прикладних програм „Statistica 5.5" й „Stadia 6.0", які містять у собі всі відомі алгоритми багатомірного статистичного аналізу параметричних і непараметричних порівнянь статистичних сукупностей.

Для статистичної обробки результатів досліджень було застосовано базові методи математичної статистики: описову статистику, критерії парних і множинних порівнянь.

Обов'язковим етапом обробки результатів була перевірка скасування закону розподілу випадкових величин шляхом прийняття або спростування нульової гіпотези за критерієм хі-квадрат. Для порівняння між собою даних за групами застосовували метод множинних порівнянь.

Основні результати дослідження.

Дослідження вікових особливостей і варіантів топографічної анатомії передсердно-шлуночкового відділу провідної системи серця людини.

Для можливості об'єктивної та диференційованої анатомо-функціональної оцінки структур ПСС і самого серця в цій зоні нами морфологічно в людини на макро-мікроскопічному рівні визначені складові частини ПСС, їх зміни в онтогенезі від 1 року до 60 років і особливості їх топографії.

Глибина розташування передсердно-шлуночкового вузла під ендокардом різна: у дітей до 5 років не більше 200 мкм, у дорослих до 2,0-3,0 мм. Зона положення вузла вгорі обмежена сухожиллям Тодаро, внизу – фіброзним кільцем септальної стулки тристулкового клапана, позаду – устям вінцевого синуса серця, зліва й справа – фіброзними трикутниками, до яких прикріплені кільця мітрального й тристулкового клапанів.

Під час вимірювання основних параметрів сердець макроморфометрично відзначено, що в сердець 1 типу (індекс до 0,75 при співвідношенні поперечного і поздовжнього розмірів) передсердно-шлуночковий вузол міститься на рівні чи трохи позаду від устя коронарного синуса. Таких сердець виявилася найменша кількість (18,0 %), також відзначено топографію передсердно-шлуночкового вузла, характерну для осіб молодого віку й дітей, коли коронарний синус близько прилягає до основи передсердної перегородки. У сердець, віднесених до II типу (індекс 0,76-0,84 у 42,0 % сердець), вузол розташовувався трохи перед коронарним синусом, відступивши від нього до 0,5-1,0 см. Для сердець III типу (серця мають форму рівнобічного трикутника, індекс більше 0,85 у 40 % сердець) передсердно-шлуночковий вузол лежить на 1-2 см наперед від коронарного синуса.

Анатомічно в передсердно-шлуночковому пучка можна виділити чотири частини: передсердну, шлуночкові - перфоруючу (проникаючу), біфуркацію пучка й анатомічну біфуркацію.

Довжина передсердно-шлуночкового пучка також різна: у дітей до 3 років вона дорівнює 3,0-5,0 мм, у дорослих досягає 15-20 мм.

Вивчаючи топографо-анатомічні характеристики ПШП і його біфуркацію в різних вікових групах (на 40 препаратах серця дітей і дорослих), ми не знайшли будь-яких відмінних рис у місці розташування частин ПСС. Загальною особливістю топографії ПШП є те, що після його проникнення через центральне фіброзне тіло (ЦФТ), він досягає гребеня МШП нижче її перетинчастої частини, де починає розгалужуватися, нижче правої комісури аортального клапана на гребені МШП, займаючи його правий схил у 70 % випадків, лівий – у 15-20 % випадків та розміщуючись інтрамурально в 10-15 % випадків.

Лівобічний (трансаортальний) доступ до ПШП при виконанні РЧА обумовлений варіабельністю місця розташування його шлуночкового компонента на гребені МШП. За нашими даними, частина МШП, що розгалужується, частіше розташовується прямо над м'язовою частиною міжшлуночкової перегородки справа й рідше – на лівому боці гребеня МШП. Іноді ПШП може міститися на межі чи основі задньонижнього лімба перетинчастої і вершини гребеня м'язової частин міжшлуночкової перегородки, на якому пучок може бути дещо зміщений вліво чи вправо від неї. Варіантними особливостями ПШП пояснюються невдалі спроби РЧА передсердно-шлуночкового пучка за допомогою трансвенозного доступу.

Вивчення особливостей провідної системи серця собаки в умовах моделювання аритмії.

Нами проведені порівняльно-анатомічні дослідження однойменних частин ПСС у 15 дорослих безпородних собак. За допомогою методики мікропрепарування виявилися деякі особливості в топографії ПШВ. По-перше, ПШВ собаки лежить під ендокардом правого передсердя на межі основи правого боку міжпередсердної перегородки й гребенем міжшлуночкової перегородки і має довгасту форму з розмірами 5-7 х 1,5-3,0 х 0,5-0,8 мм. По-друге, якщо в людини вузол лежить на правозадньому схилі ЦФТ з однойменною артерією, то в собаки він розташований між фіброзними кільцями стулкових клапанів на правому схилі гребеня МШП і оточений шаром сполучної тканини.

Через велику глибину залягання передсердно-шлуночкового пучка і прикриттям його зверху і з боків центральним фіброзним тілом собака не є зручним об'єктом для моделювання поперечної передсердно-шлуночкової блокади (ПЖБ) провідної системи електроімпульсним чи кріогенним способами.

З метою створення ПЖБ в експерименті змодельовано оклюзію артерії ПШВ шляхом її перев'язки в місці відходження від правої коронарної артерії в пірамідальному просторі (зона хрестовини серця) на 20 собаках, контролем служили 6 інтактних тварин.

Loading...

 
 

Цікаве