WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Історія перукарського мистецтва - Реферат

Історія перукарського мистецтва - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Історія перукарського мистецтва
Витоки перукарського мистецтва беруть свій початок з глибокої стародавності. Відомо, що вже за 2-3 тисячі років до нової ери нашим предкам було властиво прикрашати свою зовнішність зачісками. Проходили століття, поступово людина вносила в створювані нею предмети, у тому числі в зачіску, свої уявлення про красу, що відбивають і її індивідуальний смак, і загальний естетичний ідеал, властивий конкретній епосі. Але одяг і зачіска являються також явищами утилітарними й соціальними. У різних народів сформувався свій стиль і певні традиції, пов'язані із природними умовами країни й положенням людини в суспільстві.
Вивчення історії перукарського мистецтва має не тільки пізнавальний інтерес, але й практичну цінність, тому що деякі деталі можна використати й у цей час.
Цікаву форму зачісок створили в Древньому Єгипті. Для її виконання були потрібні послуги спеціально навчених рабів. Єгиптяни фарбували волосся хною, прикрашали зачіски декоративними елементами. Модним кольором волосся у Древній Греції вважався білявий. У класичний період повсякденна чоловіча зачіска складалася з коротко обстриженого волосся, "повної" (тобто від скроні до скроні) недовгої бороди й вусів. Деякі чепуруни носили довге волосся, завите в локони й підхоплене золотим обручем. В урочистих випадках укладали волосся над чолом у вигляді гарного банта, так званої цикади.
Грецькі жінки носили довге волосся й знали кілька типів зачісок, але класичною зачіскою можна вважати так званий грецький вузол - коримбос. Довге волосся розчісували на прямий проділ, завивали хвилями й досить низько клали його на чоло, тому що, за естетичними поняттями того часу, чоло повинне бути невисоким (між бровами й волоссям чоло відкривалося лише на ширину двох пальців). Далі волосся спускали уздовж щік, а позаду піднімали й на потилиці укладали у вузол, скріплюючи шпильками й вузькими стрічечками. Часто волосся укладали в сітку, сплетену із золотих шнурів, або надягали витончену прикрасу - стефану. Стефани мали різноманітну форму й завжди були багато прикрашені.
Чоловіча зачіска в різні періоди римської історії була різною. Волосся могло бути й завитим в локони, і розчесаним гладко, із чубчиком над чолом. Звичайно римляни голили обличчя, однак у моді були й невеликі завиті борідки.
Дуже різноманітні й складні були зачіски римських патриціанок. У деякі періоди носили гладко причесане волосся, розділене на прямий проділ: іноді завивали волосся в довгі локони, іноді носили "грецькі" зачіски, - але істинно римськими були високі зачіски з локонів, укріплених на каркасі. Віялоподібний каркас закріплювався над чолом і за формою нагадував російський кокошник. На нього кріпилися акуратними рядами локони. Інше волосся, заплетене в косу, укладалося на потилиці у вигляді кошичка. Модним вважалося біляве й русяве волосся.
Історія культури феодального суспільства ділиться на два основних періоди: раннє (ІX-XІІ століття) і пізніше середньовіччя (XІІІ-XV століття). Величезну роль у житті людей починає відігравати церква, тому й розвиток перукарського мистецтва залежав від регламентації церкви, що прагнула втихомирити "гріховну людську плоть".
У період раннього середньовіччя чоловіча зачіска була примітивною: волосся підстрижене до мочок вух, а попереду - чубчик. В XІ столітті носили довге волосся, розпущене по плечах.
Дівчата носили або довгі коси, або розпущене волосся, підхоплене навколо голови обручем, а заміжні жінки приховували волосся під головним убором. Найчастіше таким убором служила кругла хустка з білої тканини з отвором для обличчя. В XV столітті величезного значення набули головні убори, зокрема чіпці, а зачіска, навпаки, втратила своє значення. Модним вважалося відкривати чоло й скроні, а також потилицю, щоб показати красу довгої шиї. Для цього волосся над чолом і потилицею підголювали.
Епоха Відродження, або Ренесанс , була найважливішим етапом в історії перукарського мистецтва. У цей час в Італії в чоловіків вважалася модною зачіска двох основних типів: волосся або гладко зачісували назад, або носили зачіску із чубчиком. Обличчя гладко голили.
У жінок особливо гарним вважалося золоте волосся. Гарним вважалося високе чоло. Зачіска могла бути дуже складною й вишуканою. Вона складалася з комбінацій кіс, локонів, прикрашених перловим намистом, вуалями, стрічками. Іноді молоді дівчата носили розпущене волосся.
Іспанки носили просту й строгу зачіску, найчастіше так зване бандо: розчесане на прямий проділ волосся спускалися уздовж щік, а позаду складалося в шиньйон. Волосся красиво забирали квітками, обручами, коштовностями. У Франції в зачісках виявилися самобутні риси, що відбивають смаки складних націй. Особливий вплив на чоловічі зачіски зробив останній король XVІ сторіччя Генріх ІV. У моду ввійшло зачесано назад волосся, закручені нагору вуси й маленька гостра борідка "a la Henrі ІV" . Оскільки король рано почав сивіти, у моду ввійшла пудра для волосся, але пудрили в цей час тільки скроні.
У першій половині XVІ століття зачіска в жінок мала вигляд двох напівкруглих валиків, покладених над чолом, і звичайно прикрашалася намистом або невеликим, вигнутим за формою зачіски чепчиком з вуаллю. Наприкінці XVІ століття форма жіночої зачіски істотно міняється. З'являється зачіска двох типів. Волосся або завивали рядами хвиль і зачісували назад, або піднімали високо нагору, де закріплювали на дротовому каркасі. Іноді дами носили перуки.
На чоловічі й жіночі зачіски англійців дуже вплинула зовнішня пишність двору королеви Єлизавети. Волосся чоловіки коротко стригли, але їхні костюми були прикрашені вишивкою, дорогоцінними каменями й мереживом. Жінки носили складні зачіски, прикрашаючи їх чіпцями й головними пов'язками. Іноді носили перуки.
В XVІІ столітті Франція стає законодавицею в області мод і зачісок. Остаточно складається стиль барокко, що найбільш повно виражає смаки аристократії цього часу. Зачіски епохи барокко були цілком підлеглі етикету двору й відрізнялися пишністю, манірністю, величезною кількістю прикрас і складною технікою виконання.
На початку XVІІ століття зачіска в чоловіків складалася з довгого волосся, розпущеного по плечах. Дворяни відпускали маленьку борідку й невеликі вуса в краях губ. Пізніше ввійшли в моду перуки. Пишна зачіска складалася з маси довгого, завитого у локони волосся, причому модним кольором волосся вважався білявий. Ця перука нагадувала левину гриву.
Жіноча зачіска протягом другої половини XVІІ століття мінялася незліченне число раз. З короткочасних модних зачісок можна виділити кілька типів. В 60-х роках зачіска
Loading...

 
 

Цікаве