WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Історія фірми “Адідас” - Реферат

Історія фірми “Адідас” - Реферат


Реферат на тему:
Історія фірми "Адідас"
Адольф Дасслер народився 3 листопада 1900 року в маленькому баварському містечку Герцогенаурах. Його мати була прачкою, а батько - пекарем. Аді, як називали Адольфа в сім'ї, ріс тихим хлопчиком. Коли йому було 14 років, Німеччина почала Першу світову війну, але Аді по малолітству на фронт не потрапив. Він туди і не рвався. Його пристрастю був футбол, що тоді ставав найпопулярнішою грою в Європі. У 1918 році війна закінчилася поразкою Німеччини. У країні панувала розруха й інфляція, а мільйони солдатів, що поверталися з фронту, поповнювали армію безробітних. Для родини Дасслерів наступили погані часи. На початку 1920 року Дасслери на сімейній раді вирішили організувати сімейну справу - пошиття взуття.
До реалізації ідеї Дасслери підійшли з німецькою докладністю. Під взуттєву майстерню віддали пральню матері. Винахідливий Аді переробив велосипед у машинку для оброблення шкір. Його сестри і мати робили викрійки з полотна. Аді, його старший брат Рудольф (або Руді по-сімейному) і батько кроїли взуття.
Першою продукцією родини Дасслер були спальні тапочки. Матеріалом для них служило списане військове обмундирування, а підошви вирізали зі старих автомобільних покришок. Збут цієї конверсійної продукції взяв на себе Руді. Аді займався організацією виробництва і винаходом нових моделей. Через чотири роки дванадцять працівників, включаючи членів родини, виробляли по 50 пар взуття на день. А в липні 1924 року заснували компанію "Взуттєва фабрика братів Дасслер".
Обоє братів з їхніми протилежними характерами добре доповнювали одне одного. Якщо Аді був винахідливим і боязким інтелектуалом і ганяв у футбол, то Руді мав вибуховий характер і віддавав перевагу джазу, сексу та боксу.
До 1925 року справи фірми пішли так добре, що Аді зміг собі дозволити невелику фантазію. Як запеклий гравець у футбол, він придумав і зшив футбольні бутси із шипами, що викував для нього місцевий коваль. Так народилося шиповане спортивне взуття.
Футбольна модель виявилася зручної і разом з гімнастичними тапочками стала основною продукцією Дасслерів. Дуже швидко виробництво вже перестало вміщатися в дворі їхнього будинку. У 1927 році Дасслери орендували для своєї фабрики цілий будинок. Тепер штат був збільшений до 25 чоловік, а виробництво - до 100 пар взуття на день. Незабаром Дасслеры викупили орендовану фабрику, і вся родина перебралася в особняк, який знаходився неподалік від неї.
Аді вже не згадував, що кілька років назад збирався стати пекарем. Тепер його цілком захопила можливість робити спортивне взуття, а потім перевіряти його в спортивних іграх зі своїми друзями. Успіх шипованих футбольних бутс наштовхнув Аді на думку робити взуття спеціально для найсильніших учасників Олімпіад. Уперше спортсмени виступили в шипованому взутті "Дасслер" на Олімпіаді 1928 року в Амстердамі . На наступній Олімпіаді в 1932 році в Лос-Анджелесі німець Артур Йонат став третім у бігу на 100 метрів. Але найуспішнішим для Аді став 1936 рік. У нього народився первісток, а на берлінській Олімпіаді чорношкірий американський бігун Джессі Оуен у взутті "Дасслер" завоював чотири золоті медалі й установив п'ять світових рекордів.
З цього моменту "Дасслер" став невизнаним стандартом спортивного взуття. Успіх маркетингу Аді був очевидний. У рік Олімпіади в Берліні продажі "Фабрики братів Дасслер" перевищили 400 000 німецьких марок. У 1938 році відкривається друга фабрика Дасслерів у Герцогенаурасі. Усього їхнє підприємство виробляє щодня 1000 пар взуття.
До цього моменту обоє братів Дасслер були переконаними членами нацистської партії. Однак, незважаючи на це, коли в 1939 році почалася Друга світова війна, фабрики Дасслерів піддалися конфіскації нацистами а самі брати відправилися на фронт. На одній з фабрик нацисти спробували налагодити виробництво ручних протитанкових гранатометів. Однак фабричне устаткування було не пристосоване для такого виробництва, тому Аді повернули з армії через рік - робити тренувальне взуття для німецьких солдатів.
Коли Німеччина програла і цю війну, Аді випала своя частка національної катастрофи. У 1945 році Герцогенаурах потрапив в американську зону окупації. І поки фабрика Дасслерів поставляла в Сполучені Штати хокейні ковзани за контрибуцією, янкі комфортно розташувалися у сімейному особняку. А дружина Аді, щоб прокормити родину, сама скопувала грядки і доглядала худобу. Але тривало це недовго. Через рік американці пішли, а брат Руді повернувся з табору для військовополонених.
Сімейну справу братам довелося поновлювати майже з нуля. Взуття "Дасслер" знову вироблялася з залишків військової амуніції, а 47 найманих робітників одержували зарплату натурою - дровами і пряжею. Правда, колишнього розуміння між братами вже не було. А навесні 1948 року, незабаром після смерті батька, вони посварилися остаточно і вирішили розділити компанію. Руді забрав собі одну фабрику, а Аді - іншу. Ще брати умовилися не використовувати назву і символіку сімейного підприємства. Аді назвав свою фірму Addas, а Руді свою - Ruda. Але вже через кілька місяців Addas перетворюється в Adіdas (абревіатура від Аді Дасслер), а Ruda - у Puma. Так припинив існування всесвітньо відомий у той час бренд - Dassler.
Самі брати до кінця своїх днів зберігали мовчання про причини сварки. Можливо, Руді так і не зміг простити Аді, що після війни той не спробував визволити його з табору для військовополонених, використовуючи знайомство з американськими офіцерами. А може бути, вони просто не змогли розділити спадщину батька. У будь-якому випадку після розвалу сімейного підприємства брати один з одним не розмовляли, а Puma і Adіdas стали найзапекливішими конкурентами.
Більш того, ворожнеча засновників "Пуми" і "Адідас" перекинулася на їхнє рідне містечко Герцогенаурах. Кожна компанія утримувала в місті свою футбольну команду, їхні співробітники демонстративно пили різне пиво, і навіть діти співробітників відвідували різні школи. Штаб-квартири обох компаній дотепер знаходяться в Герцогенаурасі, напруженість відносин між компаніями вже не та, але, як говорить один зі співробітників "Адідас" - "Тепер ми розмовляємо один з одним, але ви ніколи не побачите мене в їхньому взутті".
Розставшись із братом, Аді став одноособовим хазяїном власної компанії. Тепер йому не треба було ні з ким радитися. Скориставшись цією "уседозволеністю", він уже через рік "злегка" порушив договір із братом - не використовувати символіку "Фабрики Дасслерів". Аді взяв дві смуги з емблеми Dassler, прималював до них третю і запатентував те, що вийшло як символ "Адідас".
Щоб не дозволити братові обійти його, Аді береться за свою улюблену справу - винахідництво. У 1949 році він створює перші бутси зі знімними гумовими шипами. У 1950-м - футбольні бутси, пристосовані для гри у футбол у несприятливих погодних умовах: на снігу і на мерзлій землі. Заодно він згадує всі старі зв'язки з національними олімпійськими комітетами. На Олімпіаді в Хельсінкі в1952 році більшість спортсменів узуваються вже не в Dassler, а в Adіdas.
Під час тієї ж Олімпіади Аді приходить у голову думка пропонувати спортсменам інші товари під маркою Adіdas. Першою пробою диверсифікації стало виробництво спортивних сумок, яке було розпочато через кілька місяців. І хоча кросівки залишаються основним виробництвом, Аді підшукує собі партнера, що візьме на себе виробництво одягу. Випадково на якійсь вечірці Аді познайомився з хазяїном текстильної фабрики Віллі Зельтенрайхом. Випивши разом, Аді замовив йому тисячу спортивних костюмів із трьома смужками уздовж рукавів. Товар пішов добре, а партнери так сподобалися
Loading...

 
 

Цікаве