WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Науково-дослідні парки, особливості їх створення в США - Реферат

Науково-дослідні парки, особливості їх створення в США - Реферат

створення такого інкубатора в порівнянні з традиційною формою сполучено, як правило, з набагато більш скромними інвестиціями.
Технопарки
Під технопарком мається на увазі науково-виробничий територіальний комплекс, головна задача якого складається у формуванні максимально сприятливого середовища для розвитку малих і середніх наукомістких інноваційних фірм-клієнтів.
Поняття технопарку досить близько поняттю інкубатора в сфері інноваційної діяльності. Обоє ці елемента інноваційної інфраструктури являють собою комплекси, призначені для сприяння розвитку малих інноваційних компаній, створення сприятливого, підтримуючого середовища їхнього функціонування. Розходження між ними полягає в тім, що спектр фірм-клієнтів технопарків на відміну від інкубаторів не обмежується тільки знову створюваними і, щознаходились на самій ранній стадії розвитку інноваційними компаніями. Послугами технопарків користаються малі і середні інноваційні підприємства, що знаходяться на різних стадіях комерційного освоєння наукових знань, ноу-хау і наукомістких технологій. Іншими словами, для технопарків не властива тверда політика постійного відновлення, ротації клієнтів, типова для інкубаторів в області інноваційної діяльності.
Крім того, комплекси інкубаторів розташовуються, як правило, в одному чи декількох будинках. Технопарки ж звичайно мають і ділянки землі, що вони можуть здавати в оренду клієнтським фірмам під будівництво тими чи офісів інших виробничих приміщень.
Отже, технопарки в порівнянні з інкубаторами мають на увазі створення більш різноманітного інноваційного середовища, що дозволяє надавати більш широкий спектр послуг по підтримці інноваційного підприємництва шляхом розвитку матеріально-технічної, соціально-культурної, інформаційної і фінансової бази становлення і розвитку діяльності малих і середніх інноваційних підприємств.
Основною структурною одиницею технопарку є центр. Звичайно в структурі технопарку представлені:
" інноваційно-технологічний центр,
" навчальний центр,
" консультаційний центр,
" інформаційний центр,
" маркетинговий центр,
" промислова зона.
Кожний з центрів технопарку надає спеціалізований набір послуг, наприклад, послуги по перепідготовці фахівців, пошуку і наданню інформації з визначеної технології, юридичні консультації і т.п. До складу технопарку в якості його окремого структурного елемента може входити інкубатор.
Необхідно відзначити, що парки як елемент інноваційної інфраструктури в різних країнах одержали різні визначення. Якщо в Росії за ними закріпилася назва "технологічні парки" ("технопарки") чи "науково-технологічні парки", то в США ці структури називаються переважно "дослідницькими парками", у Великобританії - "науковими парками", у КНР - "науково-промисловими парками".
Технополіс, що нерідко називають також науковим чи містом наукоградом, "містом мозків", являє собою великий сучасний науково-промисловий комплекс, що включає чи університет інші вузи, науково-дослідні інститути, а також житлові райони, оснащені культурною і рекреаційною інфраструктурою.
Метою будівництва наукових містечок, технополісів є зосередження наукових досліджень у передових і піонерних галузях, створення сприятливого середовища для розвитку нових наукомістких виробництв у цих галузях. Як правило, одним із критеріїв, яким повинний задовольняти технополіс, є його розташування в мальовничих районах, гармонія з природними умовами і місцевими традиціями.
Висновки
Під технопарком мається на увазі науково-виробничий територіальний комплекс, головна задача якого складається у формуванні максимально сприятливого середовища для розвитку малих і середніх наукомістких інноваційних фірм-клієнтів.
Поняття технопарку досить близько поняттю інкубатора в сфері інноваційної діяльності. Обоє ці елемента інноваційної інфраструктури являють собою комплекси, призначені для сприяння розвитку малих інноваційних компаній, створення сприятливого, підтримуючого середовища їхнього функціонування. Розходження між ними полягає в тім, що спектр фірм-клієнтів технопарків на відміну від інкубаторів не обмежується тільки знову створюваними і, що знаходились на самій ранній стадії розвитку інноваційними компаніями. Послугами технопарків користаються малі і середні інноваційні підприємства, що знаходяться на різних стадіях комерційного освоєння наукових знань, ноу-хау і наукомістких технологій. Іншими словами, для технопарків не властива тверда політика постійного відновлення, ротації клієнтів, типова для інкубаторів в області інноваційної діяльності.
Крім того, комплекси інкубаторів розташовуються, як правило, в одному чи декількох будинках. Технопарки ж звичайно мають і ділянки землі, що вони можуть здавати в оренду клієнтським фірмам під будівництво тими чи офісів інших виробничих приміщень.
Сучасна модель технопарку має наступні особливості:
1) наявність будинку, призначеного для розміщення в ньому десятків малих фірм (це сприяє формуванню великого числа нових малих і середніх інноваційних підприємств, що користаються всіма перевагами системи колективних послуг);
2) наявність декількох засновників (цей механізм керування значно складніше механізму з одним засновником, однак набагато ефективніше, наприклад, з погляду доступу до фінансування);
3) широка фінансова підтримка діяльності технопарків з боку державних і муніципальних органів влади, а також за рахунок спеціально створених фондів.
Бурхливий розвиток технопарків у США й у Європі почалося лише в 80-і роки XX ст., що спричинило досить швидке поширення ідеї технопарку за межами економічно розвинутих країн: у Канаді, Сінгапуру, Австралії, Бразилії, Індії, Малайзії, Китаї, Японії.
Як засновника першого наукового парку справедливо називають Стенфордський університет. З початку своєї діяльності наприкінці 40-х, початку 50-х років Стенфордський парк став місцем комерційної діяльності, джерелом якої служили результати наукових досліджень талановитих учених з університетських лабораторій.
Багато хто з заснованих у парку фірм перетворилися пізніше у великі багатонаціональні корпорації.
Така фірма як "Хьюлетт-Паккард" (прогноз виторгу на 2004 рік - $80 млрд.) наочно демонструє, які результати можуть бути отримані за допомогою наукового парку.
Список використаної літератури
1. Наукові міста - міста ХХІ століття. - М., 2000.
2. Наука в світі. - К., 1994.
3. Новаторство в США. - М., 1994.
4. Технопарки ХХ століття / За ред. Мішутіна А.С. - М., 2001.
Loading...

 
 

Цікаве