WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Основні положення Кодексу Туриста (1985) - Реферат

Основні положення Кодексу Туриста (1985) - Реферат


Реферат
на тему:
Основні положення Кодексу Туриста (1985)
У Софії в 1985 році відбулась VI сесія Генеральної асамблеї Всесвітньої туристичної Організації, на якій було прийнято Хартію туризму і при ній Кодекс туриста, в який увійшли з 10 по 14 статті, в яких визначаються основні принципи та засади поведінки туристів будь-якої країни.
Зокрема в статті Х наголошується на тому, що туристи повинні своїм поводженням сприяти взаєморозумінню і дружнім відносинам між народами як на національному, так і на міжнародному рівні й у такий спосіб сприяти збереженню світу.
В статті ХІ йдеться про дотримання певних етичних положень. Зокрема, у місцях транзиту і тимчасового перебування туристи повинні поважати сталий політичний, соціальний, моральний і релігійний уклад і підкорятися діючим законам і правилам.
У цих же місцях туристи також повинні:
а) виявляти саме велике розуміння у відношенні звичаїв, вірувань і вчинків місцевого населення і найбільша повага у відношенні природного і культурного надбання останнього;
б) утримуватися від підкреслення економічних, соціальних і культурних розходжень, що існують між ними і місцевим населенням;
в) бути сприйнятливими до культури місцевого населення, що приймає туристів, що є невід'ємною частиною загального надбання людства;
г) перешкоджати експлуатації інших з метою проституції;
д) утримуватися від торгівлі, провозу і вживання наркотиків і (чи) інших заборонених препаратів.
У статті ХІІ і ХІІІ Кодексу туриста йдеться про пропозиції для держав і туроператорів. Так, у даній станні зазначено, що під час подорожі з однієї країни в іншу й у межах приймаючої країни туристи повинні через відповідні урядові міри мати можливість для свого блага користатися:
а) зм'якшенням адміністративного і фінансового контролю;
б) можливо кращими умовами на транспорті і протягом тимчасового перебування, що можуть бути надані постачальниками туристських послуг.
Туристам варто надавати вільний доступ як усередині, так і за межами своїх країн до місць і окремих районів туристського інтересу і волю пересування, з огляду на при цьому існуючі правила й обмеження.
Після прибуття до місць і окремих районів туристського інтересу, а також протягом усього їхнього транзиту і тимчасового перебування туристи для свого блага повинні розташовувати:
" об'єктивною, точною і вичерпною інформацією про умови і можливості, наданих протягом їхньої подорожі і тимчасового перебування офіційними туристськими організаціями і постачальниками туристських послуг;
" особистою безпекою, безпекою свого майна, а також захистом своїх прав як споживачів;
" відповідною суспільною гігієною, особливо в засобах розміщення, суспільного харчування і на транспорті; інформацією про ефективні заходи по попередженнюінфекційних захворювань і нещасливих випадків, а також безперешкодним доступом до служб охорони здоров'я;
" доступом до швидкого й ефективного суспільного зв'язку усередині країни, а також із зовнішнім світом;
" адміністративними і юридичними процедурами і гарантіями, необхідними для захисту їхніх прав;
" можливістю сповідання своєї власної релігії і відповідними умовами для цієї мети.
Стаття ХІV стосується більше загальних прав і свобод людини: кожна людина має право доводити до відома представників законодавчих органів і громадських організацій про свої потреби, щоб повною мірою здійснювати своє право на відпочинок і проведення дозвілля для того, щоб користатися перевагами туризму в найбільш вигідних умовах, і там, де це доречно і відповідно до закону, поєднуватися з іншими для цієї мети.
Багато інших положень стосовно міжнародного туризму визначені в Хартії туризму. Основними моментами зазначені, що право кожної людини на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня і на оплачувану періодичну відпустку, а також право вільне пересуватися без обмежень, крім тих, котрі передбачені законом, визнається в усьому світі. Використання цього права складає фактор соціальної рівноваги і підвищення національної і загальної свідомості. Як наслідок цього права держави повинні розробляти і проводити політику, спрямовану на забезпечення гармонічного розвитку внутрішнього і міжнародного туризму, а також займатися організацією відпочинку на благо всіх тих, хто їм користається.
З цією метою державам випливає:
" сприяти упорядкованому і гармонічному росту як внутрішнього, так і міжнародного туризму;
" приводити туристську політику у відповідність з політикою загального розвитку, проведеної на різних рівнях - місцевому, регіональному, національному і міжнародному - і розширювати співробітництво в області туризму як на двосторонньої, так і на багатобічній основі, включаючи для цієї мети також можливості Всесвітньої туристської організації;
" сприяти вживанню заходів, що дозволяють кожному брати участь у внутрішньому і міжнародному туризмі, особливо за допомогою регулювання робочого часу і дозвілля, чи встановлення поліпшення системи щорічних оплачуваних відпусток і рівномірного розподілу днів таких відпусток протягом року, а також приділення особливої уваги молодіжному туризму, туризму людей похилого віку і людей з фізичними недоліками;
" захищати в інтересах сьогодення і майбутніх поколінь туристське середовище, що, включаючи в себе людини, природу, суспільні відносини і культуру, є надбанням усього людства.
Використана література:
1. Хартія туризму і кодекс туриста. - Софія, 1985.
2. Світовий туризм: вчора, сьогодні і завтра. - М., 2000.
Loading...

 
 

Цікаве