WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Розвиток української кінематографії - Реферат

Розвиток української кінематографії - Реферат


Реферат
на тему:
Розвиток української кінематографії
"Віва, Москва!" - гукали глядачі МКФ у Мар-дель-Плата після перегляду фільму "Тіні забутих предків", вітаючи делегацію з Києва. Вони й гадки не мали, що існує таке географічне поняття, як Україна: був Радянський Союз і його столиця - Москва.
На касеті фільму "Тіні забутих предків", випущеній у США в серії "Класика світового кіно", - початок анотація починається так: "Десь далеко в горах Російської імперії...", а йшлось про Карпати ХХ століття, які до Росії не мали жодного відношення - це була частина Австро-Угорської імперії.
"Двадцять років тому, - розповів радник з питань культури посольства Франції в Україні Олів'є Гійом на презентації книжки Госейка, - в Парижі, в кінотеатрі "Космос", який спеціалізувався з показу фільмів радянського кіно, я побачив фільм О.Довженка "Земля". Він справив на мене колосальне враження. Але в титрах було написано, що це радянський фільм, титри - російською мовою і жодної згадки про Україну. І лише недавно я довідався, що фільм цей знято в Україні".
Це тільки кілька фактів, які свідчать про заблокованість українського кіно у світі, адже "Совекспортфільм", продаючи фільми, випущені в різних республіках СРСР, не інформував про національну приналежність авторів чи місце продукування. Факти ці свідчать, що зарубіжні глядачі такого явища, як кіно українське, не знають.
Найскладніше питання, що виникає при здійсненні будь-якої історичної розробки, яка охоплює не одне десятиліття, - проблема періодизації. Не є винятком і кіномистецтво. Доцільно, однак, відмовитися від дрібного розподілу історії української кінематографії на маленькі періоди, бо це обмежує і схематизує висвітлення явищ кіно, що аж ніяк не вкладаються в тісні, жорсткі межі штучно визначених часових відрізків.
Періодизація історії української кінематографії має відображати закономірності саме її розвитку як самостійного предмета й об'єкта вивчення. Тому в основу періодизації мають бути покладені не зовнішні події, а внутрішня логіка й специфіка історичного розвитку кіномистецтва, обумовлені як його власними потребами, так і суспільно-політичними умовами часу, всією історико-культурною атмосферою.
Вітчизняні видання починали зазвичай історію українського кіно з 1917 року, обмежуючи ранній період його розвитку 1929-м або 1930-ми роками. Дореволюційні фільми взагалі відсікали від національного кінопроцесу.
Було б неправильно гіперболізувати здобутки дореволюційного кіно в Україні. Та не можна погоджуватися з московським кінознавцем М. Лебедєвим, який вважав, що 1917 тут створювали тільки "малоросійські фільми", де поверхово втілювалися сюжети з "малоросійського життя" 1.
Вітчизняне кіно викристалізувалось із засвоєння й плідної абсорбації саме національних видів мистецтва, демонструючи згодом власні закони, техніку й способи вислову.
Найвдумливіше підійшов до періодизації початкового етапу розвитку нашого кіно американський дослідник українського походження Борис Коваль-Берест, який виділив такі три цикли: Початок українського кіно (1896-1907); Зародження національної кінопродукції (1907-1917); Перша українська кінопродукція (1917-1921).
Важко погодитися, проте, з тим, що зародження національного кіно відбулося вже 1907 року, коли фактично лише з'явився перший ігровий фільм. Водночас кінопродукція 1917-1923 рр. - доби визвольних змагань - не становила одного цілого. Це були стрічки, зняті часом людьми, які опинилися на різних політичних полюсах. Доцільніше сприймати цей період як єдиний етап розвитку українського кіномистецтва, де в різні роки виявилися спільні тенденції. Між цими кінозйомками так чи інакше простежується взаємозв'язок, бо за всіх складних обставин їх часто здійснювали одні й ті ж митці, що використовували не тільки набутий уже в кіно досвід, але й ту ж апаратуру й кіноательє.
Приблизно такої періодизації дотримується певною мірою й французький дослідник українського походження Любомир Госейко в книзі "Історія українського кіно 1896-1995", де фахово й об'єктивно, без соціологічних ярликів викладено дані про фільми й діячів українського екрана. Щоправда, саме період 1891-1921 рр. в нього найстисліший, позбавлений якихось цікавих спостережень3.
Нам видається доцільним завершити перший етап розвитку вітчизняного кіно громадянською війною, кінець якої створив нові умови для зйомок і прокату фільмів. Адже увесь зміст, соціальні й виробничо-організаційні засади нашого кіномистецтва 1896-1920 років збігаються в часі зі складним процесом його народження й становлення, що триває до кінця братовбивчої війни в Україні, коли з'явились нові вимоги до кіновиробнитцва завдяки споживацькій ленінській політиці в галузі кіно.
Це найменш досліджена галузь нашої культурної історіографії. У вирі тотальної розрухи, що стала наслідком Жовтневого перевороту, а згодом "чистки" кінодокументів у 30-ті роки, не збереглися ані більшість творів дореволюційного кіно, ані копії перших агітфільмів, де часом фігурували "вороги народу".
Існують поодинокі розвідки, що торкаються цієї теми (Журов Г. В. З минулого кіно на Україні. К., 1950; Корнієнко І. С. Українське радянське кіномистецтво 1917-1929. - К., 1959; Шимон О. О. Сторінки історії кіно на Україні. - К., 1964 та ін.). Фактично тільки С. Безклубенко зробив спробу у збірнику лекцій "Українське кіно: Начерк історії (К., 2001) осмислити з нових позицій деякі моменти раннього періоду розвитку українського кіно, хоча запропонована ним періодизація далеко не бездоганна.
Настала потреба ґрунтовно осмислити значення піонерів екрана у формуванні естетики десятої музи, що знайшло вияв у вагомих своєю тематикою, авторськими й операторськими здобутками,
Loading...

 
 

Цікаве