WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Розвиток засобів зв’язку в Україні - Реферат

Розвиток засобів зв’язку в Україні - Реферат


Реферат
на тему:
Розвиток засобів зв'язку в Україні
Зв'язок, перш ніж досягти сучасних способів і форм, подолав великий шлях історичного розвитку. Він виникає в епоху первісного суспільства.
Уже з появою перших людей на Землі в процесі праці виникає потреба в спілкуванні. Головним досягненням цього періоду є поява членороздільної мови. Щоб домовитися про організацію полювання на великого звіра, первісні люди повинні були зібрати всіх мисливців племені, а може, і запросити мисливців із сусіднього племені для спільного полювання. Оповіщення про появу звіра здійснювалося або шляхом подачі сигналів, або посильними. Так зародився зв'язок особистим спілкуванням, посильними і сигналізацією.
У епоху неоліту відбувається "перший великий суспільний поділ праці" - відокремлення скотарських племен від землеробських. Установлюється товарний обмін між ними. З'являються нові види зв'язку - контакти між представниками різних племен при обміні продуктами їхньої праці.
Пізніше, коли відбувся "другий великий поділ праці" і ремесло відокремилося від землеробства, зв'язок особистим спілкуванням ускладнюється, тому що виникає необхідність його встановлення між трьома партнерами: хліборобом, скотарем і ремісниками.
Перед початком бою вишиковувалися війська і віддавалися всі необхідні розпорядження і накази. Під час руху військ і у момент бою старший начальник керував військами за допо-могою звукових і зорових сигналів, а також команд. При ньому знаходилися прапороносці, сурмачі, глашатаї (посильні).
Полководці для передачі звісток широко використовували багаття і гінців.
Знаходячись у походах, слов'янські вожді підтримували постійний зв'язок зі своїми племенами, використовуючи для цього кінних гінців і гінців на турах (човнах).
Під час бою слов'яни вміло забезпечували зв'язок між окремими загонами за допомогою прапорів. Прапор складався з дерев'яної тичини, зверху якої міцно закріплювався жмуток яскравих рослин, кінський хвіст і т.п., названі "чубчиком стяговим".
Шикування військ для бою і початок атаки виконувалися по команді воєначальника. Збір воїнів після бою відбувався також за наказом воєначальника.
Для подачі сигналів використовувалися прапори, сигнальні роги, ударні інструменти і вогонь. Під час дій із засідок сигнали передавалися звуконаслідуванням тварин і птахів.
Подальший розвиток зв'язку у східних слов'ян пов'язаний з державотворенням.
Наприкінці IX століття в результаті об'єднання Новгородських і Київських земель була утворена Київська держава (Київська Русь). Столицею Русі стало місто Київ. Основним засобом зв'язку столиці з військами були "люди піші і кінні".
Для передачі звісток застосовувалися також голуби. У давньоруському фольклорі є багато пісенних і казкових сюжетів про птаха, що передає звістку. Звукові сигнали застосовувалися головним чином на невеликих відстанях для збору військ і населення. Для передачі звукових сигналів застосовувалися: била (металева чи дерев'яна дошка), дзвін, барабан, труба, посвистіль і накри. Особливо важливу роль виконував вічовий дзвін у Великому Новгороді. По заклику його новгородці збиралися на віче для вирішення військових і цивільних справ.
Таким чином, у Київській Русі коло застосування зв'язку значно розширилося. Передача військових і державних звісток для широкого кола населення міст здійснювалася, як правило, через спеціальних осіб - "бірючей" (глашатаїв). Для збору військ і населення застосовувалися било, дзвін, барабани і труби. Для передачі інформації на великі відстані (для зв'язку прикордонних міст (фортець) і сторожів з Києвом, а також з військом, що знаходиться в поході) у першу чергу використовувалися багаття і віхи. Вони забезпечували передачу умовних сигналів послідовно від однієї вежі до іншої, утворюючи лінію сигнального зв'язку уздовж усього кордону й углиб держави. Уперше був введений повоз, що забезпечував доставку князівських указів і ратних звісток. Для зв'язку з військом і між посадами уздовж кордону широко використовувалися також голуби, гінці на лижах, гінці на конях і гінці на човнах.
Доставка особливо важливих звісток і збереження їх змісту у таємниці здійснювалися довіреними особами, при цьому зміст вчили напам'ять або застосовували різні способи шифрування.
Про виступ у похід Запорізьке військо оповіщалося пальбою з гармат. Одночасно надсилали кругову повістку козакам-зимовчанам, які жили в степу на хуторах і в слободах. У разі потреби організації відсічі значним силам ворога із Січі направлялися посланці на Дон і Україну із закликом до спільної боротьби з загарбниками.
У 1895 році полковник Генерального штабу Добринін Ф.Н. у статті "Телеграф і служба його у воєнний час" уперше пропонує організацію безперервного дротового телеграфного зв'язку штабу наступаючої армії зі штабами корпусів, які входять до складу цієї армії.
Запропонований ним спосіб організації зв'язку полягає в "безперервному подовженні дроту в напрямку переміщен-ня даного штабу з метою забезпечення зв'язку із старшим штабом" із значним попередженням цього подовження перед переходом підлеглого штабу на наступне місце його розгортання, тобто підлеглий штаб повинен переміщатися в такий пункт, до якого вже прокладено жердинну лінію забезпечено телеграфний зв'язок зі старшим штабом.
Військовий телеграф містився в мирний час у телеграфних ротах саперних батальйонів корпусів. З оголошенням мобілізації він переходив на штат воєнного часу, а з початком бойових дій на нього покладалося забезпечення телеграфного зв'язку зі штабом армії і штабами сусідніх корпусів; штабами дивізій і загонів, що входять у корпус з найближчою урядовою телеграфною станцією. Крім того, військовий телеграф повинен був сприяти урядовому телеграфу у відновленні постійних ліній зв'язку.
Таким чином, напередодні російсько-японської війни російська армія мала у своєму резерві два основні методи в галузі теорії і практики організації дротового зв'язку, які лягли в основу всіх наступних рішень і теоретичних розробок у розвитку військового зв'язку. Крім того, до цього часу сформувалися цілком визначені погляди на використання урядового польового і військового телеграфів.
1877 року угорський інженер Т.Пушкаш запропонував проект створення першої телефонної станції, який відразу був реалізований у США, в Нью-Гавані. В Європі перша телефонна станція з'явилась у 1879 році в Парижі. Перші телефонні станції в Росії було збудовано протягом 1881 року відразу в п'яти містах - Москві, Петербурзі, Одесі, Варшаві, Ризі.
1885 року російський
Loading...

 
 

Цікаве