WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Професія, яка приносить щастя - Реферат

Професія, яка приносить щастя - Реферат


Проаналізувавши все вищевикладене та зважаючи на складність розглянутих понять, можна з впевненістю сказати: для того, щоб підліток правильно і усвідомлено вибрав професію, котра б відповідала суспільним і особистісним потребам, визначив свою професійну позицію, йому необхідна кваліфікована допомога. А саме: розумне психолого-педагогічне втручання, професійне консультування та послідовне проведення всіх етапів профорієнтаційної роботи.
Професію юриста - вкрай відповідальна і важлива. Для юриста є важливими поняття, як "чесність", "справедливість", "права людини".
У своєму житті неодноразово можна стикатися з такою ситуацією: людину звинувачують у чомусь, а вона не в змозі довести свою невинність. Саме для того і існує професія юриста, щоб доводити причетність чи непричетність людини до якогось злочину. Неможливо уявити собі жахливішу ситуацію, ніж таку: людину засуджують до тюремного ув'язнення через щось, чого вона не робила. Адже відомо, що такі випадки є, і вони не поодинокі. Причини можуть бути різними: бажання справжнього винуватця "підставити" саме цю людину; лінощі, недбалість або підкупність міліції, яка не стала довго шукати та розбиратися "хто винен"...
Саме у цьому дехто бачить своє покликання: домогтись звільнення людини у випадку її невинності або (якщо судять "за діло") з'ясувати витоки поведінки та вчинків, знайти пом'якшуючі обставини (які, я впевнений, є у кожному випадку) та досягти зменшення покарання.
Той, хто вирішив стати юристом, повинен розуміти, що бере на себе величезну відповідальність, тому що у будь-якому випадку необхідно зберегти об'єктивність та докласти максимум зусиль та винахідливості для захисту свого підопічного, людини, яка довірила свою долю.
ЛІТЕРАТУРА
І. Вайсбург А.А. Организация профориентационной работы школы, ПТУ, предприятия.-М.:Просвещение. 1986.-128с.
2. Ендальцев Е.А. Выбор профессии. Социальные, экономические и педагогические факторы.-Київ:Вища школа, 1982.-149с.
3. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников.-М.:Просвещение,І988.-270с.
4. Павлютенков Е.М. Профессиональная ориентация учащихся.-К.: Рад.школа, І983.-І52с.
5. Павлютенков Е.М. Формирование мотивов вабора профессии.-К.: Рад.школа, 1980.-130с.
6. Полякова В.А., Чистякова С.Н., Агапова Г.Г. Школа и выбор профессии.-М.:Педагогика, 1987.-176c.
*****
Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Адже займатися тим, що тебе цікавить, приносить радість - одна з найважливіших умов відчуття життєвої повноцінності.
Вибір навчального закладу а згодом професії значною мірою впливає на все наступне життя людини. Тут не можна покладатись на випадковість, квапитися. Необхідне найсерйозніше ставлення до цієї проблеми не тільки самої молодої людини а й її батьків. У житті людина повертається до питання вибору професії не раз. У перше це питання постає перед нею після закінчення неповної середньої школи у 15-річному віці. Для того, хто продовжує шкільне навчання, це питання виникає знову після одержання атестату про загальну середню освіту. Перед юнаками постає найважливіше питання : йти працювати, поступати на курси, або до вищого навчального закладу. Вирішаючи ці проблеми необхідно знати володіти всіма аспектами цих шляхів, подальшою перспективою.
Набагато частіше обирають професію своїй дитині саме батьки. Саме вони, заповнені любов`ю до дитини, але ж маючи туманне уявлення до можливостей дитини, та перспективності обираної професії до свого малюка найчастіше рушать усю його долю.
На мою пам`ять виплинув саме такий випадок, коли батьки одного хлопця, позбавили його найулюбленішого діла, всій мети його життя - бути лікарем. Відбулось це в українському місці Донецьку. З раннього віку хлопчик цікавився біологією, медициною, хімією та іншими науками, яки мали відношення до головної мети хлопця - стати лікарем, хірургом - кардіологом. Коли на сімейної раді вирішувалося питання про подальшу освіту, подальшій шлях хлопця батьки хотіли, щоб він став юристом за своїм фахом. Вони спиралися на перспективність, цієї галузі, а також на те що батько сам був юристом - практиком, адвокатом, особою, яка захищала законні інтереси громадян у кримінальному та цивільному процесі. Вони вчасно зробили всі умови, щоб їх син займався правом, але хлопчику це не сподобалось і він продовжував стояти на своєму. Коли він закінчив приватний середній заклад, його мати без будь - яких консультацій зі своїм сином, подала його документи на юридичний факультет, місцевого національного університету. Він вже не зміг не чого зробити, а тому й повинен був вчитися там цілих п`ять років свого власного життя, вчитися та не здобувати задоволення від навчання, від самого процесу та остаточного результату. Коли він закінчив, вже вищий навчальний заклад, йому довелося працювати у престижній місцевій юридичній фірмі. Праця була не довгою, і все це із-за того, що він все ж таки не здобував задоволення від такої роботи. Йому пришилося додатково переучуватися на медика, саме на хірурга - кардіолога, і довелося стати справжнім фахівцем своєї справи, але ті п`ять років, яки він провчився на юридичному факультеті, залишаться на совісті його батьків.
Інколи відбуваються й щасливі випадки. Старшокласник , наприклад, може зацікавитися тим, чим захоплюється його товариші, і відповідно до нього обирає майбутній професійний шлях. Трапляється, що не сім `я, не школа, а хтось зовсім інший - родич або знайомий - може правильно виявити певний талант учня та власним прикладом професійного успіху захопити його до цього професійного шляху. Проте щасливі нагоди не бувають правилом, вони швидше свідчення підвищеної чутливості "чужих" людей до тих задатків дитини, яких не помітило її найближче оточення.
Свою майбутню спеціальність молода людина повинна обирати самостійно, цілеспрямовано, і не поспіхом.
Наша система освіти покликана сприяти оптимальному розвиткові молодою людиною своїх талантів. Водночас це становить передумову найкращого вибору майбутньої роботи. На жаль, ще мало знають у нас про характер, специфіку, умову праці, окремих професій, перспективу певних спеціалізацій. Наприклад, чимало робітничих професій уявляються нам такими ж, як на початку століття. Набагато ширші наші знання про "престижні" спеціальності, скажімо, телеоператор, менеджер, програміст, перукар, тощо або ж професії рідних чи знайомих. Водночас сотні інших можливостей висококваліфікованої, цікавої, перспективної праці залишаються для молоді невідомими.
Коли люди робить ставку на "грошовиті" професії, вона забуває, що вище оплачування праця буває складнішою і важчою фізично чи розумово, вимагає вищої кваліфікації, більшої кваліфікації, більшої відповідальності, затрати часу тощо. До того ж більші гроші, вищи становище самі по собіне зажди гарантують задоволення роботою.
Тим, хто обирає професію, варто задуматися, чи не оцінюють вони життєві перспективи подібним чином. І не зайве нагадати, що більшість наших громадян мають не "престижні", а інші корисні, необхідні, цікаві професії.
Тому, хто хоче обрати професію, треба оцінити свої можливості критично й прислухатися до порад.
Loading...

 
 

Цікаве