WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив ерадикації гелікобактерної інфекції на гіпергомоцистеїнемію у хворих на хронічний атрофічний гастрит у поєднанні з атеросклерозом (автореферат) - Реферат

Вплив ерадикації гелікобактерної інфекції на гіпергомоцистеїнемію у хворих на хронічний атрофічний гастрит у поєднанні з атеросклерозом (автореферат) - Реферат

(3,720,28)ммоль/л, що також відповідало групі його гранично підвищеного

рівня (3,4-4,0 ммоль/л), перевищуючи відповідні оптимальні показники (менш 2,6 ммоль/л). Що стосується середніх показників ХС ЛПВГ та ТГ, вони були відповними групам їх нормального рівня. Середні показники ліпідного обміну у хворих ХАГ наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Середні показники ліпідного обміну у хворих ХАГ

ЗХС,

ммоль/л

ХС

ЛПНГ, ммоль/л

ХС ЛПДНГ, ммоль/л

ХС

ЛПВГ, ммоль/л

ТГ, ммоль/л

КА

5,420,31

3,720,28

0,720,09

1,370,19

1,610,23

2,970,3

Аналіз зустрічаємості ДЛП у хворих на ХАГ показав, що ДЛП мали місце у 73 осіб (70,2%). При цьому, кількість осіб з II а типом ДЛП склала майже Ѕ всіх випадків. Одночасно, частота II в, IV типу ДЛП та гіпо-б-ліпопротеїдемії суттєво не відрізнялася між собою. Типи ДЛП у хворих ХАГ наведені на рисунку 1.


Рис. 1. Типи ДЛП у хворих ХАГ

Проведений порівняльний аналіз показників ліпідного обміну у хворих ХАГ із різними ступенями засіву H.pylori СОШ суттєвих розбіжностей між відповідними показниками не виявив. Проте, серед хворих ХАГ з ДЛП простежувався достовірний взаємозв'язок між частотою II а типу ДЛП та ступенем засіву H.pylori СОШ.

Зіставлення типів ДЛП між групами з різними ступенями засіву H.pylori СОШ виявило, що хворіх з II а типом ДЛП зустрічалася частіше в групі помірного і тяжкого засіву гелікобактеріями (20 осіб - 27,4%), ніж легкого (14 осіб-19,2%), р<0,05. Імовірно, що серед хворих ХАГ з ДЛП, як правило, частота II а типу ДЛП пов'язана зі ступенем засіву H.pylori СОШ. Одночасно, частота інших типів ДЛП суттєво між цима групами не змінювалася.

При зіставленні ж показників ліпідного обміну між групами хворих ХАГ із різними ступенями атрофії СОШ суттєвих відмінностей виявлено не було. При аналізі частоти ДЛП у хворих ХАГ із різними ступенями атрофії СОШ було визначено, що при зростанні ступеню атрофії частота ДЛП вірогідно зростала: показники склали 75,3% в групі помірного і важкого ступенів атрофії та 24,7% в групі легкого ступеня атрофії, (р<0,05). В той же час, в групі помірного і тяжкого ступенів атрофії збільшувалася частота II а (36,9%), II в (13,7%), IV типів (15,1%) та гіпо-б-ліпопротеїдемії (9,6%), порівняно з групою легкого ступеня атрофії, р<0,05. Це дозволяло припустити існування взаємозв'язку у хворих ХАГ між ступенем атрофії СОШ та частотою розвитку ДЛП.

Стать у досліджуваних хворих хронічним атрофічним гастритом істотно не впливала ні на показники ліпідного обміну, а ні на частоту ДЛП.

Порівняльний аналіз показників ліпідного обміну у хворих ХАГ вікових груп 1в та 2в суттєвих розбіжностей між ними не виявив, що, на нашу думку, свідчило про відсутність істотного взаємозв'язку віку та показників ліпідного обміну. Серед осіб з ДЛП (n=73) хворих вікової групи 2в було 44 (60,3%), хворих групи 1в - 29 осіб (39,7%), різниця показників вірогідна (р<0,05). Тобто, у хворих ХАГ при зростанні віку мало місце збільшення частоти ДЛП. Водночас, в групі 2в вірогідно (р<0,05) зростала частота ІІа (28,8%) та IV типів (15,1%) ДЛП порівняно з групою 1в, де показники склали відповідно 17,8% та 5,5%. Це давало змогу зробити припущення щодо існування взаємозв'язку частоти розвитку IIа та IV типів ДЛП з віком. Що стосується IIв та гіпо-б-ліпопротеїдемії, їхня частота істотно в різних вікових групах не змінювалася.

Аналіз частоти ДЛП у хворих ХАГ основної групи та групи порівняння свідчив, що за наявності ІХС ДЛП зустрічалися частіше (42 особи-57,5%) порівняно з хворими ізольованого перебігу ХАГ (31 особа-42,5%), р<0,05.

Зіставлення однакових типів ДЛП між цима групами показало, що II а тип ДЛП зустрічався вірогідно частіше (20 осіб-27,4%, р<0,05) в разі наявності ІХС. Водночас, суттєвої різниці між частотою інших типів ДЛП у хворих ХАГ на тлі ІХС та з ізольованим перебігом ХАГ не було.

При вивченні ультрасонографічної картини загальних сонних артерій (ЗСА) у хворих ХАГ було встановлено, що середня товщина комплексу інтима-медіа (КІМ) не перевищувала нормального значення і складала (0,990,1)мм. Проте, ознаки атеросклеротичної поразки каротидних артерій у вигляді потовщення КІМ мали місце у 61 хворого на ХАГ (58,7%). В тому числі, більш, ніж третина з обстежуваних хворих (38 осіб - 36,5%) мала атеросклеротичні бляшки (АБ). У хворих з АБ переважно зустрічалися бляшки однорідні за структурою (25 осіб - 65,8%), ніж неоднорідні (13 хворих - 34,2%), р<0,05. Частота АБ, що викликали стеноз ЗСА, менший 50% (35 осіб-92,3%) вірогідно (р<0,01) перебільшувала частоту АБ зі стенозом ЗСА ≥50% (3 особи - 7,7%).

Зіставлення товщини КІМ ЗСА у хворих ХАГ з різними ступенями засіву H.pylori СОШ суттєвих розбіжностей показників не виявило. Одночасно, серед хворих з потовщенням КІМ та хворих з АБ відповідна кількість осіб із різними ступенями засіву гелікобактеріями СОШ суттєво не відрізнялися між собою. Тож, у хворих ХАГ взаємозв'язку ступеня засіву H.pylori СОШ з товщиною КІМ, частотою потовщення КІМ і АБ встановлено не було.

Треба відзначити, що між ступенем атрофії СОШ та товщиною КІМ у обстежуваних хворих на ХАГ суттєвий взаємозв'язок не визначався. Проте, в групі помірного і тяжкого ступенів атрофії СОШ мало місце збільшення частоти потовщення КІМ (73,8%) та АБ ЗСА (71,1%) порівняно з групою легкого ступеня атрофії, де показники склали 26,2% та 28,9% відповідно, р<0,01.

При зіставленні типів АБ між групами з різним ступенем атрофії СОШ визначено, що серед хворих з однорідними АБ було більше осіб з помірним і тяжким ступенем атрофії СОШ (36,8%), ніж з легким (15,8%), р<0,01. Також в групі помірного і тяжкого ступенів атрофії СОШ частота стенозу ЗСА<50% зростала, складачи 63,2%, що було вірогідно (р<0,01) більшим, ніж в групі легкого ступеня атрофії (28,9%). Тож, при зростанні ступеня атрофії СОШ мало місце збільшення частоти однорідних АБ та АБ, що викликали стеноз ЗСА<50%. Що стосується АБ неоднорідного типу та стенозу ЗСА≥50%, у хворих ХАГ їхня частота зі ступенем атрофії СОШ суттєво повґязана не була.

Оцінюючі параметри ЗСА у хворих ХАГ різних вікових груп, було визначено, що товщина КІМ у групі 2в (1,030,11мм) була вірогідно вищою (р<0,05, порівняно із групою 1в). Проведений кореляційний аналіз між товщиною КІМ та віком виявив позитивний кореляційний зв'язок (r=+0,46, р<0,05). Серед осіб, які мали потовщенням КІМ, кількість хворих групи 2в більш ніж у 2 рази перебільшувала кількість пацієнтів групи 1в: показники склали 70,5% та 29,5% відповідно, р<0,01. Також при зростанні віку частота АБ ЗСА збільшувалася більш, ніж на 40%.

Співставлення параметрів, які характеризують стан ЗСА між хворими ХАГ різної статі показало, що товщина КІМ у чоловіків (1,020,11мм) була більшою, ніж у жінок (0,990,11мм), р<0,05. Крім того, серед осіб з АБ ЗСА (n=38) чоловіків (22 хворих - 57,9%) було більше, ніж жінок (16 осіб - 42,1%), р<0,05. Тож, у хворих ХАГ чоловічої статі атеросклеротичні зміни ЗСА були більш виразними порівняно з жінками: а саме, товщина КІМ та частота АБ ЗСА були у них вірогідно вищими.

При аналізі товщини КІМ у хворих ХАГ з нормогомоцистеїнемією та ГГЦ визначено, що у пацієнтів з ГГЦ товщина КІМ ЗСА склала (1,060,12 мм), що вірогідно перебільшувало цей показник у осіб з нормальним рівнем ГЦ крові (0,970,08 мм), р<0,05. Водночас, серед осіб з потовщенням КІМ (n=61) кількість хворих з ГГЦ (26 осіб - 42,6%) була меншою кількості пацієнтів з нормогомоцистеїнемією (35 осіб- 57,4%). Тож, зростання рівня плазмового ГЦ у хворих на ХАГ супроводжувалося збільшенням товщини КІМ та ступеня його потовщення. Щодо осіб з наявністю АБ, кількість хворих з нормальним та підвищеним рівнем ГЦ суттєво не відрізнялися між собою. Можливо, це свідчило про відсутність суттєвого взаємозв'язку частоти АБ ЗСА із гомоцистеїнемією.

Із наявністю ІХС у обстежуваних хворих ХАГ були пов'язані більш виразні прояви атеросклерозу каротидних артерій. При перебігу ХАГ на тлі ІХС спостерігалася більш висока товщина КІМ (1,050,13мм) порівняно з хворими ізольованого перебігу ХАГ (0,940,09мм), р<0,05. Крім того, в основній

групі визначено вірогідно (р<0,05) вищу частоту потовщення КІМ ЗСА (67,2%) та атеросклеротичних бляшок ЗСА (63,2%), ніж у групі порівнянні, де ці показники складали відповідно 32,8% та 36,8%.

Треба відзначити, що у хворих основної групи також була вищою частота неоднорідного типу АБ ЗСА - 26,3% (р<0,01 порівняно з групою співставлення). Неоднорідні за ехоскопічною структурою АБ, як відомо, можуть мати внутрішньобляшкові крововиливи, виразки, включення холестерину та кальцію, що робить їх прогностично небезпечними у розвитку судинних катастроф. Тому, у пацієнтів основної групи ризик розвитку судинних подій був високим.

Аналіз стану ЗСА в основній групі також показав, що потовщення КІМ ЗСА у хворих з перенесеним інфарктом міокарду зустрічалося у 11 (84,6%) осіб, тоді як у пацієнтів зі стабільною стенокардією навантаження - у 30 (62,5%) осіб, різниця показників вірогідна (р<0,05). Також у хворих з інфарктом міокарду в анамнезі АБ ЗСА мали місце у 10 (76,9%) осіб, що було вірогідно (р<0,05) більшим порівняно з хворими на стабільну стенокардію навантаження, в яких АБ були зафіксовані у 14 (29,2%) осіб. Подальше співставлення параметрів ЗСА у пацієнтів основної групи між особами зі стабільною стенокардією навантаження II та III ф.к. суттєвих розбіжностей показників не виявило. Тобто, серед хворих ХАГ основної групи саме у осіб із інфарктом міокарду в анамнезі мали місце найбільш виразні атеросклеротичні зміни у ЗСА, що свідчило про взаємозв'язок клінічного варіанту ІХС із частотою потовщенням КІМ та атеросклеротичних бляшок ЗСА.

У досліджуваних хворих ХАГ середній рівень плазмового ГЦ дорівнював 15,594,35 мкмоль/л (при нормальному значенні 5-15 мкмоль/л).

Loading...

 
 

Цікаве