WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Рід Juglans l. (Juglandaceae) в Україні (морфолого-біологічні та географічні особливості, систематичне положення та народногосподарське значення) (авт - Реферат

Рід Juglans l. (Juglandaceae) в Україні (морфолого-біологічні та географічні особливості, систематичне положення та народногосподарське значення) (авт - Реферат

Примітки: + – ознака має діагностичне значення

  • – ознака не має діагностичного значення

Проведений нами порівняльний аналіз морфологічних ознак вегетативних та генеративних органів представників роду Juglans, інтродукованих в Україну, дозволив виділити групи видів, близьких за цими ознаками. Дві групи відповідають рангу секцій – Juglans та Rhysocaryon, третя є збірною і складається з видів двох секцій – Cardiocaryon та Trachycaryon.

5.3. Морфологія пилкових зерен. У результаті порівняльно-паліноморфологічного дослідження видів роду Juglans встановлено їх спільні та видоспецифічні ознаки. Пилкові зерна сплющено-сфероїдальної, плоско-опуклої форми. За обрисами з екватора вони широко-еліптичні, з полюсів округло-багатокутні, округлі або асиметрично-багатокутні; досить великі (в екваторіальному діаметрі 30,6–58,0 мкм, полярна вісь – 25,5–36,0 мкм). Пилкові зерна 5–19-порові, з 5–11 порами, розташованими по екватору, та з 1–11 порами на напівсфері. Пори округлі, ободкові (ободок або помітно піднімається над поверхнею пилкового зерна, або майже ні). Екзина пилкових зерен товщиною 1,2 мкм, скульптура поверхні дрібно-округло-горбкувата.

Встановлено, що морфологічні ознаки оболонки пилкових зерен є

діагностичними для секцій Juglans та Rhysocaryon, у секцій Trachycaryon та Cardiocaryon будова спородерми дуже близька. Однак ці секції ми можемо розрізняти за такими ознаками: секція Trachycaryon – лише одна пора на напівсфері, ободок пор непомітний, секція Cardiocaryon – від 1 до 3 пор на напівсфері, ободок добре помітний. Вперше було досліджено морфологічні ознаки пилкових зерен у 6 видів – J.cordiformis, J.duclouxiana, J.fallax, J.glabra, J. japonica та J. major. Нами показано, що комплекс морфологічних ознак пилку цих видів є надійним критерієм для підтвердження їх належності до секцій, визначених L.A. Dode (1906). У результаті паліноморфологічного дослідження 10 видів Juglans установлено, що за кількісними ознаками пилкових зерен особини кожного виду, які культивуються в Україні, відмінні від особин з природних місцезростань (пилкові зерна та поровий отвір останніх майже завжди більші).

РОЗДІЛ 6. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДІВ РОДУ JUGLANS L.

Фенологічні спектри. На основі власних досліджень, що проводились у північній частині Лісостепу України (в межах м. Київ), складені фенологічні спектри для восьми видів роду Juglans, де представлені середні дані за три роки спостережень за всіма фазами розвитку. Досліджені види добре акліматизувалися, проходять повний цикл вегетаційного росту і розвитку та завчасно готуються до зими.

Дихогамія у роді Juglans. Дослідження дихогамії в роді Juglans проводилось на науково-експериментальній базі Інституту ботаніки в урочищі Феофанія та у Національному ботанічному саду. Раніше спеціалістами було встановлено залежність врожайності від типу дихогамії. За даними Ф.Л. Щепотьєва (1957-1987) та Б.К. Гришко-Богменко (1967), протандричні особини горіхів мають меншу врожайність, ніж протогінічні. Дослідження дихогамії у роді Juglans показало, що протандрія більш характерна для J. regia (більше 60 % протандричних особин), J. mandshurica (51-52 %), а також для J. nigra, J. major, J. microcarpaтаJ. cinerea (51-52 % протандричних особин). Juglans cordiformis та J. sieboldiana в насадженнях м. Києва та його околиць виявляють схильність до протогінії (53 % протогінічних особин у обох видів).

РОЗДІЛ 7. СИСТЕМАТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ВИДІВ РОДУ JUGLANS L., ІНТРОДУКОВАНИХ В УКРАЇНУ

У роботі прийнята система роду Juglans, запропонована L.A. Dode (1906, 1909a, 1909б), яка є найбільш детальною. На основі морфології плодів та безпосередньо „горіхів" рід поділений автором на чотири секції: Cardiocaryon, Dioscaryon (= Juglans), Rhysocaryon та Trachycaryon. Чотири секції були також прийняті W.E. Manning (1978), який, проте, не погодився з L.A. Dode щодо кількості видів у роді. R. Fjellstrum та D. Parfitt (1994, 1995) за результатами молекулярних досліджень поділили рід на дві групи видів: 1 – з видами секції Rhysocaryon (так звані "чорні" горіхи) та 2 – з видами секцій Cardiocaryon та Trachycaryon("масляні" горіхи). Тим часом систематичне положення J. regia (з секції Juglans) залишилося дискусійним. Також дослідження R. Fjellstrum та D. Parfitt (1995) підтвердили близьку спорідненість J. sieboldiana та J. mandshurica. Результати досліджень A. Stanford та ін. (2000), показали, що J. regia входить до групи "масляних" горіхів. Також на відміну від попередніх досліджень вони виявили ближчу спорідненість J. sieboldiana з J. cathayensis, ніж з J. mandshurica. Цікавим результатом цих дослідників було розташування J. cinerea(секція Trachycaryon) у кладі з секцією Rhysocaryon. З іншого боку, кладистичний аналіз, проведений A. Stanford на основі молекулярних даних, показав, що секція Rhysocaryon розділилася на дві субклади: субклада помірно-широтних "чорних" горіхів та субклада тропічно-широтних "чорних" горіхів. Такий поділ секції був запропонований ще у 1976 р. R. Miller на основі проведених ним досліджень з анатомії деревини. Молекулярні дослідження P. Manos та D. Stone (2001), які стосувалися родини Juglandaceae вцілому і трьох видів з роду Juglans (J. microcarpa,J. nigra та J. regia), підтвердили розподіл цих видів по секціях, запропонованих L.A. Dode.

Отже, проаналізувавши праці авторів з молекулярної біології, морфології та анатомії, а також здійснивши власні морфологічні та фітогеографічні дослідження, ми дійшли висновку, що J. cinerea, єдиний вид секції Trachycaryon, виявився найближчим до секції Cardiocaryon. Проведений нами паліноморфологічний аналіз підтвердив поділ секції Rhysocaryon на дві групи: помірно-широтні „чорні" горіхи та тропічно-широтні „чорні" горіхи.

7.1. Конспект роду Juglans в Україні. У підрозділі наводиться конспект роду Juglans, який містить цитацію таксонів, синоніміку й типи. Нижче наводимо список видів роду Juglans, що зростають на території України, у межах прийнятої нами системи:

Genus Juglans L.

Sectio 1. Juglans (=Dioscaryon Dode)

1. J. regia L.

Sectio 2. Cardiocaryon Dode

2. J. sieboldiana Maxim.

3. J. cordiformis Maxim.

4. J. mandshurica Maxim.

Sectio 3. Trachycaryon Dode

5. J. cinerea L.

Sectio 4. Rhysocaryon Dode

6. J. nigra L.

7. J. californica S. Watson

8. J. hindsii Jepson ex R.E. Smith

9. J. major (Torr.) Heller

10. J. microcarpa Berl.

7.2. Ключі для визначення видів. Наведені оригінальні дихотомічні ключі для визначення 10 видів роду Juglans, інтродукованих в Україну: для визначення видів у безлистому стані, за листками та за плодами. Попередні ключі було розроблено переважно для чотирьох–семи видів.

РОЗДІЛ 8. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ ВИДІВ РОДУ JUGLANS L.

У розділі узагальнені відомості про господарську цінність видів роду Juglans, інтродукованих в Україну. Рід Juglans – дуже цінна та перспективна в господарському відношенні група видів завдяки наявності у них харчових, лікарських, технічних, декоративних, фітонцидних та інших властивостей, що визначає їх практичну значущість. Види цього роду є перспективними для озеленення в змішаних насадженнях завдяки їх декоративності та гігієнічним властивостям, а деякі види дуже цінні для використання у кондитерському та харчовому виробництвах (J. regia, J. cordiformis, J. sieboldiana), у деревообробному та меблевому виробництвах (J. regia, J. nigra).

Loading...

 
 

Цікаве