WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-імунолоґічне обґрунтування застосування флуренізиду в комплексному лікуванні хворих на реактивні артрити, поєднані з хронічним уроґенітальним - Реферат

Клініко-імунолоґічне обґрунтування застосування флуренізиду в комплексному лікуванні хворих на реактивні артрити, поєднані з хронічним уроґенітальним - Реферат

Аналізуючи результати ПЛР встановлено, що ДНК Chl. trachomatis була виявлена у 19-ти хворих групи №1 (76,0%), у 18-ти – групи №2 (72,0%), у 19-ти – групи №3 (76,0%). Видно, що до лікування групи хворих були практично однаковими за частотою виявлення ДНК Chl. trachomatis. Після лікування спостерігається позитивна, статистично достовірна динаміка (р < 0,05) зменшення частоти виявлення ДНК Chl. trachomatis у хворих усіх груп (група №1 – 4 хворих, група №2 – 5, група №3 – 2). Через 6 місяців після проведеного лікування ДНК Chl. trachomatis виявлена у 1 пацієнта з групи №1, у 2 – з групи №2 і у 1 – групи №3. Найкращі результати були у пацієнтів з групи №3.

ДНК Chl. trachomatis була виявлена у більшості хворих усіх груп, але у кожній групі є пацієнти, в яких ДНК Chl. trachomatis не виявлено. На нашу думку, це зумовлено персистенцією збудника у місцях, які важко доступні для діаґностики (простата, маткові труби тощо).

Усім хворим визначали титри антитіл IgG та IgА до Chl. trachomatis, оскільки у разі неґативного результату ПЛР потрібно використовувати визначення антихламідійних антитіл.

У хворих на РеА позитивний титр IgG до Chl. trachomatis був виявлений у 17-ти хворих групи №1 (68,0%), у 18-ти – групи №2 (72,0%), у 18-ти – групи №3 (72,0%). До лікування групи хворих були однаковими за виявленням підвищеного титру IgG до Chl. trachomatis. Після лікування спостерігається позитивна, статистично достовірна динаміка (р < 0,05) зменшення підвищеного титру IgG до Chl. trachomatis у хворих усіх груп (група №1 – 9-ть хворих, група №2 – 12-ть, група №3 – 6-ть). Найкращі результати були у хворих групи №3. Через 6 місяців після проведеного лікування спостерігається позитивна, статистично достовірна динаміка (р < 0,05) зменшення підвищеного титру IgG до Chl. trachomatis у хворих усіх груп (група №1 – 4-х хворих, група №2 – 7-и, група №3 – 3-х).

Позитивний титр IgА до Chl. trachomatis був виявлений у 21-го хворого групи №1 (84,0%), у 19-ти – групи №2 (76,0%), у 20-ти – групи №3 (80,0%). До лікування групи хворих були однаковими за виявленням підвищеного титру IgА до Chl. trachomatis. Після лікування спостерігається позитивна статистично достовірна динаміка (р < 0,05) зменшення підвищеного титру IgА до Chl. trachomatis у хворих усіх груп (у групі №1 позитивний титр виявлений у 9-ти хворих, у групі №2 – у 12-ти, у групі №3 – у 6-ти). Найкращі результати були у хворих групи №3. Через 6 місяців після проведеного лікування спостерігається позитивна, статистично достовірна динаміка (р < 0,05) зменшення підвищеного титру IgА до Chl. trachomatis у хворих усіх груп (група №1 – 3-х хворих, група №2 – 5-и, група №3 – 2-х).

За нашими результатами у хворих на реактивні хламідіє-асоційовані артрити, в яких не була виявлена ДНК Chl. trachomatis, завжди діаґностувався підвищений титр IgG або IgА до Chl. trachomatis, що свідчить про персистенцію збудника, хронічну форму захворювання або реінфекцію.

Проаналізувавши титри IgG та IgА до Chl. trachomatis загалом у досліджуваних групах ми виявили такі результати:

  • до лікування переважали хворі з підвищеним титром IgG до Chl. trachomatis 1/64 – 35 осіб (47,0%) і 1/128 – 11 осіб (15,0%), у 22-х пацієнтів (29,0%) титр IgG до Chl. trachomatis був нижче порогового. Після проведеного лікування спостерігається збільшення числа хворих з титром 1/16 – 15 осіб (20,0%) і 1/32 – 33 осіб (44,0%) і зменшується кількість хворих з титром 1/64 і 1/128. Через 6 місяців після лікування значно збільшується кількість хворих з титрами нижче від порогового 1/16 – 21 пацієнт (28,0%) і 1/32 – 39 осіб (52,0%), у 15-ти осіб (20,0%) титр IgG до Chl. trachomatis залишився вище від порогового.

  • до лікування переважали хворі з підвищеним титром IgА до Chl. trachomatis 1/16 – 20 осіб (27,0%) і 1/32 – 21 пацієнт (28,0%), у 15-ти хворих (20,0%) титр IgА до Chl. trachomatis був нижче від порогового. Після проведеного лікування спостерігається збільшення числа хворих з титром 0 – 39 осіб (52,0%) і 1/8 – 17 осіб (23,0%) і зменшується кількість хворих з титром 1/16, 1/32 і 1/64. Через 6 місяців після лікування значно збільшується кількість хворих з титрами нижче від порогового (0 – 49 осіб, 1/8 – 16 осіб), у 10 осіб (14%) титр IgА до Chl. trachomatis залишився вище від порогового.

У більшості хворих на РеА, поєднані з хронічним уроґенітальним хламідіозом, мала місце хронічна персистуюча ХІ, а також спостерігалось загострення хронічного перебігу захворювання. Не дивлячись на те, що хворі мали хронічний перебіг захворювання, ефект від лікування за імунолоґічними показниками був добрим у хворих усіх груп, а найкращим – у групі №3.

Хворі усіх груп мали подібний КП на початку лікування (група №1 – 76 балів, група №2 – 73 і група №3 – 76). Після лікування у хворих усіх груп спостерігалася позитивна статистично достовірна (р < 0,05) динаміка зменшення КП, найкращий ефект спостерігався у хворих групи №3, в яких КП склав 14 балів; слабший ефект у хворих групи №1 – КП 23 бали і найгірший результат був у хворих групи №2 – КП 31 бал. Через 6 місяців після лікування також спостерігалася статистично достовірна (р < 0,05) позитивна динаміка зменшення КП. Найкращі результати були у хворих групи №3 – КП 7 балів, потім у хворих групи №1 – 9 балів і у хворих групи №2 – 16 балів.

У хворих на РеА часто виявляється ДНК Chl.trachomatis у зішкрябах зі слизової оболонки уроґенітальної системи і підвищений титр антитіл IgG та IgA до Chl.trachomatis. Лікування антибактерійними препаратами дає позитивну, статистично достовірну динаміку зменшення числа хворих з виявленою ДНК Chl.trachomatis і титру антитіл IgG та IgA до Chl.trachomatis. Через 6 місяців після лікування зменшується кількість хворих з виявленою ДНК Chl.trachomatis і знижуються титри IgA та IgG до Chl.trachomatis. Найкращі результати за імунолоґічними показниками і КП спостерігаються у хворих, які отримували комбінацію флуренізиду і роваміцину (групи №3). Монотерапія флуренізидом (група №1) є ефективнішою за монотерапію роваміцином (групи №2) і незначно поступається за антихламідійним ефектом комбінації цих препаратів.

У хворих усіх груп спостерігається статистично достовірне зменшення ЗСКП після лікування (група №1 – 2,00,74 до лікування, 0,910,46 після лікування; група №2 – 1,940,50 до лікування, 1,120,45 після лікування; група №3 – 1,940,46 до лікування, 0,850,49 після лікування).

Щоб краще врахувати ефект від лікування хворих було розподілено на 2 групи: І – з високим значенням ЗСКП та ІІ – з малим значенням ЗСКП. Для збереження шкали 0-4 бали, яка використовувалася для аналізу за клінічними показниками, результатами лабораторного і імунолоґічного досліджень, ми скориґували ефект лікування за допомогою формули:

– скориґований ефект від лікування.

Дуже висока ефективність лікування (4 бали) була у 4-ох хворих групи №1, у групі №2 і №3 не було жодного хворого з такою ефективністю. Висока ефективність лікування (3 бали) була у 4-ох хворих групи №1, у 3-ох – групи №2, у 9-ох – групи №3. Помірна ефективність лікування (2 бали) зустрічалася найчастіше і у хворих групи №1 вона була у 13-х осіб, у хворих №2 – 12-ох, у хворих групи №3 – 13-ох. Низька ефективність лікування (1 бал) була у 4-х хворих групи №1, у 7-ми – групи №2, у 3-ох – групи №3. Відсутність ефекту лікування (0 балів) була тільки у хворих групи №2 – 3-ох осіб. Ефект лікування був найкращим у хворих групи №3, а у групі №2 – найгірший. У більшості хворих була помірна ефективність лікування. Відсутність ефекту від лікування була тільки у 3-ох хворих групи №2.

Loading...

 
 

Цікаве