WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-імунолоґічне обґрунтування застосування флуренізиду в комплексному лікуванні хворих на реактивні артрити, поєднані з хронічним уроґенітальним - Реферат

Клініко-імунолоґічне обґрунтування застосування флуренізиду в комплексному лікуванні хворих на реактивні артрити, поєднані з хронічним уроґенітальним - Реферат

Першим етапом дослідження була розробка загального комплексного показника, який вираховувався для кожної групи зокрема за клінічними показниками, результатами лабораторного дослідження і комплексним показником для ДНК Chl.trachomatis і хламідійних антитіл класу IgG та IgA до Chl. trachomatis з наступною оцінкою ефективності лікування на основі зміни величини зваженого загального комплексного показника. Ефект лікування оцінювали відповідно до шкали зменшення балів: 3,5-4,0 бала – дуже висока ефективність, 2,5-3,5 – висока ефективність, 1,5-2,5 – помірна ефективність, 0,5-1,5 – низька ефективність, 0-0,5 – відсутність ефекту, яка була розроблена для кожного хворого зокрема.

Статистичну обробку отриманої інформації проводили на ПК Pentium-IV за програмами Microsoft Excel 2002 та Statistica 7.0, і загальноприйнятими методами математичної статистики. Вірогідність різниці між середніми величинами у вибірках визначені за допомогою параметричного та непараметричного критерію Стьюдента. Для перевірки відмінностей між станом до і після лікування в межах кожної групи використано p-рівні таких непараметричних тестів: критерій Вілкоксона та критерій знаків для залежних вибірок. Для перевірки відмінностей у стані до лікування між групами використано критерій Манна-Уітні та Т-критерій для незалежних вибірок. Ці ж критерії використано для перевірки відмінностей у стані після лікування між групами.

Результати дослідження. Нами встановлено, що серед хворих групи №2 і №3 переважали чоловіки – 13 (52,0%) та 14 (56,0%), відповідно, а серед хворих групи №1 – жінки 13 (52,0%).

Середній вік пацієнтів був 33,9210,04, у групі №1 – 32,648,61, у групі №2 – 36,2411,49, у групі №3 – 32,889,82 роки. Таким чином, наші дослідження підтверджують результати багатьох досліджень про переважне ураження осіб молодого і середнього віку, рідше – зрілого.

За результатами наших досліджень середня тривалість захворювання складала 3,392,48, у групі №1 – 3,412,70, у групі №2 – 3,552,58, у групі №3 – 3,192,48 роки.

До лікування у всіх хворих був хронічний перебіг захворювання, причому найбільшою була частота хворих з тривалістю захворювання 2-5 років і вони неодноразово отримували курс антибактерійного лікування, що ускладнювало підбір адекватної терапії.

У пацієнтів переважав некласичний варіант поєднання симптомів: у групі №1 – 17 хворих 68,0%, групі №2 – 18 (72,0%), групі №3 – 18 (72,0%), а класичний варіант, який найчастіше описується у літературі, зустрічався набагато рідше: у групі №1 – 4 хворих 16,0%, групі №2 – 2 (8,0%), групі №3 – 2 (8,0%).

У всіх хворих виявлено артрит, який мав асиметричний характер і виникав одночасно з уроґенітальним запаленням або через 1,5-2 місяці після його появи.

Найчастіше зустрічався ІІ ступінь активності (група №1 – 48,0%, група №2 – 40,0%, група №3 – 44,0%), пізніше І ступінь (група №1 – 36,0%, група №2 – 36,0%, група №3 – 32,0%), рідше – 0 і ІІІ ступені активності. У переважної більшості хворих була 2 і 1 ФНС, тобто працездатність була втрачена або обмежена.

Нами було обстежено всіх хворих на антиґен гістосумісності HLA В27, у 41 пацієнта (54,7%) він був виявлений, а у 34 (45,3%) – негативний. У 71 хворого (94,7%) РФ не виявлено.

Первинна локалізація артриту була у суглобах нижніх кінцівок (гомілковостопний [група №1 – 76,0%, група №2 – 72,0%, група №3 – 64,0%], плесно-фаланґовий [група №1 – 72,0%, група №2 – 68,0%, група №3 – 64,0%], колінний [група №1 – 60,0%, група №2 – 56,0%, група №3 – 52,0%], суглоби пальців стопи [група №1 – 64,0%, група №2 – 68,0%, група №3 – 56,0%]), рідше у кульшовому суглобі, артрит суглобів верхньої кінцівки зустрічався не часто. Спостерігалося часте ураження хребта (група №1 – 64,0%, група №2 – 52,0%, група №3 – 60,0%) у вигляді сакроілеїту.

Після проведеного лікування спостерігалася позитивна статистично достовірна (р < 0,05) динаміка зменшення таких показників як ураження гомілковостопного суглоба у групі №1 і групі №2, хребта – у групі №1 і групі №3, плесно-фаланґового – у всіх групах, суглобів пальців стопи – у всіх групах, кульшового – у групі №3, плеснового – у всіх групах, суглобів пальців кистей рук – у групі №3, плечового – у групі №1 і групі №3, ліктьового – у всіх групах, п'ястково-фаланґового – у всіх групах, променево-зап'ясткового – у всіх групах. При цьому, реґрес больового синдрому був кращий у дрібних суглобах або суглобах верхньої кінцівки, а ураження суглобів нижніх кінцівок важче піддавалося медикаментозній корекції.

У хворих усіх груп спостерігається позитивна статистично достовірна (р < 0,05) динаміка зменшення кількості балів уражених суглобів після лікування (група №1 до лікування – 294 бали, після лікування – 240; група №2 до лікування – 287 балів, після лікування – 250; група №3 до лікування – 273 бали, після лікування – 198). Найкращі результати спостерігаються у пацієнтів групи №3 (отримували комбінацію антибактерійних препаратів [флуренізид + роваміцин]) і у хворих групи №1, які отримували флуренізид.

Також оцінювали зміну суми уражених суглобів до і після лікування. Встановлено, що у групі №3 сума уражених суглобів до лікування складала 119, а після лікування – 76), у групі №1 (до лікування – 124, після лікування – 94), у групі №2 (до лікування – 125, після лікування – 104). Результати до і після лікування статистично достовірні (р < 0,05) у всіх групах.

У хворих усіх груп була позитивна статистично достовірна (р < 0,05) динаміка зменшення кількості уражених суглобових зон після лікування, але найкращі результати були у групі №3 (до лікування – 4,762,65, після лікування – 3,041,84), у групі №1 (до лікування – 4,963,06, після лікування – 3,762,40), у групі №2 (до лікування – 5,03,24, після лікування – 4,162,53).

Оцінкою динаміки зменшення середнього значення балів після лікування виявлені наступні результати: групи №1 (до лікування 11,765,95, після лікування 9,605,35), група №2 (до лікування 11,486,54, після лікування 10,005,48), група №3 (до лікування 10,926,45, після лікування 7,924,97). Найкращі результати були у групі №3, які отримували комбінацію антибактерійних препаратів.

Результати наших досліджень підтверджують публікації про позитивний вплив антибактерійних препаратів на перебіг суглобового синдрому у хворих на РеА.

Для кращого аналізу результатів був розроблений показник у балах для кожного клінічного і лабораторного показника до і після лікування (табл. 1).

Таблиця 1

Оцінка стану хворого на РеА поєднані з хронічним уроґенітальним хламідіозом

Клініко-лабораторні показники

Бали

0

1

2

3

4

Ранкова скутість

немає

до 30 хв

30-60 хв

до 12 год дня

> 12 год дня

Гіперемія суглобів

немає

незначна

помірна

виражена

значно виражена

Кількість припухлих суглобів, одиниці

0

1

2-4

5-7

> 8

Очні симптоми

немає

незначні

помірні

виражені

значно виражені

Уроґенітальні симптоми

немає

незначні

помірні

виражені

значно виражені

Кутанопатії

немає

незначні

помірні

виражені

значно виражені

ШОЕ, мм/год

< 15

16-29

30-50

51-65

> 66

СРП, (+)

0

+

++

+++

++++

б2-ґлобуліни, %

< 10

10,0 – 12,0

12,1 – 14,0

14,1 – 16,0

> 16,0

Альбуміни, %

> 52

49,0–51,9

45,0–48,9

42,0–44,9

< 42

г-ґлобуліни, %

< 20,0

20,1–22,0

22,1–24,0

24,1–26,0

> 26,0

Загальний фібриноґен, ґ/л

< 4,0

4,1 – 5,0

5,1 – 6,0

6,1 – 7,0

> 7,0

Фібриноґен "Б", (+)

0

+

++

+++

++++

Хламідійна інфекція

Не виявлено

Виявлено позитивний титр

або IgA

або IgG

Виявлено ДНК Chl. trachomatis або позитивні титри

(IgA + IgG)

Виявлено (ДНК Chl.

trachomatis та IgA) або (ДНК Сhl. trachomatis та IgG)

Виявлено ДНК Chl. trachomatis,

IgA та IgG

Loading...

 
 

Цікаве