WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Токсикологічна характеристика регуляторів росту рослин – похідних n-оксид піридину (експериментальні дослідження) (автореферат) - Реферат

Токсикологічна характеристика регуляторів росту рослин – похідних n-оксид піридину (експериментальні дослідження) (автореферат) - Реферат

При субхронічному пероральному надходженні РРР в організм білих щурів лінійної залежності "доза-час-ефект" не спостерігалось, виявлено різну спрямованість ефекту. Установлено, що особливістю для РРР (похідних N-оксид піридину) є те, що на відміну від загальнотоксичної дії, специфічні ефекти (мембранотропна активність, зміни синтезу білка, мітотична активність) проявляються на низькому рівні доз. За впливу івіну й триману зміни показників стану мембран та білок-синтетичних процесів, у залежності від дози й часу дії РРР, мають моно- або бімодальний характер і є лімітуючими показниками при оцінці їх шкідливої дії. Модифікація мембран мітохондрій гепатоцитів (зниження вмісту малонового диальдегіду, підвищення або зниження активності сукцинатдегідрогенази та цитохромоксидази, збільшення пасивного набрякання мітохондрій) та інтенсифікація синтезу й розкладу білків пов'язані з адаптивними реакціями організму щурів на дію малих доз досліджених РРР.

Практична значимість одержаних результатів. Удосконалено методичні підходи щодо прогнозування гострої токсичності похідних піридину та N-оксид піридину.

Результати дисертаційної роботи впроваджені в навчальний процес на кафедрі біохімії біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедрі медичної біології Медичного інституту Української асоціації народної медицини, кафедрі гігієни та екології людини Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

Матеріали роботи використані при реєстрації в Україні РРР тетрану, обґрунтуванні його допустимої добової дози для людини, гігієнічних нормативів у атмосферному повітрі, воді водоймищ (Постанова Головного державного санітарного лікаря України №42 від 19 грудня 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Пошукачем особисто проаналізована вітчизняна й зарубіжна література за проблемою, самостійно сформульована методологія проведення досліджень. У дисертації викладені результати експериментальних (токсикологічних, біохімічних, біофізичних, цитогенетичних) та теоретичних досліджень, отриманих автором особисто.

Самостійно проведена статистична обробка отриманих даних, кореляційний і регресійний аналіз залежності токсичності від фізико-хімічних властивостей речовин. Автором самостійно проаналізовані та узагальнені результати роботи, сформульовані висновки роботи.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень оприлюднені на науково-практичній конференції "Актуальні проблеми екогігієни і токсикології"(Київ, 1998), 1 з'їзді Токсикологів України (Київ, 2001), VI міжнародному конгресі студентів і молодих учених (Тернопіль, 2002), міжнародному Європейському конгресі токсикологів ЄВРОТОКС'2002 (Будапешт, Угорщина, 2002), міжнародній конференції "Антропогенно-змінене середовище України: ризики для здоров'я населення та екологічних систем" (Київ, 2003), 2 з'їзді Токсикологів України (Київ, 2004), міжнародному Європейському конгресі токсикологів ЄВРОТОКС'2005 (Краків, Польща, 2005), 6 міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми токсикології. Безпека життєдіяльності людини", присвяченій 100-річчю з дня народження Л.І. Медведя (Київ, 2005), VII міжнародній науковій конференції "Current and Future Challenges in Environmental Health, Toxicology, and Food Safety in Eastern and Central Europe" (Київ, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 3 статті в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 9 робіт у матеріалах з'їздів, конференцій, 1 нововведення.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 226сторінках машинопису та включає вступ, огляд літератури, опис матеріалів та методів досліджень, 4 розділи власних досліджень, висновки, практичні рекомендації, список посилань, який містить 247 джерел (116 вітчизняних і 131 зарубіжних). Робота ілюстрована 35 таблицями і 25 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. У роботі використані метильні похідні N-оксид піридину і їх комплекси з протонодонорами, синтезовані в Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України. Дослідження in vivo проведені на 877 статевозрілих щурах Wistar, 442 білих мишах згідно вимог біоетики. У дослідах in vitro використані інфузорії Tetrahymena pyriformis W. (531 проба).

Гостру пероральну токсичність речовин визначали на мишах і щурах (самцях). Параметри гострої токсичності розраховували методом пробіт-аналізу кривих летальності (В.Б. Прозоровський, 1963). Відмічали клінічні ознаки інтоксикації, розраховували середній час загибелі тварин (ЕТ50) за методом Г.Н. Красовського (1982), коефіцієнт варіабельності видової чутливості (КВЧ) – згідно з Методичними вказівками (1988), індекс кумуляції (Iкум.) – за формулою Б.М. Штабського, Ю.С. Кагана (1974). Гостру токсичність і кумулятивну дію речовин для інфузорій визначали згідно з Методичними рекомендаціями (1996).

Для прогнозування токсичності похідних піридину і N-оксид піридину за фізико-хімічними властивостями використані величини ЛД50 для щурів і мишей, їх фізико-хімічні параметри – Мм, Тпл., Ткип., Ро/в. Коефіцієнти Ро/в розраховували за фрагментарними константами Реккера (А. Альберт, 1989), інші фізико-хімічні властивості речовин наведені за даними Ю.І. Чумакова (1965). У розрахунках використані ЛД50 похідних піридину за даними літератури (Ю.И. Чумаков, 1965;Н.В. Лазарев, Э.Н. Левина, 1976; А.В. Павлов, 1986). Кореляційний і регресійний аналіз проводили за методами багатомірної статистики з використанням пакета "Statgraphics" версії 3.0.

Досліджена хронічна токсичність для інфузорій 6 похідних N-оксид піридину: івіну (N-оксид-2,6-диметилпіридин), триману (аква-N-оксид-2-метилпіридин-марганець-2-хлорид), Ди(N-оксид-2-метилпиридин) цинк(ІІ) хлориду (тетрану), Ди(N-оксид-2-метилпіридин)цинк(II)йодиду, Ди(N-оксид-2-метилпіридин) бурштинату, N-оксид-2-метилпіридину упродовж 96 годин у концентраціях 10-2 М - 10-28 М. Визначали чисельність, морфологічні зміни і загибель клітин у лаг-фазі (24 год.), логарифмічній фазі (48 год.), стаціонарній фазі росту (72 і 96 год.).

Токсикодинаміка при субхронічній пероральній дії РРР досліджена на щурах самках Wistar з висхідною масою тіла 120 г упродовж 6 місяців (за впливу івіну і триману) і 3 місяців (за впливу тетрану). Івін вводили у дозах – 13, 1,3, 0,13, 0,013 мг/кг, триман і тетран – 30, 3, 0,3, 0,03 мг/кг маси тіла (відповідно 1/100, 1/1000, 1/10000, 1/100000 від ЛД50). Проводили клінічне обстеження, реєстрували масу та приріст маси тіла щурів. Оскільки печінка містить значну кількість нуклеїнових кислот (НК) та є місцем синтезу білків плазми (Дж. Девидсон, 1976), то в тканинах печінки щурів визначали вміст ДНК і РНК за методом Р.Г. Цанєва і Г.Г. Маркова (Э.Б. Сквирская, О.П. Чепинова, 1964), білку в тканині печінки – за методом О.Н. Lowry et. al. (1951) та плазмі крові – біуретовим методом (Г.А. Кочетов, 1980), фракції білків сироватки крові – за методом електрофорезу на папері (Р.П. Виноградова та ін., 1977). Активність ферментів переамінування амінокислот – аланінамінотрансферази (КФ 2.6.1.2.) і аспартатамінотрасферази (КФ 2.6.1.1.) визначали за методом S. Reitman, S. Frankel (1957). Відомо, що в результаті розпаду білків утворюються кінцеві продукти азотистого обміну. Найбільшу фракцію залишкового азоту становлять сечовина, креатин і креатинін (Д.Л. Фердман, 1966). Вміст сечовини в плазмі крові та сечі визначали за стандартним набором Біотест-Лахема, креатиніну – за методом Поннера, вміст білка в сечі – за пробою з сульфасаліциловою кислотою (В.В. Меньшиков, 1987).

Вплив РРР на мітотичну активність клітин кісткового мозку щурів оцінювали за мітотичним індексом (Руководство по краткосрочным тестам для выявления мутагенных и канцерогенных химических веществ, 1989). Для диференціації токсичних ефектів досліджували ЕПР-спектри в тканинах печінки щурів за методом електронного парамагнітного резонансу (ЕПР) в умовах низькотемпературної стабілізації в рідкому азоті (J. Hashimoto et. al., 1962). Дослідження проводили на ЕПР-спектрометрі фірми "Варіан" Е-109 (США) за консультативною допомогою наукового співробітника С.Г. Шандренко. Кількісна оцінка надана по амплітуді ЕПР-сигнала (g-фактора), що характеризує вміст цитохрому Р-450, вільних радикалів (ВР), залізо-сірчаних білків (ЗСБ) і NO.

Відомо, що внаслідок порушення збалансованого перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), можуть накопичуватися токсичні продукти, змінюватись проникливість мембран і активність мембранозв'язаних ферментів, що і зумовлює порушення їх структури і функції (Б.А. Курчий, 1988; А.А. Болдырев, 1990; Л.Б. Бондаренко, В.М. Коваленко, 2000). Стан мембран мітохондрій гепатоцитів оцінювали за такими показниками: ПОЛ, що визначали за вмістом малонового диальдегіду – МДА (Г.Г. Гацко, Л.М. Мажум, Е.А. Познякова, 1982); пасивне набрякання мітохондрій – за зміною світлорозсіювання суспензії мітохондрій у 0,25 М і 0,07 М розчинах сахарози при довжині хвилі 520 нм (А.В. Каргаполов, 1979); активність сукцинатдегідрогенази – СДГ (К.Ф. 1.3.99.1) – за реакцією окислення бурштинової кислоти у фумарову, цитохромоксидази – ЦО (К.Ф.1.9.3.1) – за методом Cooperstein S., Losarnov (Р.С. Кривченкова, 1977), вміст білку – за методом О.Н. Lowry et. al. (1951).

Loading...

 
 

Цікаве